Справа №949/2137/25
14 листопада 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Оборонової І.В.,
за участю секретаря Волкодав А.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви і до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням суду від 11 січня 2013 року було розірвано.
Від даного шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На даний час син вже досяг повноліття, але навчається на денній, платній формі навчання Мирогощанського аграрного фахового коледжу, з терміном навчання до 30 червня 2027 року. Через навчання на денній формі, син не має можливості самостійно працювати, а тому потребує матеріальної допомоги на життєві потреби, а саме на навчання; на оплату гуртожитку; на проїзд до місця навчання; на харчування; одяг та лікування. Позивачка не має можливості самостійно утримувати сина, а також має третю групу інвалідності. У свою чергу відповідач ухиляється від покладеного на нього обов'язку утримувати сина та жодним чином не приймає участі у його вихованні. У добровільному порядку кошти на утримання сина не надає. З цих підстав просить позов задоволити.
До початку розгляду справи від позивачки надійшла заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує, позов просить задоволити.
Відповідач, будучи належним чином двічі повідомленим про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення про його виклик (а.с.22, 25) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим провести заочний розгляд справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до переконання, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина 1 ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 11 січня 2013 року було розірвано (а.с.8).
За період шлюбу у них народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
24 листопада 2022 року Дубровицьким районним судом Рівненської області було видано виконавчий лист про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 30 серпня 2022 року та проводити стягнення до досягнення дитиною повноліття з проведенням індексації відповідно до Закону (а.с.6).
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №61/25/729/В від 18 березня 2025 року, позивачці встановлено третю групу інвалідності, по причині загального захворювання (а.с.12-14).
Як вбачається із довідки № 1335 від 06 листопада 2024 року, виданої Мирогощанським аграрним фаховим коледжем (МАФК), на даний час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається на денній, платній формі навчання у Мирогощанському аграрному фаховому коледжі, з терміном навчання до 30 червня 2027 року (а.с.10).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи №612 від 28 серпня 2025 року, виданої Центром надання адміністративних послуг (ЦНАП) Дубровицької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 . Разом із нею проживає її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час навчається на 2-му курсі Мирогощанського аграрного фахового коледжу на платній формі навчання. ОСОБА_1 самостійно здійснює виховання сина та забезпечує його матеріальне утримання, оплачує навчання. Колишній її чоловік ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає (а.с.11).
Згідно з вимогами ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Із аналізу положень зазначеної норми права вбачається, що обов'язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують вчитися виникає лише при наявності в сукупності таких юридичних фактів: досягнення дитиною 18 років, але не більше 23 років; продовження навчання; потреба у матеріальній допомозі у зв'язку із навчанням; наявність можливості у батьків надавати допомогу.
При цьому суд враховує, що особи, які досягли 18 років є повнолітніми, отримують повну дієздатність і можуть самостійно піклуватися про себе, якщо це потрібно. Тому законодавець і передбачив, з одного боку, обов'язок батьків утримувати повнолітніх сина або доньку, які продовжують навчання, оскільки, це дозволить їм отримати освіту, але передбачив, що такий обов'язок виникає лише тоді, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу, так як було б нерозумним ставити в скрутне матеріальне становище одну повнолітню людину в цілях утримання іншої повнолітньої працездатної людини.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі № 6-1296цс15 зазначено, що при визначенні розміру даного виду аліментів слід враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження (аналогічні висновки міститься в постановах Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.03.2018 року у справі №478/2108/16-ц та від 29.01.2018 року у справі №622/373/16-ц).
Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Згідно вимог ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд приймає до уваги обставини, що мають значення, а саме: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Так, Сімейний кодекс України дійсно виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Разом із цим, розмір аліментів визначений законом, як мінімально допустимий, призначений для мінімального матеріального забезпечення дитини, проте батьки повинні забезпечувати належний та достатній рівень життя своєї дитини, а не прожитковий мінімум. Виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.
Відповідно до положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року становить 3028 гривень.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов'язків батьків. Разом із цим, розмір аліментів визначений законом, як мінімально допустимий, призначений для мінімального матеріального забезпечення дитини, проте батьки повинні забезпечувати належний та достатній рівень життя своєї дитини, а не прожитковий мінімум. Виховування дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дитини, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір.
Згідно з принципом диспозитивності цивільного судочинства, передбаченого ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до норм ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частина 6 ст. 81 ЦПК України передбачає, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Будь-яких доказів, що підтверджують неможливість надання матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини у розмірі, який просить позивачка, відповідач не надав.
Виходячи з вищевказаних норм Сімейного кодексу України, приймаючи до уваги, що повнолітній син позивачки та відповідача, у зв'язку з навчанням у коледжі, постійно потребує матеріальної допомоги, зокрема на оплату гуртожитку, на проїзд до місця навчання, на харчування, на одяг та лікування. Навчається на денній формі, у зв'язку з чим не в змозі працювати та отримувати доходи, а також з урахуванням встановлених в ході судового розгляду обставин та з огляду на положення ст. 199 СК України щодо спільного обов'язку надавати посильну матеріальну допомогу на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, обох батьків, враховуючи достовірно встановлені судом докази, та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задоволити та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи відповідно до ст.191 СК України з дня пред'явлення позову і до досягнення сином віку двадцяти трьох років у разі продовження навчання до цього віку.
Такий розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме інтересам дитини та буде необхідним для вирішення інших побутових та соціальних потреб, які виникатимуть в процесі здобуття ним освіти.
Відповідно до ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Згідно ч.1 п.3 ст.5 Закону України “Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються: позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з відповідача на користь держави повинні бути стягнуті судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 1211,20 грн.
На підставі ст.ст. 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. 5 Закону України Про судовий збір ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову, тобто з 18 вересня 2025 року і до закінчення сином навчання, але не більше ніж до досягнення ним 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211,20 грн. (одну тисячу двісті одинадцять гривень 20 коп.) гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.
Заочне рішення може бути переглянуто Дубровицьким районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Дубровицький районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає по АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_2 від 04 лютого 2022 року, орган, що видав 5617.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер, а також серія та номер паспорта громадянина України не відомі.
Суддя: підпис.
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.