Справа № 362/7496/25
Провадження № 1-кп/362/731/25
Іменем України
13.11.2025 м. Васильків
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Василькові Київської області кримінальне провадження № 12025111140000394, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.06.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Здорівка Васильківського району Київської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, пенсіонера, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
Указом Президента України від 24 лютого 2024 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.
На початку червня 2025 року в денну пору доби, але не пізніше 06 червня 2025 року, ОСОБА_4 перебував поблизу медичного центру "Мистецтво здоров'я", який розташований за адресою: проспект Київський шлях, 43-Б, місто Васильків, Обухівський район, Київська область, де через металеві ворота побачив електричні кабелі живлення, які належать потерпілому ОСОБА_6 .
В цей час у ОСОБА_4 виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, розуміючи що на території України діє воєнний стан, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 шляхом вільного доступу через незачинені вхідні металеві ворота зайшов на територію медичного центру "Мистецтво здоров'я", де за допомогою металевих плоскогубців, які він заздалегідь приніс з собою, демонтував кабелі, а саме: 120 метрів кабелю типу "ВВГ" діаметром 2x2,5 мм2, 20 метрів кабелю типу "ВВГ" діаметром 3х1,5 мм2 та 20 метрів кабелю типу "ВВГ" діаметром 4х2,5 мм2, загальна вартість яких складає 4 753 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 60 коп., таким чином викравши їх.
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на суму 4 753 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 60 коп.
Отже, ОСОБА_4 вказаними діями вчинив правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 185 КК України, - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
ІІ. Позиція учасників судового провадження
Прокурор в судовому засіданні підтримала пред'явлене обвинувачення. Просила суд із урахуванням позиції обвинуваченого здійснювати розгляд кримінального провадження, ураховуючи вимоги частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), та обмежитись допитом обвинуваченого та документами, що характеризують особу обвинуваченого. Зауважила, що їй зрозуміла неможливість оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
В судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, вважати обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 , його щире каяття, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років. На підставі статті 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік з покладенням на нього обов'язків відповідно до статті 76 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні винним себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю і, не оспорюючи фактичні обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, місця та часу вчинення правопорушення, з приводу пред'явленого йому обвинувачення, показав, що дійсно на початку червня 2025 року йшов додому з села Здорівка Обухівського району Київської області, будучи трохи на підпитку, побачив відкриті двері, зайшов у ворота та за допомогою ножа, який був у нього, відрізав кабель, щоб зробити собі світильник над ліжком. Щиро розкаявся у вчиненому, повідомив, що його син провів з ним профілактичну бесіду, більше подібного вчиняти не буде.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Обвинувачений зазначив, що визнання винуватості є добровільним, показання надані без жодного тиску/впливу з боку інших осіб; підтвердив усвідомлення неможливості оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.
Захисник ОСОБА_5 підтвердив, що обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають фактичним обставинам справи. Кваліфікація дій обвинуваченого є вірною. Погодився з розглядом кримінального провадження в скороченому порядку відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України.
Захисник при призначенні покарання просив врахувати значний вік обвинуваченого, його щире каяття. Просив призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією статті, не пов'язане з ізоляцією від суспільства.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить проводити судовий розгляд кримінального провадження без його участі, при призначенні покарання покладався на розсуд суду.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, керуючись статтею 325 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), вирішив проводити судовий розгляд без потерпілого.
ІІІ. Обсяг та порядок дослідження судом доказів
Відповідно до частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Судом з'ясовано чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст обставин кримінального провадження, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Ураховуючи, що учасники судового провадження вважають недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин справи, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, а також з'ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, роз'яснивши учасникам процесу положення частини третьої статті 349 КПК України, суд у порядку частини третьої статті 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються процесуальних витрат.
Оскільки учасники судового провадження вважають, що фактичні обставини справи підтверджені доказами, що знаходяться в матеріалах кримінального провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини справи доведеними.
ІV. Висновки суду щодо пред'явленого обвинувачення
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнанням своєї вини.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за частиною четвертою статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
V. Мотиви призначення покарання. Обставини, які пом'якшують
та обтяжують покарання
Вирішуючи питання про обрання виду та міри покарання обвинуваченому, суд бере до уваги, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами (частина друга статті 50 КК України). Суд відповідно до вимог статті 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_4 вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно зі статтею 12 КК України є тяжким злочином, одружений, пенсіонер, має зареєстроване місце проживання, за яким характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше не судимий.
Обставиною, яка пом'якшує покарання, відповідно до статті 66 КК України суд визнає щире каяття. На наявність щирого каяття ОСОБА_4 щодо вчиненого ним кримінального правопорушення вказують: беззастережне визнання ним своєї вини в судовому засіданні; правдива розповідь про всі обставини вчиненого ним злочину; розуміння негативної сторони вчиненого правопорушення та готовність понести покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі статтею 67 КК України судом не встановлено.
З огляду на викладене, керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, усі фактичні обставини його вчинення (форму вини, мотив і мету, спосіб вчинення), ставлення обвинуваченого до вчиненого, його щире каяття, відсутність обтяжуючих обставини та тяжких наслідків, особу винного - його вік, стан здоров'я, матеріальний стан, раніше не судимий, на обліку в лікаря психіатра та/або нарколога не перебуває, зважаючи на позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією частини четвертої статті 185 КК України, та беручи до уваги обумовлену статтею 50 КК України мету покарання, уникаючи істотної диспропорції між призначеним покаранням (хоча й у межах відповідної санкції статті) та завданою шкодою, вважає за можливе застосувати до обвинуваченого статтю 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків у відповідності до статті 76 КК України.
На думку суду, таке покарання, без ізоляції від суспільства, є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, крім того, відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи.
Суд не вбачає підстав для застосування статей 69, 69-1 КК України.
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта в кримінальному провадженні на суму 3119 гривень 90 копійок відповідно до частини другої статті 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Цивільний позов не заявлявся. Речові докази відсутні.
На підставі викладеного та статей 50, 65-67, 75, 76, 185 КК України, керуючись статтями 124, 126, 349, 368-371, 374, 394 КПК України, суд
1. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі.
2. На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Іспитовий строк ОСОБА_4 обчислювати з дня проголошення вироку, тобто з 13 листопада 2025 року.
3. Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
4. Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні в розмірі 3119 (три тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 90 копійок.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1