Кагарлицький районний суд Київської області
Справа № 368/1047/24
номер провадження 1-кп/368/96/25
14.11.2025 року м. Кагарлик Київської області
Кагарлицький районний суд Київської області у складі:
Головуючий: суддя ОСОБА_1
При секретарі: ОСОБА_2
- розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Кагарлицького районного суду Київської області в м. Кагарлик кримінальне провадження за ч. 2 ст. 286 КК України, яке внесено 03.05.2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024111230000863 відносно обвинуваченого:
- ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Лисовиці Сквирського району Київської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонера (по досягненню віку)), раніше не судимого, -
- якому в рамках даного кримінального провадження 03.05.2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено:
- ч. 2 ст. 286 КК України, - у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, заподіяли тяжке тілесне ушкодження, -
- відносно якого в рамках даного кримінального провадження запобіжний захід - не обирався, та не обрано, -
- з участю сторін кримінального провадження:
- сторона обвинувачення:
Прокурор - ОСОБА_4 .
Потерпіла сторона:
Потерпілий - ОСОБА_5 .
Законний представник неповнолітнього
потерпілого, - представник органу опіки
та піклування - ОСОБА_6 .
Представник неповнолітнього потерпілого - адвокат ОСОБА_7
- сторона захисту:
Обвинувачений - ОСОБА_3 .
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_8 , -
- суд, -
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення:
- 03 травня 2024 року орієнтовно о 14 год. 28 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , керуючи технічно - справним легковим автомобілем марки «Renault», моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію, - бланк НОМЕР_2 , - належить на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_9 ), рухаючись по автодорозі Н-01 сполученням «Київ-Зпам'янка», - в межах населеного пункту с. Леонівка Обухівського району Київської області, - в напрямку від м. Київ до м. Знам'янка, в порушення вимог пунктів Правил Дорожнього Руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року (далі - ПДР України), а саме, -
- 2.3. б), - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну»;
- 2.3. д), - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов 'язаний: «не створювати своїми діями загрози безпеці дорооіснього руху», -
- проявив злочинну самовпевненість, що виразилося втому, що:
- він не був уважним під час керування транспортним засобом;
- не стежив за дорожнього обстановкою та, відповідно, - не реагував на її зміну;
- не обрав безпечну швидкість руху керованого ним транспортного засобу, -
- чим створив загрозу безпеці дорожнього руху, життю та здоров'ю громадян, а також:
- порушуючи вимоги пункту 12.1. ПДР України, згідно з яким:
- «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», -
- при наближенні до розташованої ліворуч автодороги Н-01, АЗС «Motto», за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Леонівка, вул. Миру, 126-А, - з'їхав праворуч з своєї смуги руху, та допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним транспортного засобу па двох пішоходів:
- ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), та:
- неповнолітнього ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), -
- які перебували в нерухомому стані на правому узбіччі, - заїзному кармані для транспортних засобів, попереду, - праворуч відносно напрямку руху керованого ОСОБА_3 автомобілем, та в подальшому здійснив наїзд на перешкоду у вигляді металевого колесовідбійника.
У результаті дорожньо-транспортної пригоди пішоходам:
- ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - заподіяно тяжке тілесне ушкодження, яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті;
- ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), неповнолітньому потерпілому, - заподіяно тяжке тілесне ушкодження.
Згідно висновку експерта від 29.05.2024 за № 83/п2:
- при судово-медичному дослідженні труна ОСОБА_10 , 1982 року народження, виявлені ушкодження, які складають комплекс політравми, що має ознаки тяжких тілесних ушкоджень (за критерієм небезпеки для життя), та знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Смерть ОСОБА_10 , 1982 р.н. настала від множинних ушкоджень тіла (політравми) з переломами кісток скелету, ушкодженням внутрішніх органів, розвитком поліорганної недостатності, на що вказують ушкодження тіла та дані медичної документації.
Згідно висновку експерта від 21.06.2024 за № 80:
- у ОСОБА_11 , 2008 року народження, згідно даних наданої медичної документації, виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми:
- геморагічного забою головного мозку;
- вдавленого багатоуламкового перелому тім'яної кістки в ділянці сагітального шва;
- закритої травми грудної клітки;
- забою легень;
- перелому тіла грудини;
- забою серця;
- перелому бічних мас крижа праворуч;
- перелому обох лобкових кісток;
- сідничної кістки ліворуч;
- кульшової западини та крила клубової кістки праворуч;
- багатоуламкового перелому правої стегнової кістки в проксимальній третині зі зміщенням уламків;
- перелом правої п'яткової кістки;
- перелом обох кісток лівої гомілки;
- ран лівої гомілки та правого стегна.
Виявлені тілесні ушкодження у творились від дії тупих твердих предметів з обмеженою травмуючою поверхнею та за ступенем тяжкості відносяться:
- комплекс ушкоджень в області голови та комплекс ушкоджень в області грудної клітки до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння;
- перелом бічних мас крижа праворуч, перелом обох лобкових кісток, сідничної кістки ліворуч, кульшової западини та крила клубової кістки праворуч, перелом правої стегнової кістки, правої п'яткової кістки, обох кісток лівої гомілки - до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я понад 21 день за звичайного перебігу;
- рани лівої гомілки та правого стегна, - до легких тілесних ушкоджень, що потягли короткочасний розлад здоров'я.
Виявлені у ОСОБА_11 тілесні ушкодження могли утворитись за обставин, вказаних в фабулі Постанови слідчого від 17 червня 2024 р., тобто, - при ДТП, яка мала місце 03.05.2024 р. і можуть знаходитись в причинному зв'язку з вище вказаною ДТП.
Отже, - грубе порушення обвинуваченим ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як водієм легкового автомобіля марки «Renault», моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію, - бланк НОМЕР_2 , - належить на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_9 ), вимог пунктів:
- 2.3. б);
- 2.3. д);
- 12.1., -
- Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002, -
- перебувають у прямому причинно - наслідковому зв'язку з:
- виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді:
- заподіянні пішоходу, - ОСОБА_10 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), - тяжкого тілесного ушкодження, яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з настанням її смерті;
- заподіянні неповнолітньому потерпілому ОСОБА_11 , ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), - тяжкого тілесного ушкодження.
