Справа № 599/1796/25
н.п.1-кп/599/161/2025
14 листопада 2025 року Зборівський районний суд Тернопільської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Зборові кримінальне провадження №12025211070000190 від 03 листопада 2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець: села Сировари Зборівськго району Тернопільської області, зареєстрований за місцем проживання та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України; освіта середня; не депутат, одружений, на утриманні троє неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
обвинувачений ОСОБА_4 постановою Зборівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2025 року у справі № 599/473/23 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмір 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Вказана постанова набрала законної сили.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Однак, 03 листопада 2025 року о 05 год. 22 хв. на вулиці Богдана Хмельницького у селі Озерна Тернопільського району Тернопільської області, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вказаної вище постанови суду та будучи ознайомлений з нею, маючи реальну можливість її виконувати, всупереч рішенню суду, керував автомобілем «ВАЗ 2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху України на підставі ст.35 Закону України «Про Національну поліцію»
Таким чином, ОСОБА_4 всупереч рішенню суду про позбавлення його прав керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, керував транспортними засобами, що свідчить про умисне невиконання ним вищевказаних судових рішень.
Допитаний обвинувачений ОСОБА_4 надав показання, згідно яких він знав про наявність щодо нього постанов суду про позбавлення його прав керування транспортними засобами, однак 03 листопада 2025 року зранку йому необхідно було добратися на роботу.
Обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, не заперечував фактичних обставин справи, щиро розкаявся у вчиненому.
Тому суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Учасники не заперечують проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена.
Дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст.382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
При призначенні виду покарання, суд у відповідності до вимог ст.ст.50,65 КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є нетяжким злочином, обставини справи, враховує щире розкаяння обвинуваченого у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
Обвинувачений раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.
Суд, враховуючи думку прокурора вважає, що обвинуваченому слід призначити покарання у виді позбавлення волі, однак враховуючи наявність зазначених вище обставин, що пом'якшують покарання та враховуючи дані щодо особи обвинуваченого, його сімейного стану, суд приходить до висновку, що обвинуваченого доцільно звільнити від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України та покласти на нього обов'язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України.
Керуючись ст.ст. 374-375 КПК України,
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
На підставі ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо вирок не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Вирок може бути оскаржено до Тернопільського апеляційного суду на протязі 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.
Суддя Зборівського
районного суду ОСОБА_1