Справа №705/441/25
2/705/1424/25
12 листопада 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Єщенко О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Щербакової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно,
До Уманського міськрайонного суду Черкаської області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 провизнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, в якому просив: визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,1549 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124388300:03:000:0140 державний акт серії ЯЛ № 602529, виданий 03.12.2010, укладений 08.03.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконаним та дійсним; визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, площею 2,1549 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124388300:03:000:0140 державний акт серії ЯЛ № 602529, виданий 03.12.2010.
В обґрунтування позову посилався на те, що 08.03.2023 сторони уклали між собою договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 2,1549 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124388300:03:000:1440. Дане нерухоме майно належить на праві власності відповідачці на підставі державного акта серії ЯЛ № 602529, виданого 03.12.2010. 08.03.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений цивільно-правовий правочин (домашня угода) з приводу купівлі-продажу вищевказаної земельної ділянки. Між собою вони домовилися про ціну та всі істотні умови договору купівлі-продажу, він сплатив повну вартість земельної ділянки в сумі 8 000 доларів США. На підтвердження правочину ОСОБА_2 видала йому розписку та взяла на себе зобов'язання нотаріально посвідчити укладений між ними договір купівлі-продажу до 08.03.2024. Нотаріально договір купівлі-продажу між ними не складався і угода ніде не реєструвалась. 25.11.2024 він звернулася до ОСОБА_2 з вимогою про необхідність укладення договору. У своїй вимозі він зазначив про те, що сплатив їй повну вартість придбаної земельної ділянки, вона зобов'язалася переоформити право власності на земельну ділянку. Строк виконання взятого зобов'язання закінчився 25.11.2024, але з незрозумілих для нього причин відповідач так і не виконала свої зобов'язання. Також у вимозі він зазначив про необхідність її прибуття до нотаріуса з метою оформлення договору купівлі-продажу та попередив, що в разі її неявки він вимушений буде звернутися до суду з відповідним позовом. Станом на день подачі позову до суду письмової відповіді на його вимогу не надійшло та відповідач уникає зустрічей з ним. Вважає, що такі дії відповідача порушують його права, у зв'язку з чим він і вимушений звернутися до суду з цим позовом.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. 26.08.2025 подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі. Просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась. 26.08.2025 подала до суду заяву, в якій просила судові засідання по даній справі слухати без її присутності. Вказала, що позовні вимоги вона визнає та просить їх задовольнити.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд вважає можливим ухвалити рішення про задоволення позову з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Дмитрушківською сільською радою за вих. № 2 від 20.01.2021, місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 23.11.2010 приватним нотаріусом Уманського районного нотаріального округу Востриковою О.І. за № 2639, на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 2,1549 га, яка знаходиться на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, за межами населеного пункту, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 7124388300:03:000:1440. Зазначене підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 602529.
Відповідно до розписки від 08.03.2023, складеної та підписаної ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрована по АДРЕСА_1 , отримала від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, як повний розрахунок за продаж належної їй земельної ділянки площею 2,1549 га, що розташована на території Танської сільської ради та надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7124388300:03:000:1440.
Також у розписці зазначено, що ОСОБА_2 зобов'язується переоформити дану земельну ділянку на ім'я ОСОБА_1 до 08.03.2024.
Згідно з письмовою вимогою ОСОБА_1 на ім'я відповідача ОСОБА_2 , направленою за адресою: АДРЕСА_1 , 25.11.2024 рекомендованим листом № 2030600348756, позивач просив відповідача повідомити його, з яких причин нею не виконано взяті на себе зобов'язання за укладеним 08.03.2023 договором купівлі-продажу земельної ділянки, та просив повідомити, у який час і дату йому слід прибути до нотаріуса для укладення договору купівлі-продажу належного ОСОБА_2 майна. Також повідомлено, що у разі подальшого ігнорування відповідачем по справі, він буде вимушений звернутися за захистом порушених прав до Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України визначено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до частини 1 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що особа може відмовитися від свого майнового права. Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється у порядку, встановленому актами цивільного законодавства, а відповідно до частини 4 - особа може за відплатним або безвідплатним договором передати своє майнове право іншій особі, крім випадків, встановлених законом.