Отже, - вищевказані дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, - як дії з необережності, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та заподіяло тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно, суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, а тому, - є підстава для притягнення його до кримінальної відповідальності та призначення йому покарання у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом вищевказаних обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів:
- згідно ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, який передбачено цим Кодексом.
- згідно ч. 2 ст. 2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Отже, суд зазначає, що єдиною підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність у діях обвинуваченого ОСОБА_3 усіх юридичних ознак кримінального правопорушення (тяжкого злочину), визначеного в диспозиції ч. 2 ст. 286 КК України.
В даному випадку кримінальна відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 настає за протиправні діяння, які були ним вчинені з необережності, - з урахуванням положень ст. 25 КК України.
Отже, підставою кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення ним суспільно - небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто, - при наявності об'єктивних (об'єкт, діяння, наслідки, причиновий зв'язок) і суб'єктивних (суб'єкт, вина) ознак, які характеризують дане суспільно небезпечне діяння як кримінальне правопорушення.
Кримінальна відповідальність передбачає законно обґрунтований обов'язок обвинуваченого ОСОБА_3 , який скоїв кримінальне правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, - піддатися осуду з боку держави і бути покараним у повній відповідності з законом.
Такий обов'язок виник з моменту скоєння обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, і створює тим самим кримінальні правовідносини між обвинуваченим ОСОБА_3 і державою, (так як кримінальне правопорушення, скоєне обвинуваченим - не є кримінальним провадженням приватного обвинувачення).
Склад кримінального правопорушення.
Об'єкти кримінального правопорушення:
- безпека дорожнього руху;
- життя людини - загиблої ОСОБА_10 ;
- здоров'я людини, - неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 .
Предмет кримінального правопорушення (тяжкого злочину):
- легковий автомобіль марки «Renault», моделі «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 (згідно свідоцтва про реєстрацію, - бланк НОМЕР_2 , - належить на праві приватної власності громадянці України ОСОБА_9 , - яка не є учасником даного кримінального провадження).
Об'єктивна сторона складу кримінального правопорушення складається з:
1. Порушення правил дорожнього руху (ПДР) обвинуваченим ОСОБА_3 , зокрема, - 2.3. б), 2.3. д), 12.1. ПДР України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - ПДР України), - - які перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди, та настанням наслідків у вигляді смерті людини та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень неповнолітньому потерпілому ОСОБА_11 .
2. Суспільно - небезпечний наслідок кримінального правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, та яке скоїв обвинувачений ОСОБА_3 полягає в наступному:
- спрчинення смерті пішоходу, - ОСОБА_10 ;
- спричинення тяжкого тілесного ушкодження неповнолітній потерпілій особі, - пішоходу ОСОБА_11 .
3. Причиновий зв'язок між порушенням та наслідками, що підтверджується висновками судових експертиз (в кількості 2 шт., - інженерно - технічної, та комплексної фототехнічно інженерно - транспортної експертизи), які були проведено в рамках даного кримінального провадження.
Отже, суд вважає, що в даному випадку є причиновий зв'язок між порушення правил дорожнього руху обвинуваченим ОСОБА_3 , (як водієм автомобіля), зокрема, - п.п. 2.3. б), 2.3. д), 12.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року та введених в дію з 01 січня 2002 року, та фактом настання ДТП, - в результаті чого заподіяно:
- смерть людині, - пішоходу ОСОБА_10 , та, -
- спричинено тяжкі тілесні ушкодження неповнолітньому потерпілому, - ОСОБА_11 .
Суб'єкт кримінального правопорушення (тяжкого злочину):
Суб'єктом кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, - є особа, яка до часу вчинення кримінального правопорушення (тяжкого злочину) досягла 16 - ти річного віку, відповідно, - обвинувачений ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), - є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Суд окремо зазначає, що для кваліфікації дій винного за ст. 286 КК України, - немає значення, чи керувала особа, яка скоїла кримінальне правопорушення, - власним транспортним засобом, який належить їй на праві власності, чи керувала транспортним засобом, який належить іншій особі, - фізичній чи юридичній, вчинила ДПТ під час роботи чи у вільний від роботи час, керувала транспортним засобом правомірно або в результаті самовільного захоплення і крадіжки, чи були в винного в момент керування транспортним засобом права водія або вона не мала їх, чи була їх позбавлена.
Вищевказані обставини мають значення лише при вирішенні судом питання про відшкодування шкоди (моральної та матеріальної), яка завдана кримінальним правопорушенням, яке передбачено ст. 286 КК України, проте, - в судовому засіданні, - потерпіла сторона заявила клопотання про залишення позову без розгляду, в зв'язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_3 вже в добровільному порядку частково відшкодував шкоду, заподіяну злочином, та між сторонами є домовленість про подальше відшкодування шкоди.
Суб'єктивна сторона складу кримінального правопорушення (тяжкого злочину):
Необережна форма вини обвинуваченого ОСОБА_3 у виді злочинної недбалості.
Суд зазначає, що підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необгрунтованою, - судом в даному кримінальному провадженні, - не вбачаються.
Далі, - винність обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, - повністю доведена зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами:
- показаннями обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні, який надав наступні показання:
- Положення ст. 18 КПК України, та ст. 63 Конституції України йому судом роз'яснені та зрозумілі.
Дослівно, - зазначив, що обставини, які викладені в обвинувальному акті щодо обставин скоєного ним злочину, - відповідають дійсності, тому добавити нічого не зможе, він не оспорює жодного факту, який зазначено в обвинувальному акті, (зокрема, - визнає порушення ним ПДР, які зазначені слідчим в обвинувальному акті), а тому вину свою визнає беззаперечно, в повному обсязі, щиро кається, та просить суворо його не карати.
Додатково на запитання суду обвинувачений ОСОБА_3 повідомив, що:
- посвідчення водія отримав більше 30 років тому, і стаж водія в нього відповідний;
- визнає, що в той момент, коли трапилося ДТП, - йому слід було бути більш уважним;
- просив вибачення у потерпілого, і зараз просить вибачення в потерпілого;
- за весь час, поки має посвідчення водія, - він жодного разу не притягувалася до кримінальної відповідальності, не притягувалася і до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, зокрема, - в сфері порушення правил дорожнього руху;
- просить суд не призначати покарання, пов'язане з позбавлення волі, та не призначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, так як йому потрібні посвідчення водія.
