"13" листопада 2025 р.
м. Київ
справа № 755/20949/25
провадження № 2/755/14989/25
суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 31 960,00 грн. щомісячно, починаючи з дня звернення з даною заявою до суду і до досягнення дитиною повноліття, мотивуючи свої вимоги тим, що сторони від зареєстрованого шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з тим, подружнє життя сторін не склалося, між сторонами шлюбні відносини припинені, та з того часу сторони досягли домовленості про утримання відповідачем дитини. Відповідач періодично надає матеріальну допомогу на утримання дитини, однак задля забезпечення належного рівня життя, відвідування дитиною приватного дитячого садочка, гуртків, екскурсій, належного харчування, одягу, лікування відповідачем не належно виконуються обов'язки щодо фінансового забезпечення дитини, тому позивач вимушена звернутись з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини у судовому порядку.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
12.11.2025 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, відповідно до якого відповідачем ОСОБА_2 визнано позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.
У відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Крім цього, статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положення ч.1, ч. 2 статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст. 150 Сімейного кодексу України).
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 p., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Це положення відбите в українському законодавстві. Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві. Положення Сімейного кодексу України регулюють відносини з утримання між батьками й дітьми, між матір'ю й батьком дитини з метою затвердження почуття обов'язку батьків і дітей один перед одним і мають своєю спрямованістю створення в сім'ї сприятливих умов фізичного, розумового, морального, духовного й соціального розвитку дитини. Регулювання відносин батьків і дітей щодо утримання здійснюється відповідно до положень міжнародних правових актів, зокрема Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., Конвенції про права дитини тощо і погоджується із загальними засадами регулювання сімейних відносин, закріпленими в ст. 7 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що сторони від зареєстрованого шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Печерським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 18 липня 2019 року, актовий запис № 1493, та свідоцтвом про народження, виданим Дніпровським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 30 листопада 2019 року, актовий запис № 3183.
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. Сімейного кодексу України, у редакції Закону в редакції Закону № 2037-VІІІ від 17.05.2017 року, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Судом встановлено, що на даний час малолітня дитина проживає разом із матір'ю за місцем її проживання, між сторонами не досягнуто згоди щодо сплати аліментів, відповідач не відмовляється у добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дитини у розмірі 31 960,00 грн. щомісячно та добровільно здійснює перерахунок коштів на утримання дитини, що не заперечено позивачем, яка вважає сплачувані позивачем кошти недостатніми для нормального розвитку дитини, потреби якої зростають, що є підставою звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини у розмірі 31 960,00 грн. щомісячно.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, ураховуючи повне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що за обставин, що склалися, позов ОСОБА_1 , який поданий в інтересах малолітньої дитини, яка на даний час проживає разом із матір'ю, підлягає до задоволення, та, діючи в межах заявлених позовних вимог, суд ураховує право позивача щодо примусового стягнення аліментів в судовому порядку в твердій грошовій сумі, та присуджує відповідачу до сплати аліменти на ім'я позивача на утримання дитини у розмірі 31 960,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини.
Також суд приймає до уваги, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримання неповнолітніх дітей на обох батьків.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини підлягає до задоволення та присуджує до стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 960,00 грн. щомісяця, починаючи з 27 жовтня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.
У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням задоволення позову, стягненню з відповідача в дохід держави підлягає судовий збір в розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 79, 141, 155, 180-182 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року № 3, ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 31 960 (тридцять одну тисячу дев'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок щомісяця, з індексацією відповідно до закону, починаючи з 27 жовтня 2025 року та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 1 211,20 коп.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13 листопада 2025 року.
Суддя: В.І. Галаган