Справа № 725/5571/25
Провадження 2-2704/25
14 листопада 2025 року Обухівський районний суд Київської області в складі: головуючої судді Висоцької Г.В., за участю секретаря Куник О.В., розглянувши в спрощеному провадженні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕИДТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представник позивача зазначив, що 17.10.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1460-8636.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4500 грн; строк кредитування 365 днів; базовий період 12 днів; комісія за видачу кредиту - 15% від суми кредиту; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка 1,00% в день. У подальшому були укладені додаткові угоди, на підставі яких сума кредиту збільшилась до 9000,00 грн. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Відповідач, всупереч умовам кредитного договору, не повернув в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання за Кредитним договором.
Станом на 05.05.2025 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 26521,60 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 9000,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 15681,60 грн, заборгованість по комісії - 1350,00 грн, заборгованість по штрафам - 490,00 грн.
В зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 06.10.2025 постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні з повідомлення сторін.
Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, при винесенні рішення поклалась на розсуд суду, однак просила розстрочити виконання рішенням строком на 12 місяців, оскільки має малолітню дитину, яку утримує сама, офіційно не працює, має нерегулярний дохід.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
17.10.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1460-8636 продукту «CreditKasa».
Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника А9675 відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 13 Кредитного договору, реквізити сторін.
Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 4500 грн, процентна ставка фіксована, стандартна відсоткова ставка 1 % в день, комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту.
Строк кредитування 365 календарних днів.
Згідно з п. 1.1 кредитного договору, Базовий період сплати відсотків (Базовий період) проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дня яких у позичальника настає обов'язок сплати відсотків за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Кількість днів у Базовому періоді вказана у розділі 4 цього Договору.
Сторони договору у п. 4.8. Договору обумовили, що Базовий період складає 12 днів.
Відповідно до п. 4.6. Договору кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п.4.1. Договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Згідно п. 13 Кредитного договору позичальником зазначено номер особистого електронного платіжного засобу.
Також Додатковою угодою №1 від 23.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1460-8636 від 17.10.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1800,00 грн.
Також Додатковою угодою №2 від 27.10.2024 року до Договору про відкриття кредитної лінії №1460-8636 від 17.10.2024 року Кредитодавець та Позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 2700,00 грн.
Згідно з листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019, 17.10.2024, 23.10.2024, 27.10.2024 на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано кошти у загальній сумі 9000,00 грн, платіж №№ 2533660287, 2536408851, 2538298694, номер договору № 1459-8636.
Згідно з довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1459-8636 від 17.10.2024, ОСОБА_1 17.10.2024 видано кредит в сумі 4500 грн, через систему платежів LiqPay, платіж № 2533660287, картка НОМЕР_1 , 23.10.2024 видано кредит в сумі 1800,00 грн, через систему платежів LiqPay, платіж № 2536408851, картка НОМЕР_1 , 27.10.2024 видано кредит в сумі 2700 грн, через систему платежів LiqPay, платіж № 2538298694, картка НОМЕР_1
Таким чином, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 26521,60 грн, з яких: з заборгованість за кредитом - 9000,00 грн, заборгованість за процентам -15681,60 грн, заборгованість за комісією - 1350,00 грн., заборгованість по штрафам - 490,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються копією Договору про відкриття кредитної лінії № 1459-8636 продукту «CreditKasa» від 17.10.2024, який містить електронний підпис відповідача; додатковими угодами №№1,2 від 23.10.2024 та 27.10.2024, листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»; довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування суми кредиту № 1459-8636 від 17.10.2024; розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1459-8636 від 17.10.2024, станом на 07.05.2025; правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) продукту «CreditKasa».
Між сторонами виникли кредитні правовідносини, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §1,2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про споживче кредитування».
«V. Оцінка суду»
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст.ст. 610, 611, 623 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
В силу статей 525 і 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов позики та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставиться. Одностороння відмова від зобов'язання або зміна його умов не допускається.
Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Отже, сума наданої позики, розмір процентів, порядок їх нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За нормами ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, вказане положення закону передбачає альтернативні дії, які свідчать про підписання електронного договору, серед яких його підписання одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Оскільки кредитний договір підписаний відповідачем шляхом застосування електронного підпису одноразового ідентифікатора А9675, тому він укладений з додержанням письмової форми, визначеної законом та з додержанням процедури, визначеної Законом України «Про електронну комерцію». Без створення особистого кабінету на сайті позивача у тому числі з верифікацією користувача через BankID, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля, без внесення відомостей про номер банківської карти, на який вона бажає отримати кредитні кошти, без отримання одноразового ідентифікатора на мобільний телефон клієнта та подальше підписання кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, договір між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
В силу ч. 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань, передбачених електронним договором про відкриття кредитної лінії № 1459-8636 продукту «CreditKasa» від 17.10.2024 та додатковий угод №№1,2 від 23.10.2024 та 27.1.02024 щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків, не виконав, а тому з нього на користь кредитора ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню заборгованість в сумі 24681,60 грн, з яких: з заборгованість за кредитом 9000 грн, заборгованість за процентам 15681,60 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 490 грн штрафу, суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, в подальшому його дія продовжувалася.
Посилання представника позивача на відсутність в Законі України «Про споживче кредитування» заборони нарахування неустойки в період дії воєнного стану суд відкидає зважаючи на таке.
За змістом частини 2 статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.
З системного аналізу приписів Закону України «Про споживче кредитування» і пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв'язку з іншими обставинами, - прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
З урахуванням викладеного, позовна вимога про стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягає.
Щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту, суд зазначає таке.
З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов'язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.
Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).
Згідно з ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.»
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.
Закон №1734-VІІІ визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов'язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.
Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.
Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.
Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Як виснував Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до ч.ч.1,2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Із матеріалів справи вбачається, що умовами договору встановлено зобов'язання ОСОБА_1 сплатити комісію за надання кредиту.
Водночас у Договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» комісії є нікчемними.
Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Крім того, судом прийнято до уваги заяву відповідача про розстрочення сплати боргу з урахуванням того, що відповідачка має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, постійного доходу не має.
Згідно з ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Стаття 267 ЦПК України не містить окремо визначені підстави для розстрочення виконання рішення суду, тому застосовуються положення ст. 435 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ч.1 ст.435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. За таких обставин, суд може за заявою боржника відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.
Відповідно до положень ч.3 ст.435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, згідно з ч.4 ст.435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує матеріальний стан фізичної особи, членів її сім'ї.
В силу ч. 5 ст. 435 ЦПК України, розстрочка та відстрочення виконання рішення не може перевищувати одного року.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Судом встанволено, що відповідачка має на утриманні малолітню дитину, офіційно не працює, постійного доходу не має.
Проаналізувавши обставини справи, наведені відповідачем доводи, суд вважає за можливе клопотання відповідача задовольнити та розстрочити їй виконання рішення строком на 12 місяців щомісячними платежами у розмірі 2056,80 грн. (24681,60 грн. /12 місяців).
За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити заяву про розстрочення виконання судового рішення строком на 12 (дванадцять) місяців.
Обставин, які б унеможливлювали розстрочення виконання судового рішення, про яке просить заявник, судом не встановлено.
Позивач також у своєму позові просить стягнути з ОСОБА_1 понесених ним судових витрат на сплату судового збору в сумі 2422,4 грн.
Зі змісту ч.1 ст.133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача (п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України).
На підставі статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2254,88 грн. судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», ст.ст. 205, 207, 526, 610-612, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕИДТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1460-9636 від 17.10.2023 р., в розмірі 24681,60 грн.
В порядку ст. 267 ЦПК України розстрочити виконання цього рішення строком на 12 (дванадцять) місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 2056,80 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Вказані виплати проводити щомісячно, після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2254,28 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В.Висоцька