Суд, оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_12 , які були надані ним в добровільному порядку під час судового слідства (які надані в присутності його захисника, - адвоката ОСОБА_8 ), - з яких видно, що він повністю, беззаперечно, беззастережно - визнає себе винним в інкримінованих йому діях, що визнання ним вини та відповідні покази, - не є результатом якихось погроз з боку потерпілої сторони або обіцянок працівників правоохоронних органів (слідчих, прокурорів), чи незаконного впливу третіх осіб, - приходить до висновку, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 , - є логічними, послідовними, та, зглядаючись на обставини справи, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні, - достовірними та обґрунтованими, а тому вони є підставою для притягнення обвинуваченого ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності за скоєння ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України.
Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_3 своєї вини у скоєнні ним кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, - органами досудового слідства (слідчим) зібрано і інші докази на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, яке передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, однак, за клопотанням прокурора, - начальника Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 , проти якого (клопотання) - не заперечували:
- потерпіла сторона, - потерпілий ОСОБА_5 , законний предстаник неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 , представник неповнолітнього потерпілого, - адвокат ОСОБА_7
- сторона захисту (обвинувачений ОСОБА_3 , та його захисник, - адвокат ОСОБА_8 ), - та в силу ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, зокрема, суд визнав за недоцільне:
- допит потерпілого;
- допит свідків, які зазначені в реєстрі до обвинувального акту;
- дослідження матеріалів справи, - доказів вини обвинуваченого, які були зібрані органами досудового слідства під час досудового слідства, -
- обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, (зокрема, - висновок органу пробації - досудова доповідь), дослідженням матеріалів, що стосуються речових доказів, витрат на залучення експерта, заходів забезпечення позову, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Згідно ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Положення ч. 3 ст. 349 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 було роз'яснено судом в судовому засіданні, які йому зрозумілі.
Окрім того, захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвокат ОСОБА_8 зазначив, що ним було також роз'яснено його підзахисному його право наполягати на повному дослідженні доказів по справі (допиту потерпілого, свідків, дослідження всих письмових доказів), в результаті чого може бути гіпотетично ухвалено судом виправдувальний вирок, проте, - його підзахисний - відмовився від цього права, так як визнає свою повністю, беззаперечно, а також ним, як захисником, - роз'яснено обвинуваченому процесуальні наслідки беззаперечного визнання вини та скороченого порядку розгляду кримінального провадження, які його підзахисному, - зрозумілі, та з якими він погоджується.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвокат ОСОБА_8 зазначив, що, на його думку, як правника, юриста та захисника, - визнання вини обвинуваченим та скорочений порядок дослідження доказів, - ні в якому разі не суперечить законним правам та інтересам обвинуваченого, навпаки, - дана процесуальна дія лише сприятиме оперативному розгляду кримінального праводження, та винесення справедливого, законного вироку в розумні строки, та на думку захисника, - таким порядком дослідження доказів по справі, - не порушуються права потерпілих осіб та третіх осіб.
Що ж стосується потерпілого ОСОБА_5 , то потерпілий не заперечував проти дослідження доказів по справі в скороченому порядку, не заперечував проти того, щоб не призначати обвинуваченому покарання, яке буде реально пов'язане з позбавленням волі.
Що ж стосується неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , то він не зміг з'явитися в судове засідання з поважних причин, - проходить курс лікування - реабілітацію після отриманих травм під час ДТП, проте, - в судовому засіданні були присутні його законний представник, та представник, які не заперечували проти скороченого варіанту дослідження доказів по справі, та не заперечували проти проведення судового засідання у відсутності неповнолітнього потерпілого.
Відповідно, враховуючи вищевикладене, - суд на підставі положень ч. 3 ст. 349 КПК України, - обмежився допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, зокрема, - висновок органу пробації (досудова доповідь), дослідженням матеріалів кримінального провадження, що стосуються речових доказів, витрат на залучення експерта, заходів забезпечення кримінального провадження.
Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 :
Суд зазначає, що перелік обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченим, - визначено в ст. 66 КК України.
- Відповідно, суд, дослідивши обставини скоєння обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення, ввжає, що в даному випадку мають місце наступні пом'якшуючі вину обвинуваченої обставини:
- щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, - що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України:
- так, суд, з огляду на поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 , - як безпосередньо після скоєння кримінального правопорушення, так і під час досудового розслідування (стадія досудового розслідування), так і під час слухання кримінального провадження в суді (стадія судового провадження), - суд вважає, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є достатні дії, які дають суду підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_3 , - щиро розкаявся, так як обвинувачений безпосередньо після скоєння ним злочину, - просив вибачення в потерпілого, станом на момент винесення вироку, - в добровільному порядку відшкодував частково збитки, завдані кримінальним правопорушенням, під час досудового розслідування щиро розкаявся, мав належну процесуальну поведінку (з'являвся за кожним викликом до слідчого), активно сприяв розкриттю злочину, також і в судовому засіданні, - обвинувачений неодноразово просив вибачення в потерпілого (в тому числі і під час судових дебатів та останнього слова), щиро каявся у скоєному злочині, зазначаючи, що скоєння ним злочину, - чи не найбільша помилка в її житті;
Суд в даному випадку також зазначає, що перелік обставин, які пом'якшують покарання, та які вказані в ч. 1 ст. 66 КК України, - не є вичерпним, так як суд може визнати і інші обставини, такими, які пом'якшують покарання, - з огляду на положення ч. 2 ст. 66 КК України.
Так, згідно ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій ст. 66 КК України.
Так, з огляду на фактичні, об'єктивні обставини справи, встановлені в судовому засіданні з належних, допустимих доказів, - суд вважає, що в даному випадку має місце така обставина, яка пом'якшує відповідальність обвинуваченого, - як, - часткове відшкодування збитків, завданих злочином.
- Так, в судовому засіданні встановлено, що станом на момент винесення вироку обвинуваченим ОСОБА_3 в добровільному порядку відшкодовано потерпілій стороні кошти орієнтовно на загальну суду 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн., а тому суд вважає, що така обставина - повинна бути визнана, як обставина, яка пом'якшує покрання обвинуваченого.
