Справа № 372/6286/25
3-1471/25
іменем України
13 листопада 2025 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Потабенко Л.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Обухівського РУП ГУНП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
по ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
15.09.2025 року близько 18 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 допустила неналежне утримання своєї собаки по кличці «Жуля», яка вибігла з двору будинку по АДРЕСА_1 та вкусила гр.. ОСОБА_2 , чим завдала останній тілесні ушкодження, скоївши правопорушення, передбачене, 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При складенні протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від надання пояснень відмовилась.
На розгляд справи в суді ОСОБА_1 не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, хоч про день, час та місце розгляду справи неодноразово повідомлялась судом належним чином. Заяв, клопотань чи заперечень суду не подала.
Відповідно до статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою) правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до правил статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення можливість накладення адміністративного стягнення обмежена строком розгляду справ про адміністративні правопорушення, які унормовані статтею 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя приймає рішення розглядати справу за відсутності ОСОБА_1 оскільки вона, знає про дату, час та місце слухання справи, має обов'язок з'явитися в судове засідання за викликом суду, а також те, що в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази, поважності причини неявки в судове засідання.
Крім цього, Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд повинен контролювати процесуальну поведінку осіб, які беруть участь у справі, а значить обов'язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, а також нести відповідальність за зловживання правом. В прямі обов'язки осіб, що беруть участь у справі, входить дотримання процесуальної дисципліни на протязі всього провадження у справі.
Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Перевіривши та дослідивши матеріали справи, вважаю, що факт вчинення вказаного правопорушення підтверджується відповідними доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення від 28.10.2025 року серії ВАД № 966386, та іншими матеріалами справи.
Статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».
Згідно ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».
Статтею 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю».
Разом з цим, в порушення вимог статті 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка визначає зміст протоколу про адміністративне правопорушення у протоколі не зазначено об'єктивну сторону правопорушення, оскільки стаття 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення є бланкетною та відсилає до іншого нормативного акту Правил утримання собак, котів, хижих тварин.
Положеннями ст. 1, 9, 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» встановлено, що собаки відносяться до домашніх тварин; правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування.
У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено який саме пункт Правил утримання домашніх тварин порушила ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає у разі утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях), що спричинили заподіяння шкоди здоров'ю людини або її майну.
Також, санкцією ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачено додаткове стягнення у виді конфіскації тварини.
Відповідно до ст. 313 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанови про конфіскацію предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, та грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, виконуються державними виконавцями в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов судів у справах про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», під час пред'явлення виконавчого документа до виконання подаються у разі виконання рішення про конфіскацію майна згідно з постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.
Враховуючи вищевказані норми чинного законодавства України, до протоколу про адміністративне правопорушення за вчинення санкцією частини статті передбачено стягнення у виді конфіскації майна (тварини), особою, яка його склала, зобов'язана долучити протокол вилучення майна (тварини), що підлягає конфіскації, або довідку про відсутність такого майна (тварини).
Однак, поліцейським не додано до матеріалів справи вищевказаного протоколу.
Враховуючи те, що у дані ситуації дійсно було завдано шкоди здоров'ю іншій тварині, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_4 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Отже, накладаючи адміністративне стягнення в межах ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно врахувати, що в матеріалах справи відсутні документи, які дозволяють ідентифікувати тварину, яка підлягає конфіскації, матеріали справи не містять жодних відомостей про огляд та вилучення тварини - собаки, місця та особи (організації) у якої перебуває тварина, при цьому не зазначено ознак тварини: окрас, стать, кличка, вік собаки та інші прикмети, за якими вона має бути ідентифікована при проведенні її обов'язкової конфіскації, відсутність відповідних документів свідчать про недотримання вимог поліцейським при складанні вищевказаного протоколу.
В протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено лише породу собаки.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про неможливість конфіскації тварин, а тому відповідна санкція щодо ОСОБА_1 застосована не може бути.
На підставі сукупності досліджених доказів, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, виходячи з доведеності вини порушника, суд вважає за необхідне призначити стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу, оскільки на думку суду застосування до нього саме такого виду адміністративного стягнення є достатнім заходом впливу для виправлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та запобігання вчиненню нових правопорушень в подальшому.
Обставин, які відповідно до ст. 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення пом'якшували відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Обставин, які відповідно до ст. 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення обтяжували відповідальність, судом не встановлено.
Згідно ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 27, 33, 34, 35, 40-1, ч.3 ст. 154, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1700 (одної тисяча сімсот) грн. 00 коп., без конфіскації тварини.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Державної судової адміністрації України на рахунок № UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (УАП); отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106 судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп. згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір».
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби та з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Строк пред'явлення до виконання постанови 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Суддя: Л.В. Потабенко