10.11.2025 Справа № 756/14371/25
Справа № 756/14371/25
3/756/4829/25
10.11.2025 Оболонський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Касьян А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ), за ст. 124 КУпАП
та
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, жительки АДРЕСА_2 ), за ст. 124 КУпАП,
за участю учасників судового провадження:
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_3 ,
особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_4 , - адвоката Гончар Л.В.,
02.09.2025 о 16:08 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ) по просп. Бандери, 9е у м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки AUDI (д.н.з. НОМЕР_2 ), що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватись, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги пункту 10.3. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Разом із тим, відповідно до протоколу від 02.09.2025 серії ЕПР1 №441596, 02.09.2025 о 16:05 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки AUDI (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Бандери, 9е у м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ), що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватись, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги пункту 10.3. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
У судовому засіданні водій ОСОБА_3 свою винуватість заперечив та повідомив, що він рухався у своїй смузі, дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок того, що водій AUDI підрізав його, а він ( ОСОБА_3 ) не встиг відреагувати. Зазначив, що під час руху він не змінював напрямок руху. Вважав, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок дій водія ОСОБА_4 .
У судовому засіданні водій ОСОБА_4 також заперечив свою винуватість та пояснив, що він рухався в першій смузі по просп. Степана Бендери в напрямку вул. Олени Теліги у місті Києві на міст (шляхопровід) біля заправки Avantage 7 для подальшого розвороту. Проспект Степана Бандери в напрямку вул. Олени Теліги має чотири смуги для руху. З першої смуги (крайня права смуга) водії мають право рухатися праворуч у бік вул. Семена Скляренка та прямо на шляхопровід в бік просп. Степана Бандери. На проїжджій частині перед шляхопроводом нанесено розмітку 1.16.2, яка розділяє транспортні потоки одного напрямку. Лише з першої смуги (крайня права смуга) він мав право заїхати на міст (шляхопровід) біля заправки Avantage 7, оскільки з іншої смуги довелося б перетинати розмітку 1.16.2, що відповідно до Правил дорожнього руху заборонено. Перед шляхопроводом водій автомобіля RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ), який рухався у другій смузі (ліворуч від нього) вирішив різко повернути (перестроїтись) праворуч (в першу смугу для руху, в якій рухався він ( ОСОБА_4 ), щоб уникнути зіткнення в лівий бік автомобіля він ( ОСОБА_4 ) подав звуковий сигнал та прискорився, але водій автомобіля RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ) не відреагував та, перетинаючи розмітку 1.16.2, здійснив зіткнення передньою правою частиною свого автомобіля із задньою лівою частиною його автомобіля.
Захисник Гончар Л.В. просила закрити провадження щодо її підзахисного ОСОБА_4 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Зазначила, що пояснення, які надає в судовому засіданні водій ОСОБА_3 суперечать тим поясненням, які він надавав працівникам поліції під час складання протоколів про адміністративне правопорушення відразу після події дорожньо-транспортної пригоди, на підтвердження чого долучила записи з нагрудних бодікамер поліцейських, на яких зафіксовано обставини складання матеріалів про адміністративне правопорушення, а також зафіксовано пояснення учасників пригоди в момент складання протоколів.
Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.06.2004 №11 «Про окремі питання, що виникають при застосуванні судами положень ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення», у справах про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП, з метою забезпечення виконання вимог ст. 245 КУпАП, коли до адміністративної відповідальності притягаються дві або й більше осіб, внаслідок спільних дій яких сталася дорожньо-транспортна подія, суди повинні практикувати розгляд справ щодо них в одному провадженні.
Відповідно до положень ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами та іншими документами.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Відповідно до пункту 1.10. Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
В рішенні Європейського суду з прав людини у складі його Великої палати по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен окремо, реалізували своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно норм, встановлених законами держави Україна.
Пункт 1.3. Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 10.3. Правил дорожнього руху у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч.
Дослідивши в судовому засіданні докази, що містяться у справі про адміністративне правопорушення, зокрема:
-- дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №441605, в якому зазначено, що 02.09.2025 о 16:08 водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ) по просп. Бандери, 9е у м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки AUDI (д.н.з. НОМЕР_2 ), що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватись, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги пункту 10.3. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;
- дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №441596, в якому зазначено, що 02.09.2025 о 16:05 водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки AUDI (д.н.з. НОМЕР_2 ) по просп. Бандери, 9е у м. Києві, при перестроюванні не надав перевагу в русі транспортному засобу марки RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ), що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перелаштуватись, та скоїв з ним зіткнення, чим порушив вимоги пункту 10.3. Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП;
- дані, що містяться в схемі ДТП від 10.01.2024, складеної з дотриманням вимог пункту 4 розділу ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція №1395);
- пояснення водія транспортного засобу марки RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_3 , які були надані одразу після події дорожньо-транспортної пригоди письмово, а також надані безпосередньо в судовому засіданні, відповідно до яких він прямував у другій смузі прямо зі швидкістю 35-40 км/год. З правої сторони проїхав тролейбус і він відразу почув сигнал автомобіля, що їхав позаду, після чого почув звук автомобіля, що різко пришвидшився та він відчув удар з правої сторони автомобіля. Він ( ОСОБА_3 ) відразу зупинився, вийшов з автомобіля та побачив, що в нього розірваний бампер з правого боку. За10 метрів від нього попереду зупинився автомобіль AUDI (д.н.з. НОМЕР_2 ).