Далі, - суд зазначає, що обставин, які б обтяжували кримінальну відповідальність обвинуваченого ОСОБА_3 , та які передбачені ст. 67 КК України, - судом в судовому засіданні, - не встановлено.
Мотиви суду при призначенні покарання, та звільнення від відбування покарання:
- Суд, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності з положеннями ст. 65 КК України, враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення;
- особу обвинуваченого ОСОБА_3 ;
- наслідки вчиненого кримінального правопорушення;
- наявності відомостей про судимість;
- правову позицію державного обвинувача (прокурора);
- правову позицію потерпілої сторони;
- правову позицію сторони захисту (обвинуваченого та його захисника).
Що стосується тяжкості кримінального правопорушення, скоєного обвинуваченим ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:
- Так, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження, - передбачає покарання у виді:
- основне покарання, - позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, та -
- додаткове покарання, - позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
Тяжкість кримінальних правопорушень законодавцем визначено в положеннях ст. 12 КК України, причому, - критерієм тяжкості кожного вчиненого (скоєного) кримінального правопорушення (проступку, злочину), - Законодавець визначив розмір санкції відповідної норми КК України (статті, частини статті).
Згідно ч. 1 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.
Згідно ч. 2 ст. 12 КК України кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність) за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Згідно ч. 3 ст. 12 КК України злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.
Згідно ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Згідно ч. 5 ст. 12 КК України тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чси бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк не більше десяти років.
Відповідно, враховуючи санкцію ч. 2 ст. 286 КК України, та положення ч. 1 ст. 12, ч.ч. 3, 5 ст. 12 КК України, - обвинувачений ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення (тяжкий злочин).
Згідно положень ст. 25 КК України кримінальне правопорушення (тяжкий злочин), яке передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, та яке скоїв обвинувачений ОСОБА_3 , - є необережним кримінальним правопорушенням, - тяжким злочином.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне:
- Як встановлено судом з належних та допустимих доказів (які будуть досліджені судом нижче в мотивувальній частині даного вироку в розділі, - обставни справи, які характеризують особу обвинуваченої):
- обвинувачений взагалі не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий;
- обвинувачений взагалі не притягувалася до адміністративної відповідальності, в тому числі, - не притягувався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху (незважаючи на ту обставину, що обвинувачений має право керування транспортними засобами більше 30 років), що, на думку суду, - вказує на ту обставину, що обвинувачений, - не схильний до вчинення правопорушень, зокрема, - в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху;
- обвинувачений є пенсіонером по досягненню віку;
- обвинувачений має постійне місце проживання;
Загалом, - на думку суду, - особу обвинуваченого можна охарактеризувати лише з позитивної сторони, - обвинувачений не має будь - яких ознак, які б вказували на його антисоціальну спрямованість, є особою, яку в розумінні даного кримінального провадження, - можна охарактеризувати лише з позитивної сторони.
- Що стосується наслідків вчиненого кримінального правопорушення (тяжкого злочину), то суд зазначає наступне:
- так, внаслідок скоєння обвинуваченим кримінального правопорушення (тяжкого злочину), - спричинено смерть одній особі, та заподіяно тяжкі тілесні ушкодження іншій особі (пішоходам).
Станом на час винесення даного вироку, - обвинувачений відшкодував потерпілій стороні шкоду в розмірі орієнтовно 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн.
Що стосується наявності відомостей про судимість у відношенні обвинуваченого, то суд зазначає наступне:
- Як судом вже неодноразово зазначалося, - обвинувачений не притягувався до кримінальної відповідальності та, відповідно, - обвинувачений не судимий, в тому числі - не судимий за скоєння злочинів в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Більше того, - обвинувачений - жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, - хоча - здійснював керування транспортними засобами досить тривалий проміжок часу, - більше 30 - ти років.
На думку суду, - вищевказані факти мають істотне значення для суду при визначенні обвинуваченому виду та міри основного покарання.
Правова позиція прокурора, - керівника Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_4 в судовому засіданні щодо визнання винуватим обвинуваченого та призначення обвинуваченому покарання (як основного, так і додаткового):
- в судовому засіданні (в судових дебатах) прокурор просив суд визнати винуватим ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення (тяжкого злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та, відповідно, - просив призначити обвинуваченому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, при цьому вважав за можливе застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України (звільнення обвинуваченого від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі), та встановити іспитовий термін строком на 3 (три) роки.
Також просив на період іспитового строку встановити засудженому обов'язки, які передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.
Що стосується додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, - позбавлення права керування транспортними засобами, - то прокурор просив призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки, так як вважав, що призначення такого додаткового покарання, - буде в повній мірі відповідати поняттю співмірності покарання - наслідкам скоєного злочину.
Суд, оцінюючи правову позицію прокурора ОСОБА_4 щодо призначення покарання обвинуваченому (як основного, так і додаткового), - погоджується з нею, так як суд вважає, що правова позиція прокурора в повній мірі враховує обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, особу обвинуваченого, враховує правову позицію потерпілої сторони, та така правова позиція грунтується на положеннях КК України та правових висновках Верховного Суду, які регулюють аналогічні правовідносини (призначення виду та міри покарання).
Правова позиція потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні щодо визнання винуватим обвинуваченого та призначення йому покарання (як основного, так і додаткового):
- потерпілий погодився з правовою позицією прокурора щодо призначення обвинуваченому ОСОБА_3 виду та міри покарання.
Суд, оцінюючи правову позицію потерпілого ОСОБА_5 , зазначає, що:
- перш за все, - правова позиція потерпілої особи щодо призначення обвинуваченому виду та міри покарання, - повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою прокурором в судових дебатах;
- з урахуванням обставин вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, - суд позитивно сприймає правову позицію потерпілої особи в частині призначення виду та міри покарання обвинуваченому, та така позиція потерпілої особи - врахована судом при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому.
Правова позиція законного представника неповнолітнього потерпілого - ОСОБА_6 , та представника неповнолітнього потерпілого - адвоката ОСОБА_7 в судовому засіданні щодо визнання винуватим обвинуваченого та призначення йому покарання (як основного, так і додаткового):
- перш за все, - правова позиція представників потерпілої неповнолітньої особи щодо призначення обвинуваченому виду та міри покарання, - повністю узгоджується з правовою позицією, висловленою прокурором в судових дебатах;
- з урахуванням обставин вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, - суд позитивно сприймає правову позицію представників неповнолітньої потерпілої особи в частині призначення виду та міри покарання обвинуваченому, та така позиція представників неповнолітньої потерпілої особи - врахована судом при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому.
