Справа № 404/287/21
Номер провадження 6/404/203/25
05 листопада 2025 року м. Кропивницький
Фортечний районний суд м. Кропивницького у складі:
головуючої судді - Варакіної Н.Б.
за участю секретаря - Колісник Д.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі № 404/287/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна,7 а м. Кропивницький, 25 009), Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області (проспект Винниченка,1 а м. Кропивницький, 25022) про стягнення моральної шкоди, -
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги обґрунтовує тим, що 18.02.2022 Кіровським районним судом м. Кіровограда по справі № 404/287/21 винесено рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яким зокрема стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2022 по справі № 404/287/21 апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області частково задоволено. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.09.2022 змінено, шляхом викладення його резолютивної частини наступним чином: “Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області у розмірі 30 000,00 (тридцять тисяч) гривень».
Проте, позивачем 02.02.2023 отримано виконавчий лист виданий Кіровським районним судом м. Кіровограда від 18.02.2022 по справі про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн, незважаючи на висновки та прийняту постанову Кропивницького апеляційного суду від 28.09.2022.
Вважає, що підстав для примусового виконання виконавчого листа від 02.02.2023 у справі № 404/287/21 відсутні.
23 жовтня 2025 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Суліменко Т.А. надійшли заперечення. В обґрунтування вказала, що доводи заявника ґрунтуються на власному (суб'єктивному) тлумаченні судових рішень та відсутністю наміру виконувати рішення суду. До своєї позовної заяви про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 долучила копію Договору про надання правничої допомоги відповідно до п. 3.2. якого сторони дійшли згоди, що гонорар сплачується готівкою та визначається сторонами у розмірі 3000 грн. Крім того, текст позовної заяви містить посилання на п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України відповідно до якого позивач вказав попередній розрахунок судових витрат, які позивач понесла у зв'язку з розглядом справи і який склав 3000 грн витрат на правничу допомогу. Отже, у позовній заяві позивач вказала, що вже сплатила гонорар у повному обсязі. При ухваленні судового рішення суд першої інстанції прийняв до уваги, що позивач вже понесла судові витрати пов'язані з розглядом справи у вигляді оплати гонорару адвоката та задовольнив вимогу ОСОБА_1 про їх стягнення на її користь. У своїй апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби не ініціювало питання перегляду рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не подавало заяву про їх зменшення тощо. Отже, правових підстав для перегляду рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу Кропивницький апеляційний суд не мав, тому рішення у цій частині не скасовував. З самого тексту постанови суду апеляційної інстанції та з тексту відзиву поданого позивачем на апеляційну скаргу вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу з апелянта на стадії апеляційного провадження, проте доказів про понесені нею судові витрати саме на стадії апеляційного перегляду не надала. Наведене узгоджується з правомірністю видачі Фортечним районним судом м. Кропивницького виконавчого листа про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. відповідно до рішення суду від 18.02.2022 у справі № 404/287/21, тому підстави для задоволення заяви ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання вказаного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відсутні. 20.10.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Суліменко Т.А. укладений договір про надання правничої допомоги у справі щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню та Додаткову угоду до договору якою визначено розмір та порядок оплати гонорару. Зазначила, що судові витрати, які ОСОБА_1 понесла та планує понести для захисту своїх прав та законних інтересів внаслідок подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підтягає виконанню складає: 3000 грн.- заперечення на заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, 2000 грн. - участь в судовому засіданні, 1000 грн - консультація з вивченням документів наданих ОСОБА_1 . Просила відмовити у задоволенні заяви та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витрати на професійну правничу отримані на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.10.2025 року.
В судове засідання учасники справи, заінтересовані особи не з'явились, повідомлялись, проте їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що у січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до Держави України в особі ГУ ПФУ в Кіровоградській області та ГУ ДКСУ в Кіровоградській області у якому просила суд стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 100 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди за тривале невиконання рішень судів, що набрали законної сили та 3000 грн.. витрат на правову допомогу.
Рішенням суду від 18.02.2022 позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково. Зокрема, суд вирішив: стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 30 000 грн у відшкодування моральної шкоди, шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з єдиного казначейського рахунку України. У задоволенні вимог про стягнення 70 000 грн моральної шкоди відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградські області. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь Держави судовий збір в розмірі 681 грн.
