Справа № 755/7577/25
Провадження № 2/396/722/25
Іменем України
11.11.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого - судді Цесельської О.С., за участі секретаря судових засідань Луценко Ю.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м. Новоукраїнка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
23.04.2025 року представник ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 07.05.2025 року справу передано за підсудністю для розгляду до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області.
Представник позивача позовні вимоги обґрунтовує тим, що 06.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 501764 - КС - 001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». 06.06.2024 року ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 501764 - КС - 001 про надання кредиту. Цього ж дня відповідачка прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору, на умовах визначених пропозицією (офертою). Зі своєї сторони ТОВ «БІЗПОЗИКА» направлено відповідачці, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA - 4193, на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений останньою у своїй анкеті в особистому кабінеті, котрий нею було введено/відправлено.
Таким чином, 06.06.2024 року між ТОВ «БІЗПОЗИКА та ОСОБА_1 було укладено договір № 501764 - КС - 001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
ТОВ «БІЗПОЗИКА» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало відповідачці грошові кошти в розмірі 10000 грн. шляхом перерахування на банківську картку.
Зважаючи на ті обставини, що відповідачка належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, у неї станом на 31.03.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 35086, 38 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 10000 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 23586, 38 грн.; суми прострочених платежів за комісією - 1500 грн.
Тому представник позивача просила стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість у розмірі 35086, 38 гривень та сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 06.08.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, відповідачка ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подала, повідомлялася про час та місце розгляду справи судовою повісткою за місцем її реєстрації.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з викладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу по суті на підставі наявних у матеріалах справи письмових матеріалів, доказів наданих до суду сторонами та їх представниками, за відсутності належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи представника позивача, відповідачки.
Дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 06.06.2024 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 501764 - КС - 001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (а. с. 16-21) шляхом направлення банком відповідачці пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту та прийняття (акцепт) відповідачкою зазначеної пропозиції (оферти) щодо укладення договору.
Зазначений кредитний договір про надання кредиту, пропозиція (оферта) укласти договір про надання кредиту та прийняття (акцепт) підписані відповідачкою електронним цифровим підписом у порядку, визначеному ст.12 Законом України "Про електронну комерцію".
Разом із зазначеними вище документами відповідачкою також підписано електронним цифровим підписом Паспорт споживчого кредиту, в якому також визначено умови кредитування щодо суми кредиту, загальної суми кредиту, яка підлягає поверненню, витрат за кредитом, строку кредитування та ін.
За умовами п. 2.1 вищевказаного договору позичальнику надані грошові кошти в розмірі 10000 грн. на засадах строковості, платності, зворотності. Процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,5 процентів за кожен день користування кредитом.
Сторонами відповідно до умов договору кредиту погоджено, що кредит надається строком на 24 тижнів, тобто до 21.11.2024 року.
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За приписами статті 11 зазначеного Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми)про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Виходячи з вищевикладених положень, суд відхиляє доводи про недоведеність підписання кредитного договору.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений сторонами, суд приходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З огляду на неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов'язань за договором, суд вважає, що сума тіла кредиту у розмірі 10000 грн. підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Так, як зазначалось вже вище, за умовами п. 1 вищевказаного договору № 501764 - КС - 001 та паспорту споживчого кредиту процентна ставка за кредитом є фіксованою та становить 1,5 процентів за кожен день користування кредитом. Сторонами відповідно до умов договору кредиту також погоджено, що кредит надається строком на 24 тижнів, тобто до 21.11.2024 року. Загальний розмір наданого кредиту 10000 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування складає 29653, 89 грн, з них 19653, 89 грн - витрати за кредитом (а. с. 16-17).
Вказані умови щодо нарахування загальної суми заборгованості та витрат за договором у межах встановленого строку кредитування узгоджені сторонами. У позовній заяві та інших письмових матеріалах, долучених позивачем до справи, не міститься будь-яких пояснень чи розрахунків суми нарахованих процентів, заявлених до стягнення у розмірі 23586, 38 грн.
Також суд враховує, що розрахунок заборгованості, що міститься у матеріалах справи та на який посилається позивач, не є первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями. Зазначений документ сформований у вигляді таблиці, у якій відсутні роз'яснення щодо порядку та способу нарахування процентів за користування кредитом.
Відтак, на думку суду, доводи представника відповідачки, викладені у відзиві на позовну заяву заслуговують на увагу.
З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованою суму заявлених процентів до стягнення у розмірі 23586, 38 грн. та вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму процентів за користування кредитом, яка визначена договором та паспортом споживчого кредиту у розмірі 19653, 89 грн. (а. с. 14, 16-17). Вказана сума узгоджується також з графіком платежів, що міститься в договорі про надання кредиту.
Всього до стягнення з відповідачки на користь позивача підлягають 31153 грн 89 копійок заборгованості за договором № 501764 - КС - 001 від 06.06.2024 року про надання кредиту, з яких 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 19653, 89 грн - заборгованість за відсотками та 1500 гривень - заборгованості за комісією.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2151 грн. у рахунок відшкодування сплаченого судового збору під час подачі позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (зареєстроване місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок № 26, офіс № 411, ЄДРПОУ 41084239) заборгованість за договором № 501764 - КС - 001 від 06.06.2024 року про надання кредиту, з яких 10000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 19653, 89 грн - заборгованість за відсотками та 1500 гривень - заборгованості за комісією та 2151 гривню витрат по сплаті судового збору.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О. С. Цесельська