Правова позиція обвинуваченого ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо визнання його винуватості у скоєнні кримінального правопорушення, та призначення йому виду та міри покарання (як основного, так і додаткового):
- в судовому засіданні обвинувачений свою вину у скоєнні кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, - визнав повністю, беззаперечно, щиро розкаявся, просив вибачення в потерпілої особи.
Обвинуваченим не оспорюються обставини скоєння ним кримінального правопорушення, які зазначені у обвинувальному акті.
Обвинувачений просив не призначати йому основне покарання, яке буде пов'язане з реальним обмеженням чи позбавленням волі, також просив не призначати йому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд, оцінюючи правову позицію обвинуваченого ОСОБА_3 щодо призначення йому виду та міри покарання, - відноситься до такої позиції дещо критично.
Що ж до можливості призначення іспитового строку, - суд дану позицію обвинуваченого, - сприймає позитивно, проте, що стосується непризначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, - то до такої правової позиції обвинуваченого, - суд відноситься критично, - так як суд вважає, що незастосування в даному випадку інституту додаткового покарання - не буде грунтуватися на обставинах вчиненого кримінального правопорушення, його наслідкам, - суд не вбачає підстав для непризначення додаткового покарання, адже, - внаслідок порушення обвинуваченим правил дорожнього руху - зангинула одна людина, а іншій - спричинено тяжкі тілесні ушкодження.
Правова позиція захисника обвинуваченого ОСОБА_3 , - адвоката ОСОБА_8 в судовому засіданні щодо винуватості обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, та призначення обвинуваченому виду та міри покарання (як основного, так і додаткового):
- перш за все, - суд констатує, що правова позиція захисника обвинуваченого щодо призначення виду та міри покарання обвинуваченому, - повністю узгоджується з правовою позицією прокурора з даного питання, та узгоджується з правовою позицією потерпілої особи.
- так, в судовому засіданні захисник обвинуваченого зазначив, що так як його підзахисний беззаперечно визнав вину у скоєнні кримінального правопорушення (тяжкого злочину), яке передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, та його підзахисний, - не оспорює обставини скоєння злочину, - то - захисник обвинуваченого вважає, що призначення обвинуваченого такого покарання, як позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з застосуванням положень ст. 75 КК України, - буде достатнім покаранням для виправлення та перевиховання обвинуваченого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Отже, з урахуванням вищевказаних правових позицій сторін процесу, та що стосується призначення обвинуваченому виду (основного та додаткового) та міри покарання, суд зазначає наступне:
Отже, враховуючи ті обставини, що: обвинувачений ОСОБА_3 , - раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, кримінальне правопорушення - тяжкий злочин, - скоїв вперше, кримінальне правопорушення не пов'язане з насильством, кримінальне правопорушення скоєно з необережності, шкода, завдана кримінальним правопорушенням, - відшкодована обвинуваченим в добровільному порядку- частково ще до винесення вироку, внаслідок чого потерпіла сторона заявила клопотання про залишення позову без розгляду, є в наявності лише обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, при повній відсутності обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого (зокрема, - кримінальне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - не було скоєне обвинуваченим в стані алкогольного чи іншого сп'яніння), враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), який вважав за можливе застосувати до обвинуваченого основне покарання, не пов'язане з позбавленням волі (застосувати положення ст.ст. 75, 76 КК України), враховуючи висновок органу пробації про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченої без призначення реального покарання (обмеження чи позбавлення волі), то суд вважає, що подальше виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 , - можливо здійснити в умовах без ізоляції від суспільства, призначивши йому основне покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, - основне покарання у виді позбавлення волі, при цьому, - суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Що стосується розміру призначеного основного покарання, то слід призначити обвинуваченому ОСОБА_3 основне покарання за вчинення кримінального правопорушення - тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, - так як суд вважає, що призначення покарання у мінімальній межі - не можливе, - з огляду на обставини скоєного кримінального правопорушення, наслідків скоєного кримінального правопорушення, - суд враховує ту обставину, що внаслідок скоєння обвинуваченим злочину, - загинула одна людина, а інша, - отримала тяжкі тілесні ушкодження, а тому суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім та справедливим.
Також при призначенні основного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, з огляду на обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні та позиції прокурора, позицію потерпілої сторони, - вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України.
Обґрунтування позиції суду:
Згідно положень ст.. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У цьому разі суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правополрушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Що стосується розкаювання обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), то суд зазначає про ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 , - з огляду на його поведінку як під час досудового слідства, так і під час судового слухання справи, - переконав суд та сторону обвинувачення (прокурора) у своєму щирому розкаюванні.
Суд вважає, що, враховуючи поведінку обвинуваченого під час слухання кримінального провадження, яка слугує як доказ того, що обвинувачений ОСОБА_3 , - щиро розкаявся, усвідомив в повному обсязі всю протиправність своєї поведінки, що, відповідно, поруч з позицією сторони державного обвинувачення - прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України, та правовою позицією потерпілої сторони, яка погодилася з прокурором щодо призначеного покарання, - дає змогу суду застосувати при призначенні покарання у відношенні засудженого ОСОБА_3 положення ст.ст. 75, 76 КК України.
Що стосується положень ст. 76 КК України, то суд в даному випадку, застосовуючи положення даної статті матеріального права, вважає за необхідне покласти на засудженого (в разі набрання цим вироком законної сили) обов'язки, які передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме:
1. періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Також суд при призначенні покарання засудженому (в разі набрання даним вироком законної сили) суд врахував досудову доповідь органу пробації від 02.04.2025 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якої:
- дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також її ймовірної небезпеки для суспільства, - свідчить про можливісь виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням, вважають за доцільне крім обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, - покласти додаткові обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема:
- не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.
З урахуванням абзацу двадцятого статті 368 КПК України пропонують зазначену доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.