Не погодившись з рішенням суду ГУ Державної казначейської служби України у Кіровоградській області звернулося з апеляційною скаргою до Кропивницького апеляційного суду у якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
Постановою суду апеляційної інстанції від 28.09.2022 апеляційну скаргу задоволено частково: рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 18.02.2022 змінено, викладеного його резолютивну частину у наступній редакції: стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області у розмірі 30 000,00 гривень; стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області в дохід держави судовий збір у розмірі 1362,00 грн.
На підставі заяви ОСОБА_1 Кіровським районним судом м. Кіровограда були видані виконавчі листи про стягнення з відповідача моральної шкоди та витрат на правничу допомогу.
14.08.2025 року ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Фортечного районного суду м. Кропивницького була подана заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
До підстав визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили; коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання, такі підставі у справі що розглядається відсутні.
Крім того, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, такі обставини у справі також відсутні.
Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов'язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа або наявності інших обставин, які зумовлюють необхідність установлення питань виконання судового рішення.
Свою заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області мотивує тим, що у зв'язку зі зміною Кропивницьким апеляційним судом резолютивної частини рішення суду першої інстанції правові підстави для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу - відпали, внаслідок чого виконавчий документ має бути визнано таким, що не підлягає виконанню.
Суд не погоджується з доводами заявника, оскільки останні ґрунтуються на власному (суб'єктивному) тлумаченні судових рішень.
Так, до своєї позовної заяви про стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 долучила копію Договору про надання правничої допомоги відповідно до п. 3.2. якого сторони дійшли згоди, що гонорар сплачується готівкою та визначається сторонами у розмірі 3000 грн.
Крім того, текст позовної заяви містить посилання на п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України відповідно до якого позивач вказав попередній розрахунок судових витрат, які позивач понесла у зв'язку з розглядом справи і який склав 3000 грн витрат на правничу допомогу.
Отже, у позовній заяві позивач вказала, що вже сплатила гонорар у повному обсязі.
При ухваленні судового рішення суд першої інстанції прийняв до уваги, що позивач вже понесла судові витрати пов'язані з розглядом справи у вигляді оплати гонорару адвоката та задовольнив вимогу ОСОБА_1 про їх стягнення на її користь.
Цивільним процесуальним законодавством на час перегляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що суд переглядає рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367).
У своїй апеляційній скарзі Головне управління Державної казначейської служби не ініціювало питання перегляду рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не подавало заяви про їх зменшення тощо, тобто рішення суду в цій частині не оскаржувало взагалі. Заяви про приєднання до апеляційної скарги казначейської служби також до суду не подавало. У межах розгляду справи судом першої інстанції заяв/клопотань про зменшення розміру судових витрат, їх необґрунтованості або відмови у їх стягненні не заявляло.
Отже, правових підстав для перегляду рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу Кропивницький апеляційний суд не мав, тому рішення у цій частині не скасовував.
Більше того, з самого тексту постанови суду апеляційної інстанції та з тексту відзиву поданого на апеляційну скаргу вбачається, що ОСОБА_1 просила стягнути витрати на професійну правничу допомогу з апелянта на стадії апеляційного провадження, проте доказів про понесені нею судові витрати саме на стадії апеляційного перегляду не надала. Наведене узгоджується з правомірністю видачі Кіровським районним судом м. Кіровограда виконавчого листа про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. відповідно до рішення суду від 18.02.2022 у справі № 404/287/21, тому підстави для задоволення заяви ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання вказаного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню - відсутні.
За таких обставин, суд вважає, що заявник не довів наявність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Приписами ч. 1 ст. 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 3 ст. 137 ЦПК України визначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Суліменко Т.А. у запереченнях на заяву просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.
Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини п'ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності».
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу ОСОБА_1 надано суду наступні докази: Договір про надання правничої допомоги від 20.10.2025 року; Додаткову угоду № 1 до договору якою визначено розмір та порядок оплати гонорару від 20.10.2025 року та розрахункову квитанцію серії ААБГ № 008266 від 22.10.2025 року у розмірі 4 000 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Керуючись ст. 43, 64, 133, 137, 367, 432 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі № 404/287/21 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна,7 а м. Кропивницький, 25 009), Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області (проспект Винниченка,1 а м. Кропивницький, 25022) про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградські області.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Ухвала складена 13.11.2025.
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Н. Б. Варакіна