вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001, тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua
"14" листопада 2025 р. Справа № 370/2331/25
Провадження № 2/370/796/25
Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., розглянувши у приміщенні суду у с-щі Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - ТОВ «Таліон Плюс», позивач), звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позичальник, відповідач), в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 514457589 від 04.12.2024 у розмірі 54 257,46 грн. Також позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 грн.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 04.12.2024 відповідач уклав вищевказаний кредитний договір № 514457589 з первісним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
ОСОБА_1 добровільно, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» www.moneyveo.ua, обрав для себе у вбудованому калькуляторі бажану суму грошових коштів та бажаний строк кредитування, зазначив свої персональні дані, в тому числі і банківську картку, на яку в подальшому отримав грошові кошти, пройшовши декілька етапів підтвердження наміру вступити у договірні відносини, та уклав кредитний договір.
Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредит у вигляді Кредитної лінії, в розмірі Кредитного ліміту на суму 17 800 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 на визначений строк зі сплатою процентів від суми кредиту, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Кредит має бути повернуто до 03.01.2030.
18.02.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № МВ-ТП/22. Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги за переліком у реєстрі прав вимоги.
Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № МВ-ТП/22 від 18.02.2025 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача на загальну суму 37 688,97 грн за кредитним договором № 514457589 від 04.12.2024.
Кредитор свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а відповідач кредит та відсотки за його користування у не сплачує, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним Кредитним договором, витрати на професійну правничу допомогу та судові витрати по справі.
Ухвалою суду від 06.08.2025 позовну заяву ТОВ «Юніт Капітал» прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 06.08.2025 також витребувано у АТ «Універсал Банк» виписку про рух коштів по банківському рахунку за карткою № НОМЕР_2 , яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , за період починаючи з 04.12.2024 до 07.12.2024 включно.
Копія ухвали від 06.08.2025 відповідачу надсилалися за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , поштове відправлення № 0610273403305 повернулося на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання, 26.08.2025», що з урахуванням п. 99.1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМУ № 270 від 05.03.2009, та п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням особи про розгляд справи. Відповідно у встановлений судом строк, відповідач на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав, у зв'язку з чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
04.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №514457589 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с. 23 зворот - 35). Також, відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту (а.с. 21 зворот - 23).
Предметом вказаного договору є зобов'язання кредитодавця надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 17 800 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно умов п. 2.3 Договору кредитодавець надає перший транш за Договором у розмірі, що дорівнює загальному розміру кредиту - 04.12.2024, що є датою надання кредиту.
Відповідно до п. 2.4 Договору другий та решта траншів за договором можуть бути надані позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором. Надання кожного додаткового траншу за договором збільшує загальний розмір кредиту на суму такого траншу.
Згідно п. 3.1 Договору позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду користування складає 13 (тринадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу.
Згідно п. 7.1 Договору рекомендована (не обов'язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування 17.12.2024, а саме протягом 13 (тринадцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником.
Відповідно до п. 8.1 Договору за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.
Згідно п. 8.2-8.3 Договору процентна ставка за договором є фіксованою і не підлягають зміні кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для позичальника. Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожен день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.
Відповідно до п. 8.5 Договору розмір комісії, що нараховується за надання першого траншу за цим договором становить 890 грн.
Невід'ємною частиною цього Договору є Правила та Паспорт споживчого кредиту, що надано позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua (п. 14.1 Договору).
Укладаючи договір, сторони дійшли згоди про те, що у всіх відносинах між позичальником та Товариством в якості підписів сторін буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п. 14.2 Договору).
Пунктом 14.12 Договору визначено, що цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
До договору додано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» із зазначенням інформації та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та іншу додаткову інформацію.
На виконання умов договору, 04.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17 800 грн на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , що підтверджується електронним повідомленням про переказ коштів на карту відповідача (а.с. 39 зворот).
18.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) укладено Договір факторингу №МВ-ТП/22, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги право до боржників за кредитними договорами, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги, в тому числі за кредитним договором № 514457589 від 04.12.2024, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (а.с. 12 зворот - 15).
Відповідно до п. 2.1 Договору факторингу клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
У п. 2.2 Договору факторингу сторони погодили, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Згідно п. 4.1 Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги.
З метою збереження та не розголошення персональних даних інших осіб з якими у Товариства існують правовідносини, до суду надано витяг з Реєстру прав вимог, в якому є відомості про право вимоги за Договором саме про особу відповідача.
Відповідно до Реєстру прав вимоги від 18.02.2025 до Договору факторингу №МВ-ТП/22 від 18.02.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 514457589 від 04.12.2024 у розмірі 37 688,97 грн (а.с. 15 зворот - 16).
Згідно із розрахунками заборгованості за кредитним договором № 514457589 від 04.12.2024, здійсненими ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», станом на 14.07.2025 загальна сума заборгованості становить 54 257,46 грн, яка складається з наступного: 17 799,50 грн - заборгованість по кредиту; 36 457,96 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом (а.с. 18-20).
Між сторонами виникли відносини, які регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронні правочини оформляються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Згідно статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному ст. 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів того, що відповідачем було погашено наяву у нього заборгованість матеріали справи не містять та до суду не подано, а тому вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за тілом кредиту та процентами є обґрунтованими.
За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
За вимогами ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у заявленому розмірі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст.137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Крім того, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.
Так, на підтвердження понесених витрат на надання правової (правничої) допомоги позивачем подано: договір про надання правничої допомоги № 5 від 02.12.2024 (а.с. 43 зворот - 47), додаткову угоду № 1187 від 01.07.2025 до договору про надання правничої допомоги № 5 від 02.12.2024 (а.с. 48), Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2025 (а.с. 49), платіжну інструкцію № 1 188 від 01.07.2025 на суму 5 000 грн (а.с. 49 зворот).
Згідно зазначених позивачем у позовній заяві судових витрат, витрати на професійну правничу (правову) допомогу складають 5 000,00 грн, які повністю підтверджені наданими належними доказами.
Згідно ч. 5 ст.268ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355ЦПК України суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 514457589 від 04.12.2024 у розмірі 54 257,46 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 2422,40 грн судових витрат зі сплати судового збору та 5 000 грн витрат на правову допомогу, а всього 7422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 14.11.2025.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс»: 14017, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Жабинського, 13,код ЄДРПОУ 39700642.
ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Л.В. Білоцька