В даному випадку суд вважає, що вищевказана доповідь органу пробації є слушна, яка грунтується на нормах права та всебічному дослідженні особи обвинуваченого, а тому, окрім іншого, суд вважає за доцільне покласти на обвинувачену обов'язок, який передбачено п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме, - не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
З огляду на вищевказане, - суд вважає, що призначення самого такого виду та міри основного покарання (5 років позбавлення волі з застосуванням положень ст. 75 КК України, - 3 роки іспитового строку), - буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
Що до призначення додаткового покарання, то суд зазначає наступне:
- так, санкція ч. 2 ст. 286 КК України в частині, що стосується призначення/непризначення додаткового покарання є альтернативноюпо своїй правовій природі, тобто, - законодавець надає право суду, з урахуванням обставин справи в кожному конкретному випадку, - призначати/непризначати додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Так, суд вважає, що додаткове покарання у виді позбавлення прав керування транспортними засобами в даному випадку є необхідним, та, відповідно, - суд вбачає нагальну необхідність призначати додаткове покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення права керування транспортними засобами, адже, суд вважає, що в даному випадку слід врахувати засаду співмірності наслідкам вчиненого, - загинула одна особа а інша особа, - отримала тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно, на підставі ст. 65 КК України суд вважає, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 основного покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п'ять) років, з застосуванням положень ст.ст. 75, 76 КК України, - з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого та його характеризуючих обставин, які були досліджені судом, - таке покарання буде необхідним та достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, тому суд, враховуючи ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_3 , - раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, відповідно, - раніше не судимий, кримінальне правопорушення скоїв вперше, кримінальне правопорушення, - не пов'язане з умислом обвинуваченого (вчинене з необережності), та не пов'язане з насильством, обвинувачений взагалі не притягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху України, шкода, завдана злочином, - відшкодована потерпілому обвинуваченим в добровільному порядку частково до винесення вироку, внаслідок чого потерпіла сторона заявила клопотання про залишення позову без розгляду, окрім того, - є в наявності обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, при повній відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи позицію державного обвинувача (прокурора), який вважав за можливе застосувати до обвинуваченого покарання, не пов'язане з позбавленням волі, враховуючи висновок органу пробації про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого без призначення реального покарання (обмеження чи позбавлення волі), тому суд вважає, що до обвинуваченого необхідно застосувати такий вид основного покарання, як позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, з застосуванням положень ст. 75 КК України, (іспитовий строк терміном на 3 роки), та положень ст. 76 КК України, - та призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, - строком на 3 (три) роки.
Підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , - судом в судовому засіданні не виявлено.
Цивільний позов:
В матеріалах справи міститься позовна заява ОСОБА_5 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ТОВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, - про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної злочином.
Проте, - в судовому засіданні, яке відбулося 13.11.2025 року, - представник потерпілих, - адвокат ОСОБА_7 - заявила клопотання про залишення позову без розгляду, що, відповідно, - тягне за собою процесуальний наслідок у виді залишення позову без розгляду, - з огляду на наступні норми процесуального права:
Згідно ч. 4 ст. 129 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 5 ст. 129 ЦПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч. 7 ст. 128 ЦПК України особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
З огляду на положення ч. 5 ст. 129 КПК України - суд вважає за необхідне застосувати в рамках даного кримінального провадження норми цивільного процесуального кКодексу, які регулюють порядок залишення позову без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування, щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно, подання стороною позивача, - заяви про залишення позову - тягне за собою процесуальний наслідок, - залишення позову без розгляду, що прямо передбачено положенням ст. 257 ЦПК України.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Підсумовуючи вищевикладене (що стосується кримінального провадження в частині цивільного позову), - суд приходить до наступних висновків:
- Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ТОВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, - про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної злочином, - залишити без розгляду, - на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд:
- суд вважає за доцільне дослідити матеріали кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_3 :
- згідно паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , який видано в лютому 2000 року Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області, - ОСОБА_3 (обвинувачений по справі), - народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в селі М. Лисовці Сквирського району Київської області, відповідно, - обвинувачений є громадянином України, та, на час скоєння кримінального правопорушення (тяжкого злочину), - досягнув віку кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (тяжкого злочину), передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, так як кримінальна відповідальність за вчинення кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України настає з моменту досягнення осудною особою віку 16 - ти років, відповідно, обвинувачена, - є суб'єктом вчинення кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України;
- згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_4 , яке видане (довідчно) 28.06.2023 року, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - е пенсіонером по досягнення віку;
- згідно картки фізичної особи - платника податків, яка видана 25.12.2003 року Державною Податковою Інспекцією, - ОСОБА_3 , - має РНОКПП: НОМЕР_4 ;
- згідно довідки - вимоги на судимість № 13 - 06052024/32016, - станом на 06.05.2025 року, - у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Малі Лисовці Сквирського району Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ), - відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності чи судимостей - немає.
Факт непритягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності чи наявності у нього судимостей, на думку суду, - позитивно (для сторони захисту) впливають при вирішенні питання про призначення виду та міри покарання обвинуваченому;
- Згідно довідки, яка видана Обухівським РУП ГУ НП в Київській області, - обвинувачений ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до адміністративної відповідальності - не притягувався.
Що стосується даного доказу (в частині, що стосується характеристики обвинуваченого ОСОБА_3 ), то суд зазначає наступне:
- отже, відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_3 , - немає, відповідно, обвинувачений ОСОБА_3 , - не притягувався до адміністративної відповідальності, зокрема, - і за скоєння адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (тобто, - обвинувачений не притягувалася до адміністративної відповідальності за порушення ПДР).
Суд звертає увагу на ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_3 має посвідчення водія на протязі більше 30 - ти років, відповідно, - з моменту отримання посвідчення водія, та до моменту скоєння кримінального правопорушення в сфері забезпечення дорожнього руху, - минуло більше, ніж 30 років, - і суд констатує, що за такий тривалий (на думку суду) проміжок часу, - обвинувачений не скоював адміністративних правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вищевказана обставина, на думку суду, - позитивно впливає на вирішення питання щодо незастосування судом до обвинуваченого покарання, яке було б пов'язане з реальним відбуванням покаранням у виді позбавлення волі, так як суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_3 , - не схильний до порушення ПДР України.
