Справа № 405/546/25
провадження № 1-кп/405/32/25
13.11.2025 м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького в складі
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 42024122010000079 від 15 березня 2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за ч. 2 ст. 358 КК України,
клопотання прокурора про визнання доказу очевидно недопустимим,
встановив:
Прокурор в судовому засіданні звернувся до суду з клопотанням про визнання на підставі ст. 89 КПК України очевидно недопустимим доказом, поданого захисником обвинуваченої, який було відкрито в порядку ст. 290 КПК України, стороні обвинувачення 13.11.2025: висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № Т886/06-2025 від 05.06.2025, а саме з приводу того, що огляд місця події земельної ділянки експертами сторони захисту проводився через майже півтора роки коли складалась відповідна технічна документація та за цей час на ділянці могли виконуватись роботи та достроюватись споруди, а також відкрито стороні обвинувачення через 4 місяця після його складення.
Захисник обвинуваченої в судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що поданий висновок не підпадає під критерій доказів очевидно недопустимих та він поданий на стадії судового розгляду, відкритий стороні обвинувачення, що відповідає вимогам КПК України.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 89 КПК України суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
Частиною 1 статті 87 КПК України передбачено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Згідно з ч.2 ст.87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв'язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов'язаний довести в суді під час судового провадження; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання (ч.3 ст. 87 КПК України).
Тобто, визнання під час судового розгляду факту очевидної недопустимості доказу не потребує додаткової оцінки та співставлення з іншими доказами по справі, а беззаперечно вказує на його недопустимість внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, які чітко визначені законом.
За змістом ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При цьому, в ході судового розгляду судом не встановлено очевидної недопустимості доказу - висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № Т886/06-2025 від 05.06.2025, а викладені в клопотанні прокурором підстави, на які він посилається як на обставини визнання доказів очевидно недопустимими, потребують окремої оцінки, що на даній стадії судового розгляду є неприпустимим.
З урахуванням наведеного, судом не встановлено необхідних та достатніх підстав для визнання на даній стадії судового розгляду очевидно недопустимим доказом: висновку експертів за результатами проведення комісійної будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи за № Т886/06-2025 від 05.06.2025.
Керуючись ст.ст. 87, 369 суд -
постановив:
в задоволенні клопотання прокурора про визнання доказу очевидно недопустимим - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_6