Справа № 395/1456/25 Провадження № 2/395/484/2025
13 листопада 2025 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого - судді Забуранного Р.А.
при секретарі Таран С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «КОШЕЛЬОК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у позику №3505208872-511388 від 06.11.2021 року в розмірі 20869,80 грн., яка складається з: 7000 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 13869,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 06.11.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір №3505208872-511388 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яких Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Однак, відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним договором - повернув кредит та не сплатив проценти, у зв'язку з чим станом на момент звернення до суду у Відповідача, за Договором №3505208872-511388 від 06.11.2025 року, утворилась заборгованість.
Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі,надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказав в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору №3505208872-511388 від 06.11.2025 року.
В судове засідання представник позивача не з'явився, просив розгляд справи проводити без участі представника позивача та самого позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду.
Згідно до ст. 128 ч.7 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи; відповідач письмових клопотань про відкладення розгляду справи і заперечень (відзиву) не надіслав.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Відповідач про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку через оголошення, які розміщені на офіційному веб-сайті Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29.07.2025 року, від 02.10.2025 року, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надіслав.
Отже, за вищевказаних обставин у відповідності до ст. 130 ЦПК України відповідач про час та місце розгляду у справі повідомлений належним чином.
У відповідності до ч. 1 ст. 280 ЦПК України: суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, суд вважає за можливе слухати справу за відсутності сторін та зі згоди представника позивача, ухвалити рішення при заочному розгляді справи у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню за такими обставинами.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.ст. 525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Крім того, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи 06.11.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір №3505208872-511388 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яких Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов та правил, зазначених у договорі.
Як передбачено ст. 598-599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за договором становить 20869,80 грн., яка складається з: 7000 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 13869,80 грн. - заборгованість за відсотками за користування позикою, витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу, що підтверджує факт неналежного виконання відповідачем умов договору.
На адресу відповідача позивачем не надсилалась досудова вимога.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Отже, відповідачем умови кредитного договору належно не виконувалися, внаслідок чого виникла заборгованість по кредиту, що дає суду підстави для задоволення позову в повному обсязі, а також стягнення судових витрат, понесених позивачем.
Щодо вирішення питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, крім інших обставин, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи та чи є розмір таких витрат обґрунтованим.
ТОВ «Кошельок» в позові заявлено, що судові витрати позивача на правничу допомогу складають 10000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат у справі, суду надано: копію договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, копія додатку до договору про надання правової допомоги від 20.06.2025 року; копія детального опису виконаних робіт (наданих послуг) адвокатом та їх вартість.
Оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката, суд виходить з наступного.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на викладене, враховуючи обставини справи, надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також враховуючи, що дана цивільна справа не є справою значної складності, відповідно до ст.19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, які розглядаються у спрощеному позовному провадженні, об'єм виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) є незначним, суд дійшов висновку, що заявлений стороною позивача розмір вартості послуг за правничу допомогу у загальній сумі 10000 грн. є завищеним і неспівмірним із предметом даного позову, в зв'язку з чим наявні підстави для застосування положень ч. 5 ст.137 ЦПК України щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 4000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Суд вважає, що відповідно до вимог ст. 4 Закону України “Про судовий збір», ст. ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 2422,40 гривні підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, ст.ст. 509, 526, 1046-1049, 1050-1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» заборгованість за договором про надання коштів у позику №3505208872-511388 від 06.11.2021 року в розмірі 20869 (двадцять тисяч вісімсот шістдесят дев'ять) гривень 80 копійок, витрати понесені на правову допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок та сплачену суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок, а всього стягнути 27112 (двадцять сім тисяч сто дванадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили якщо протягом вказаного строку не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: Р. А. Забуранний
Повний текст судового рішення виготовлений 13 листопада 2025 року.