- згідно довідки № 341, яка видана 07.05.2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - за психіатричною допомогою не звертався і медичну допомогу не отримував;
- згідно довідки № 382, яка видана 07.05.2025 року Комунальним некомерційним підприємством «Обухівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування», - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - за наркологічною допомогою не звертався і медичну допомогу не отримував;
- згідно довідки - характеристики Вих. № коф/100.4.2. - сл - 312 - 24 від 06.05.2025 року, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - за місцем роботи характеризувався з позитивної сторони;
- згідно посвідчення водія серії НОМЕР_5 , - ОСОБА_3 , - має посвідченя водія, зокрема, - категорію В - на право керування транспортними засобами - легковими автомобілями;
- згідно висновку експерта № 214 від 08.05.2024 року, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - під час ДТП, - не перебував ні в стані алкогольного, ні наркотичного сп'яніння;
- Згідно висновку судово - психіатричного експерта № 603 від 28.05.2024 року, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - яким - небуть психічним розладом - не страждав та не страждає, - він міг та може усвідомлювати свої дії та керувати ними;
- Згідно досудової доповіді від 02.04.2025 року у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 :
- дослідження інформації, що характеризує особу за місцем її проживання, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також її ймовірної небезпеки для суспільства, - свідчить про можливісь виправлення особи без ізоляції від суспільства.
Зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробовуванням, вважають за доцільне крім обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, - покласти додаткові обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України, зокрема:
- не виїжджати за межі України без погодження з органами пробації.
З урахуванням абзацу двадцятого статті 368 КПК України пропонують зазначену доповідь з інформацією про соціально - психологічну характеристику прийняти до відома під час винесення рішення про міру кримінальної відповідальності у межах санкції статті інкримінованого кримінального правопорушення.
Вирішення судом питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження:
Заходи забезпечення кримінального провадження в кримінальному провадженні передбачені ст. 131 КПК України.
Арешт майна:
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
В матеріалах справи міститься ухвала слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08.05.2024 року в справі № 372/2466/24, провадження № 1 - кс - 625/24, згідно резолютивної частини якої:
Накласти арешт на автомобіль марки «Renault», модель «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами/кузова НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 , прож.: АДРЕСА_2 , який поміщено на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 139.
Накласти арешт на № 1 - змив речовини бурого кольору(схожої на кров) з правого переднього крила, № 2 - змив речовини з кута правого переднього крила, № 3 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з лобового скла, № 4 - змив з керма автомобіля, № 5 - змив з ричага перемикання передач, № 6 - змив з ручки дверей водія із середини автомобіля, які вилучені до Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 22.
Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/абог незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та вищевказану норму процесуального права, суд приходить до висновку щодо наступного (в частині забезпечення кримінального провадження - арешту майна):
Арешт на майно (накладене на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08.05.2024 року у справі № 372/2466/24, провадження № 1 - кс - 625/24) у виді:
- автомобіль марки «Renault», модель «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами/кузова НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 , прож.: АДРЕСА_2 , який поміщено на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 139;
- Пакет № 1 - змив речовини бурого кольору(схожої на кров) з правого переднього крила;
- Пакет № 2 - змив речовини з кута правого переднього крила;
- Пакет № 3 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з лобового скла;
- Пакет № 4 - змив з керма автомобіля;
- Пакет № 5 - змив з ричага перемикання передач;
- Пакет № 6 - змив з ручки дверей водія із середини автомобіля, -
- які на підставі квитанції зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 22,-
- скасувати, - для вирішення питання долі речових доказів в порядку, та на умовах, які передбачені ч. 9 ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження:
- згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України заходом забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Запобіжний захід в даному кримінальному провадженні у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - під час досудового розслідування - не обирався, під час судового слухання кримінального провадження - не обирався, та, відповідно, - станом на час винесення вироку, - не обрано, правових підстав для обрання у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу, - немає.
Вирішення судом питання щодо речових доказів по справі:
Вирішення питання щодо речових доказів врегульовано ст. 100 КПК України, так:
Згідно ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому:
Згідно п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю);
Згідно п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується, а у разі необхідності - передається до криміналістичних колекцій експертних установ або заінтересованим особам на їх прохання.
В матеріалах справи міститься постанова слідчого від 03.05.2025 року «Про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речового доказу», згідно постановляючої частини якої:
1. Виявлені та вилучені під час огляду місця дорожньо - транспортної пригоди: вилучений автомобіль марки Renault» модель «Logan» реєстраційний номер НОМЕР_7 , номер рами/кузова НОМЕР_8 , який направлено на зберігання на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-и., м. Миронівка, вул. Соборності, 139 та здійсненні і вилучені змиви автомобіль марки Renault» модель «Logan» реєстраційний помер НОМЕР_1 , номер рами/кузова НОМЕР_8 , які було поміщено в паперові конверти (пакети): № 1 - змив речовини бурого кольору, схожої на кров) з правого переднього крила, № 2 змив речовини з кута правого переднього крила, № 3 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з лобового скла, № 4 змив з керма автомобіля, № 5 - змив з ричага перемикання передач, № 6 - змив з ручки дверей водія із середини автомобіля - визначити речовими доказами у кримінальному провадженні за № 12024111230000307 від 04.02.2024 року.
2. Місцем зберігання транспортного засобу автомобіля марки автомобіль марки «Renault» модель «Logan» реєстраційний номер НОМЕР_9 , номер рами/кузова НОМЕР_8 , який направлено на зберігання па майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Миронівка, вул. Соборності, 139 - визначити майданчик тимчасового утримання транспортних засобів, що розташований за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., м. Миронівка, вул. Соборності, 139.
3. Місцем зберігання змивів які було поміщено в паперові конверти (пакети): № 1 - змив речовини бурого кольору(схожої па кров) з правого переднього крила, № 2 змив речовини з кута правого переднього крила, № З - змив речовини бурого кольору (схожої па кров) з лобового скла, № 4 змив з керма автомобіля, № 5 змив з ричага перемикання передач, № 6 змив з ручки дверей водія із середини автомобіля марки «Renault» модель «Logan» реєстраційний номер НОМЕР_10 , номер рами/кузова НОМЕР_11 - визначити кімнату зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУ НП в Київській області.
