Справа № 755/21103/25
"05" листопада 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025105040000956 від 04 жовтня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Чернігів, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України,
03 жовтня 2025 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував за адресою АДРЕСА_2 . У цей же момент за вищезазначеною адресою прибув ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та увійшов до квартири АДРЕСА_2 . На ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розпочався словесний конфлікт.
У цей момент у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно- небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, наблизився до потерпілого ОСОБА_4 та наніс йому декілька ударів в область обличчя.
Після отриманих ударів потерпілий ОСОБА_4 вийшов на загальний коридор вказаного будинку та знаходився там.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_3 вийшов за ОСОБА_4 на загальний коридор будинку, де почав знову наносити удари в обличчя потерпілому ОСОБА_4 .
В результаті своїх протиправних дій ОСОБА_3 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4 .
Згідно висновку експерта у потерпілого ОСОБА_4 виявлено тілесні ушкодження у виді: а) забійна рана у зовнішнього кута правої брови, яке відноситься до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я на строк понад 6 але менш ніж 21 добу; б) синці на повіках лівого ока з переходом в підочно-виличну ділянку, у зовнішнього кута правого ока, в лівій щічно-нижньощелепній ділянці з переходом в проекцію лівого скронево-нижньощелепного суглобу; крововиливи на слизовій верхньої губи в центрі ліворуч з переходом на передню поверхню альвеолярного відростку верхньої щелепи в проекції 1-3 зубів праворуч та ліворуч, на слизовій лівої щоки, на слизовій нижньої губи в центрі та ліворуч - вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості, відносяться до легкого тілесного ушкодження, так як відновлення анатомічної цілісності травмованих ділянок у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк до 6 діб.
Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив кримінальний проступок, передбачений частиною другою статті 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров'я.
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду, оскільки підозрюваний ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
Частинами другою та третьою статті 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
Відповідно до вимог частини третьої статті 302 КПК України до обвинувального акта додано письмову заяву ОСОБА_3 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_6 щодо беззаперечного визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно із частиною другою статті 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Крім того, в заяві захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_6 засвідчено добровільність та беззаперечність визнання винуватості обвинуваченим, підтверджено його згоду зі встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
Потерпілий ОСОБА_4 надав письмову заяву, в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України у спрощеному провадженні.
Відповідно до частин другої та третьої статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви потерпілого та клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини четвертої статті 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Вивчивши обвинувальний акт та долучені до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються сторонами кримінального провадження, суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального проступку повністю доведена, а тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною другою статті 125 КК України, як умисних легке тілесне ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального проступку.
Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 не має постійного місця роботи, не має постійного заробітку, суд приходить до висновку про відсутність підстав призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу та виправних робіт.
Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне кримінальне прарвопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до кримінального проступку, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, не перебуває під наглядом лікарів нарколога та психіатра, наявність обставини, яка пом'якшує, та відсутність обствани, які обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції частини другої статті 125 КК України у виді пробаційного нагряду.
Відповідно до частини першої статті 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду, згідно частини другої статті 59-1 КК України, визначені даною статтею обов'язки.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду, згідно з частиною першою статті 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
На думку суду, таке покарання у вигляді пробаційного нагляду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому кримінальному правопорушенню, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним кримінальному правопорушенню.
Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.
Керуючись статтями 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною другою статті 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі частин другої та третьої статті 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
4) працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу);
Строк відбуття покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_3 , на підставі частини першої статті 49-2 КВК України, обчислювати з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.
Матеріали кримінального провадження №12025105040000956 залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням зі справою №755/21103/25
Речові докази: змив речовини бурого кольору, який поміщено до паперового конверту коричневого кольору та опечатано печаткою NPU-23896, який переданий на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у місті Києві (квитанція № 024868 від 07 жовтня 2025 року) - знищити.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі, якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У відповідності до частини першої статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
Суддя Дніпровського районного суду
міста Києва ОСОБА_1