Справа № 606/1237/25
13 листопада 2025 року м. Теребовля
Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:
-головуючої судді Марціцкої І.Б.
-за участю секретаря судового засідання Пазірович Д.В.
з участю позивача ОСОБА_1 , адвоката Пацули В.О.
представника третьої особи - Борецької Л.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Теребовля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Теребовлянської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Теребовлянської міської ради, в якому просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області. Під час спільного проживання народилося двоє дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітній син проживає разом з позивачем по АДРЕСА_1 . Відповідачка хворіє та за станом здоров"я не може виконувати батьківські обов"язки належним чином. Батько самостійно займається вихованням сина, утримує його, здійснює догляд, проводить дозвілля, піклується про стан здоров'я. Враховуючи вказані обставини, позивач просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком, оскільки він є фізичною особою підприємцем, має постійни дохід, в орендованій квартирі створені належні та комфортні умови для прожвання дитини, а також проживання сина з батьком відповідатиме їхнім найкращим інтересам.
Ухвалою судді від 29.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
В судовому засідання позивач та його представник підтримали свої вимоги, просили їх задовільнити з мотивів викладених у позовній заяві.
Відповідач в судові засідання, будучи належним чином повідомленою не з'являлася, не висловила позиції з приводу позовних вимог.
Представник третьої особи в судовому засіданні підтримала висновок органу опіки і піклування, з приводу позовних вимог покладалася на розсуд суду.
В судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що проживає разом з батьком по АДРЕСА_1 , мати не заперечує щодо його проживання разом з батьком, періодично відвідує матір та щодня мати тлефонує до нього.
Суд, заслухавши доводи позивача, пояснення представника третьої особи, дослідивши та оцінивши матеріали справи, встановив наступні обставини.
Рішенням Теребовлянського районного суду по справі №606/737/24 від 23.04.2024 було розірвано шлюб між сторонами, який було зареєстровано 17.08.1999 відділом реєстрації актів громадянського стану Борщівського районного управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис №54.
Як слідує з свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , в графі батько вказаний ОСОБА_1 , в графі мати - ОСОБА_2 .
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 01.07.2025 ОСОБА_3 зареєстрований по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем, що підтверджується податковою декларацією платника єиного податку ФОП за 2024 рік.
Згідно з характеристикою ОСОБА_1 , виданої Теребовлянською міською радою, останній характеризується із позитивної сторони, до адміністративно відповідальності не притягався.
Відповідно до договору оренди квартири від 05.07.2025року, ОСОБА_1 орендує квартиру по АДРЕСА_1 у ОСОБА_5 .
Згідно з висновком органу опіки та піклування, який затверджений рішенням виконавчого комітету Теребовлянської міської ради від 26.08.2025 року №184, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 2013 р.н. з батьком ОСОБА_1 .В описовій частині висновку вказано, що проживання дитини з батьком зумовлене хворобою матері ОСОБА_2 , яка за станом здоров"я не може виконувати батьківські обов"язки належним чином; батько самостійно займається вихованням сина, здійснює за ним догляд, якого він потребує.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз змісту наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (статті 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до положень статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 СК України).
Згідно з положеннями частини першої, другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до положень частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 1 статті 170 СК України, передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання.
У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Судом встановлено, що син фактично проживає разом з батьком, мати не заперечує,щодо проживання сина з батьком, про що повідомив позивач та дитина.
В позовній заяві не наведено, а в судовому засіданні не здобуто доказів того, що між сторонами існієх «реальний» спір щодо визначення місця проживання дититини.
Разом з тим, в ході розгляду справи суд встановив, що з часу проживання ОСОБА_3 із батьком ОСОБА_1 відповідачкою не вчинялося жодних дій щодо зміни місця проживання сина. Дитина має необмежене право безперешкодно бачитися з обома батьками незалежно від їх місця проживання, зареєстрованого чи фактичного.
Суд зауважує, що будь-яких інших достатніх, допустимих та достовірних доказів, які б свідчили про наявність незгоди відповідачки з тим, щоб дитина сторін проживала з позивачем за місцем його проживання, суду не надано.
Отож, доказів, які б давали суду правові підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини в судовому порядку буде виключно в її інтересах чи призведе до поліпшення прав та інтересів сина, суду не надано, як не надано і доказів, що в розумінні змісту положень ч. 1 ст. 160 СК України та ч. 1 ст. 161 СК України саме з вини відповідачки мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати неповнолітній син.
Відтак, суд оцінивши докази по справі, а також те, що син ОСОБА_3 проживав і продовжує проживати разом з батьком і в них немає інтересу на зміну місця його проживання, суд дійшов до висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили на необхідність визначення місця проживання дитини сторін саме з ним, що свідчить про недоведеність позовних вимог та відсутність підстав для задоволення позову.
Враховуючи вищенаведене, керуючись 4,10,12,76,81,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Теребовлянської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з батьком - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 13.11.2025.
Головуюча суддя І.Б. Марціцка