Враховуючи положення ч. 9 ст. 100 КПК України, що стосується речових доказів, суд приходить до висновку щодо наступного:
Речові докази по справі:
- легковий автомобіль марки Renault», модель «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами/кузова НОМЕР_8 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію траснпортного засобу, - належить ОСОБА_9 , прож.: АДРЕСА_2 , та який знаходиться на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 139, - повернути безкоштовно власнику, - ОСОБА_9 , (адреса: АДРЕСА_2 ), - на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України;
- Пакет № 1 - змив речовини бурого кольору(схожої на кров) з правого переднього крила;
- Пакет № 2 - змив речовини з кута правого переднього крила;
- Пакет № 3 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з лобового скла;
- Пакет № 4 - змив з керма автомобіля;
- Пакет № 5 - змив з ричага перемикання передач;
- Пакет № 6 - змив з ручки дверей водія із середини автомобіля, -
- які на підставі квитанції зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 22, - знищити на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Окрім того, суд зазначає, що підстав для застосування спеціальної конфіскації в рамках даного кримінального провадження, - немає.
Вирішення судом питання щодо роцесуальних витрат:
Згідно ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку або ухвалою.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
В матеріалах кримінального провадження містяться довідки про вартість проведених експертиз (довідки на витрати на залучення експерта для проведення експертиз в кількості двох), а саме:
- згідно довідки про витрати на проведення експертизи № СЕ - 19/111 - 24/27828 - ІТ від 16.05.2024 року, - вартість експертизи становить 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 40 коп.;
- згідно довідки про витрати на проведення експертизи № КСЕ - 19/111 - 24/31855 від 14.06.2024 року, вартість експертизи становить 6058 (шість тисяч п'ятдесят вісім) грн. 24 коп.
Отже, - документально підтверджені витрати на залучення експерта (проведення експертиз в кількості двох) в даному кримінальному провадженні становлять кошти в сумі 9844 (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 64 коп., - процесуальних витрат, - витрат на залучення експертів.
З огляду на вищевказані норми процесуального права та матеріали кримінального провадження в частині витрат на залучення експерта, суд приходить до висновку щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Лисовиці Сквирського району Київської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий лютого 2000 року Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
- на користь держави кошти в сумі 9844 (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 64 коп., - процесуальних витрат, - витрат на залучення експертів.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 12, 23, 24, 51 - 53, 65, 66, 75, 76, ч. 2 ст. 286 КК України, ч. 1 ст. 369, 370, 371, ч.ч. 2, 3 ст. 373, 374 - 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), визнати винуватим у скоєнні ним кримінального правопорушення (тяжкого злочину), який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, - як за порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілій ОСОБА_10 , заподіяло тяжке тілесне ушкодження ОСОБА_11 , -
- і призначити йому:
- основне покарання, - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років;
- додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами стороком на 3 (три) роки.
Відповідно до положень ст. 75 КК України ОСОБА_3 , - звільнити від відбування призначеного йому судом основного покарання у виді позбавлення волі, - з іспитовим строком на 3 (три) роки, - якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопрушення і виконає покладені на нього обов'язки.
В порядку п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на засудженого ОСОБА_3 наступі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Заходи забезпечення кримінального провадження:
- Запобіжні заходи:
- Запобіжний захід, як вид забезпечення кримінального провадження, (п. 9 ч. 2 ст. 131, ст. 176 КПК України) у відношенні обвинуваченого ОСОБА_3 , - до вступу вироку в законну силу, - не обирати.
Арешт на майно у виді:
- автомобіль марки «Renault», модель «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами/кузова НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_9 , прож.: АДРЕСА_2 , який поміщено на спеціальний майданчик тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 139;
- Пакет № 1 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з правого переднього крила;
- Пакет № 2 - змив речовини з кута правого переднього крила;
- Пакет № 3 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з лобового скла;
- Пакет № 4 - змив з керма автомобіля;
- Пакет № 5 - змив з ричага перемикання передач;
- Пакет № 6 - змив з ручки дверей водія із середини автомобіля, -
- які на підставі квитанції зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 22, -
- накладене на підставі ухвали слідчого судді Обухівського районного суду Київської області від 08.05.2024 року у справі № 372/2466/24, провадження № 1 - кс - 625/24), -
- скасувати, - для вирішення питання долі речових доказів в порядку, та на умовах, які передбачені ч. 9 ст. 100 КПК України.
Цивільний позов:
- Позов ОСОБА_5 , ОСОБА_11 до ОСОБА_3 , ТОВ «СТРАХОВА ГРУПА «ОБЕРІГ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Кагарлицька міська рада Обухівського району Київської області, як орган опіки та піклування, - про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної злочином, - залишити без розгляду, - на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.
Речові докази по справі:
- легковий автомобіль марки «Renault», модель «Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер рами/кузова НОМЕР_8 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію траснпортного засобу, - належить ОСОБА_9 , прож.: АДРЕСА_2 , та який знаходиться на спеціальному майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: Київська обл., м. Миронівка, вул. Соборності, 139, - повернути безкоштовно власнику, - ОСОБА_9 , (адреса: АДРЕСА_2 ), - на підставі п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України;
- Пакет № 1 - змив речовини бурого кольору(схожої на кров) з правого переднього крила;
- Пакет № 2 - змив речовини з кута правого переднього крила;
- Пакет № 3 - змив речовини бурого кольору (схожої на кров) з лобового скла;
- Пакет № 4 - змив з керма автомобіля;
- Пакет № 5 - змив з ричага перемикання передач;
- Пакет № 6 - змив з ручки дверей водія із середини автомобіля, -
- які на підставі квитанції зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Обухівського РУП ГУНП в Київській області, за адресою: Київська обл., м. Обухів, вул. Київська, 22, - знищити на підставі п. 4 ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати:
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малі Лисовиці Сквирського району Київської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий лютого 2000 року Обухівським РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_4 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
- на користь держави кошти в сумі 9844 (дев'ять тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 64 коп., - процесуальних витрат, - витрат на залучення експертів.
Вирок може бути оскаржений до Київського Апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Кагарлицький районний суд Київської області.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку на підставі ч. 6 ст. 376 КПК України вручити негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право на підставі ч. 6 ст. 366 КПК України отримати в суді копію вироку.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні.
Повний текст вироку виготовлено 14.11.2025 року.
Суддя: ОСОБА_1