вул. Шевченка, 41а, селище Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200
тел. (05341) 9 17 39,e-mail: inbox@sm.pl.court.gov.ua, web: https://sm.pl.court.gov.ua
ідентифікаційний код 02886143
Справа №547/1073/25
Провадження №1-кп/547/124/25
14 листопада 2025 року с-ще Семенівка
Семенівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
провівши в залі судових засідань № 2 Семенівського районного суду Полтавської області відкрите судове засідання у кримінальному провадженні №12025170510000537, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 19.09.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Землянки, Глобинського району Полтавської області громадянина України, з середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 Кримінального кодексу України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, за наступних обставин:
19.09.2023 постановою Семенівського районного суду Полтавської області у справі №547/741/23, яка набрала законної сили 29.09.2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 40800,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 років.
В подальшому, ОСОБА_4 , будучи повідомленим про те, що вказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст.68 Конституції України та ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.
08.03.2025 року о 18 год 16 хв ОСОБА_4 керував транспортним засобом - автомобілем марки «ВАЗ 21063» д.н.з. НОМЕР_1 та рухався по вулиці Миру, в с. Брусове Кременчуцького р-ну Полтавської області, де не вибрав безпечної швидкості та не врахував дорожньої обстановки, в результаті чого здійснив зіткнення зі стоячим сільськогосподарським трактором, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, після здійснення дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 вжив спиртні напої, чим порушив п. 2.10 правил дорожнього руху. Відносно останнього складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 266167 від 08.03.2025 року за ст. 124 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПРІ № 266155 від 08.03.2025 року за ч. 4 ст. 130 КУпАП, які було направлено для розгляду до Семенівського районного суду Полтавської області, а також винесено постанову про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4227231 від 08.03.2025 року за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
27.03.2025 року постановою Семенівського районного суду Полтавської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями, що виразились в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у межах санкції ч.1 ст. 382 КК України у вигляді позбавлення волі з можливістю застосування до останнього ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покаранням з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, покласти обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті.
Показання обвинуваченого ОСОБА_4 є послідовними, логічними, та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого та щодо речових доказів.
Отже, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю, в судовому засіданні надав показання, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 382 КК України, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 382 КК України відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
При призначенні покарання суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працює, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває та не перебуває на обліку у лікаря психіатра, за мысцем проживання характеризуэться нейтрально, вину у вчинененні правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся.
Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття.
Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, відсутні.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінального процесуальногокодексу України стосовно призначення покарання.
Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні права та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.
Застосування покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України суд вважає за неможливе у зв'язку з тим, що обвинувачений не працює та не має сталого заробітку.
Водночас, враховуючи особу обвинуваченого, який свою вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, раніше не судимий, суд вважає за можливе застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.
Суд також покладає на обвинуваченого ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ст. 76 КК України, які сприятимуть виправленню обвинуваченого.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов відсутній.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Речові докази відсутні.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався та суд не вбачає підстав для його обрання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 107, 373, 374, 382 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 - річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Семенівський районний суд Полтавської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1