Водночас, суд враховує і пояснення, надані ОСОБА_3 до моменту відібрання письмових пояснень та складання протоколу про адміністративне правопорушення, що зафіксовано на відеозаписі з нагрудних бодікамер патрульних поліцейських, що були долучені ОСОБА_4 та отримані у відповідь на адвокатський запит адвоката Гончар Л.В., відповідно до яких водій ОСОБА_3 шукав, де повернути, а в правій смузі рухався тролейбус, потім почув звуковий сигнал, побачив як AUDI прискорилося, але відбулося зіткнення;
- пояснення водія транспортного засобу марки AUDI (д.н.з. НОМЕР_2 ) ОСОБА_4 , які були надані ним одразу після події дорожньо-транспортної пригоди письмово, відповідно до яких він здійснював рух у першій смузі в бік розвороту на міст поблизу заправи Avantage 7, але рухаючись у першій смузі на нього почав перелаштовуватись автомобіль RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ). З метою запобігання ДТП він ( ОСОБА_4 ) подав звуковий сигнал, однак водій не зреагував та в'їхав у заднє ліве крило його транспортного засобу.
Вказані пояснення є ідентичними тим, що надані суду безпосередньо в ході судового розгляду, а також тим, що зафіксовані на відеозаписі з нагрудних бодікамер патрульних поліцейських.
- долучені ОСОБА_5 фото та відеозаписи з нагрудних бодікамер патрульних поліцейських з місця дорожньо-транспортної пригоди,
проаналізувавши їх з точки зору їх об'єктивності та достатності, суд дійшов висновку, що водій ОСОБА_3 порушив вимоги пункту 10.3. Правил дорожнього руху, з огляду на що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі, які повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні, а тому вважає, що винуватість останнього у порушенні ним Правил дорожнього руху доведено повністю та кваліфікує його дії за ст. 124 КУпАП, як «порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів», з огляду на це вважає за необхідне накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення відповідно до санкції вказаної норми.
Положеннями ст. 401 КУпАП передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, наведений у ст. 5 вказаного Закону.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження наявності підстав, наведених у ст. 5 Закону України «Про судовий збір», для звільнення від сплати судового збору, судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення підлягає стягненню з ОСОБА_3 в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Водночас, пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» містить роз'яснення, що у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Таким чином, завданням суду є встановлення причинно-наслідкового зв'язку між порушенням водія ОСОБА_4 пункту 10.3. Правил дорожнього руху, про який вказано в протоколі про адміністративне правопорушення та пошкодженням транспортних засобів.
Суд не може виходити за межі висунутого особі, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, обвинувачення.
У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об'єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з'ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.
У рішенні від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» зазначено, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом (рішення у справах «Яременко проти України» від 12.06.2008, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Кобець проти України» від 14.02.2008).
У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07.10.1988 зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути та тлумачитись на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти Росії» та «Карелін проти Росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу.
Згідно положень пункту 1.4 Правил дорожнього руху кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила. Тобто, водій ОСОБА_4 на підставі приписів п.1.4. Правил дорожнього руху мав право розраховувати, що інші учасники руху виконують ці правила.
З огляду на сукупність наданих доказів, суд вважає що патрульними поліцейськими не надано переконливих доказів на підтвердження того, що водій ОСОБА_4 порушив вимоги пункту 10.3. Правил дорожнього руху, оскільки, проаналізувавши дорожню обстановку та обставини, що склалися на ділянці дороги в момент, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, що зафіксовано схемою ДТП, поясненням учасників, які зафіксовані письмово та усно на відеозписі з нагрудних бодікамер патрульних поліцейських на місці дорожньо-транспортної пригоди до моменту повідомлення учасникам про складання стосовно них протоколів про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях водія ОСОБА_4 відсутній склад інкримінованого адміністративного правопорушення, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з незалежних від останнього причин, що було зумовлено недотриманням вимог Правил дорожнього руху водієм транспортного засобу марки RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ), оскільки відповідно до пункту 10.3. цих Правил за одночасного перестроювання транспортних засобів, що рухаються в одному напрямку, водій, який знаходиться ліворуч, повинен дати дорогу транспортному засобу, що знаходиться праворуч, у зв'язку з чим провадження по справі стосовно ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 401 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому, враховуючи, що провадження по справі стосовно ОСОБА_5 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору.
Керуючись статтями 124, 247 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А.В. Касьян