Тобто особа має право відмовитись або передати своє право на майно шляхом укладення, зокрема, договору.
Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Із позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що його права не визнані та обрав відповідний спосіб їх захисту, передбачений пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до позовної заяви спірні правовідносини полягають у передачі відповідачем позивачу майнового права на належну відповідачу на праві власності земельну ділянку.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 2 статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). В даній ситуації правочин є двостороннім, тобто договором.
Частиною 4 ст. 202 ЦК України визначено, що дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Частиною 4 статті 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд визнати вчиненим правочин - договір купівлі-продажу, згідно з яким до нього від відповідача переходить право власності на земельну ділянку, за що він передав відповідачу певну суму грошових коштів.
Частиною 1 статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Враховуючи зазначене, правочин, який просить визнати суд позивач, підпадає під визначення договору купівлі - продажу.
Зі змісту статті 640 ЦК України вбачається, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення. При цьому, майно, яке має передати продавець у власність покупцю, є земельною ділянкою.
Частиною 1 статті 657 ЦК України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Згідно зі ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу а також, одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
На підставі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З першого січня 2013 року набрав чинності Закону України «Поро внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів», яким ч. 3 ст. 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з ч. 2 ст. 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації». Таким чином, з цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше.
Аналогічна позиція викладена в пункті 2 листа ВССУ від 28.01.2013 № 24-150/0/4-13.
Відповідно до положення абз. 4 п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», яким передбачено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст.ст. 218 та 220 ЦК.
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (с. 209 ЦК України).
Як встановлено судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому сторони домовилися про всі, в тому числі, істотні умови договору купівлі-продажу та позивач свої зобов'язання за договором виконав, сплативши відповідачу - власнику земельної ділянки, оговорену ними вартість такого майна, про що відповідач власноручно написала розписку, тому фактично договір був укладений у вигляді розписки, але не був нотаріально посвідчений, тобто укладений у неналежній формі, як зазначає позивач у зв'язку з ухиленням від здійснення зазначених дій відповідачем. При цьому, у розписці, крім підтвердження отримання коштів за продаж належної відповідачу земельної ділянки, останньою зазначено, що вона зобов'язується оформити договір купівлі-продажу нотаріально із вказівкою та граничний термін таких зобов'язань.
Частиною 1 статті 220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Однією з умов застосування вимог ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що при розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України.
У позовній заяві позивач зазначає, що після укладення договору він здійснював спроби зв'язатися з відповідачем, але відповідач зустрічей уникала, тому після спливу визначеного у розписці строку для посвідчення такого договору позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою вчинення дій щодо належного оформлення договору та попередив, що у разі відсутності реакції відповідача на таку вимогу, він буде вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав. Відповідач ОСОБА_2 на таку вимогу не відреагувала. При цьому при розгляді справи відповідач позовні вимоги визнала та не заперечувала щодо їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно з ч. 3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Суд бере до уваги, що визнання позову відповідачем не суперечить вимогам закону, не порушує права та законні інтереси інших осіб, а також оскільки сторони домовились щодо усіх істотних умов укладеного між ними правочину купівлі-продажу вищевказаного нерухомого майна, фактично відбулося повне виконання правочину (були передані правовстановлюючі документи на нерухоме майно та передано визначену суму коштів), такий правочин відповідає дійсній волі сторін, що підтверджується розпискою від 08.03.2023, однак підстави для нотаріального посвідчення вказаного правочину відсутні з незалежних від позивача обставин, а саме ухилення відповідача, що було підтверджено під час судового розгляду. Вказаний правочин на даний час не потребує державної реєстрації, а тому порушене право підлягає захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 76-81, 82, 83, 89, 141, 206, 258, 259, 263-265, 278 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 2,1549 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області за межами населеного пункту, кадастровий номер 7124388300:03:000:0140, державний акт серії ЯЛ № 602529, виданий 03.12.2010, укладений 08 березня 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку, площею 2,1549 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Танської сільської ради Уманського району Черкаської області, кадастровий номер 7124388300:03:000:0140 державний акт серії ЯЛ № 602529, виданий 03.12.2010.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.
Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.І.Єщенко