Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/10124/25
Провадження № 6/711/266/25
14 листопада 2025 року суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси Булгакова Ганна Володимирівна розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петренко Сергій Олександрович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року по справі № 711/10124/25 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей,
13.11.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петренко С.О., звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою, в якій просила визнати судовий наказ Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.10.2025 по справі № 711/10124/25 в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 28.10.2025 і до досягнення дітьми повноліття.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями заява передана для розгляду судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Булгаковій Г.В.
Вивчивши заяву та додані до неї документи встановлено, що заява підлягає поверненню заявнику без розгляду, виходячи з наступного.
Так, відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
При цьому, прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави (рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001).
Відповідно до положеньстатті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення викладені у статті 183 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Тобто, при розгляді заяв, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, саме на заявника покладається обов'язок направити таку заяву з додатками іншим учасникам справи, та надати суду належні докази на підтвердження цього.
Проте, всупереч зазначеним вимогам законодавства, заявницею при зверненні до суду не було долучено доказів надіслання заяви іншим учасникам справи (провадження). Такими доказами можуть бути, наприклад, квитанція установи, що здійснює поштові відправлення, із зазначенням даних щодо кореспонденції, дати її відправлення та її одержувача, опис поштового вкладення з печаткою установи, копія конверту зі штампом тощо.
Оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, то необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії справ є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ній обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з її змістом та можливості підготовити свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007 № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття «обмеження основоположних прав і свобод» від прийнятого у законотворчій практиці поняття «фіксація меж самої сутності прав і свобод» шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою. При цьому, як слідує зі змісту Рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997 № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою її залишення без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992).
У рішенні у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010).
Відповідно до частини 4 статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
Враховуючи, що заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню подана без додержання вимог частини 2 статті 183 ЦПК України, то вона підлягає поверненню заявниці без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 183, 185, 260, 447 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Петренко Сергій Олександрович, про визнання таким, що не підлягає виконанню, судового наказу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 жовтня 2025 року по справі № 711/10124/25 - повернути заявниці без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасники справи, яким ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.
Суддя: Г. В. Булгакова