Справа № 361/12440/24
Провадження № 2/361/6362/24
28.10.25
28 жовтня 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Писанець Н.В.,
при секретарі Михальовій М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
вирішив:
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов, мотивовано тим, що 12.11.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3843337, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти у розмірі 10000,00 грн., які останній мав повернути, проте свої зобов"язання не виконав.
16.06.2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі за кредитним договором №3843337 від 12.11.2019 року.
24.01.2022 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" укладено договір факторингу №1/15 згідно якого право вимоги за зобов"язаннями відповідача перейшло до позивача.
Внаслідок невиконання зобов"язання відповідачем має заборгованість за кредитним договором №3843337 від 12.11.2019 року перед позивачем у сумі 37441,60 гривень, з яких: 10000,00 гривень сума заборгованості за тілом кредиту, 22441,60 гривень - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. сума заборгованості за комісією, 4000,00 грн. заборгованість за пенею.
Враховуючи наведене, просить суд стягнути на користь позивача з відповідача суму заборгованості 37441,60 гривень, а також понесені судові витрати: щодо сплати судового збору 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 6000,00 грн.
Ухвалою суду від 20.12.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
В судове засідання позивач не з"явився, до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.У відповіді на відзив зазначав, що відповідач у повному обсязі був повідомлений про умови та можливі наслідки на виконання даних умов, погодився їх виконувати. Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти, сплатити проценти за користування коштами і виконати інші зобов'язання договором в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором. Крім того, на момент укладення кредитного договору між сторонами, позивачу не було відомо про те, що відповідач перебував на військовій службі.
В судове засідання належним чином повідомлений відповідач не з'явився, подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та в обгрунтування зазначав наступне. Так, ОСОБА_1 з 25.05.2022 року перебуває на військовій службі, що підтверджується Військовим квитком № НОМЕР_1 . Крім цього, ОСОБА_1 є учасником бойових дій. Таким чином, на ОСОБА_1 , поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та за користування кредитом. До матеріалів справи не долучено належних та недопустимих доказів отримання кредитних коштів відповідачем, а розрахунок заборгованості зроблений позивачем не відповідає нормам ЗУ «Про захист прав споживачів».
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12.11.2019 року між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №3843337, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Товариство умови кредитного договору виконало та надало позичальнику кошти у розмірі 10000,00 грн., які останній мав повернути, проте свої зобов"язання не виконав.
16.06.2020 року між ТОВ "Мілоан" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір відступлення прав вимоги, в тому числі за кредитним договором №3843337 від 12.11.2019 року.
24.01.2022 року між ТОВ "Діджи Фінанс" та ТОВ "Фінансова компанія "Пінг-Понг" укладено договір факторингу №1/15 згідно якого право вимоги за зобов"язаннями відповідача перейшло до позивача.
Внаслідок невиконання зобов"язання відповідачем має заборгованість за кредитним договором №3843337 від 12.11.2019 року перед позивачем у сумі 37441,60 гривень, з яких: 10000,00 гривень сума заборгованості за тілом кредиту, 22441,60 гривень - сума заборгованості за відсотками, 1000,00 грн. сума заборгованості за комісією, 4000,00 грн. заборгованість за пенею.
Правовою підставою заявлених ТОВ «ФК «Пінг-Понг» вимог є положення цивільного законодавства, які регулюють зобов'язальні правовідношення.
Заявою від 21.07.2025 року ТОВ «ФК «Солвентіс» повідомило суд про зміну назви позивача з ТОВ «ФК «Пінг-Понг» на ТОВ «ФК «Солвентіс».
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналогом власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналогом власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення таких договорів, на таких умовах шляхом підписання договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, наведеною у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі за № 361/2105/16-ц та від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц, від 06 лютого 2019 року у справі за № 667/11010/14-ц.
Суд вважає слушними доводи представника відповідача, що при розрахунку заборгованості за кредитом, позивачем не враховано ряд правових норм. Зокрема, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.
У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Таким чином, станом на час вирішення справи судом, відповідач є таким, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей». З огляду на це до відповідача не може бути застосовано штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом - саме з цих підстав, суд вважає зменшені позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, оскільки не містять вимог про стягнення процентів.
Таким чином, станом на час вирішення справи судом, відповідач є таким, що на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
З огляду на це до відповідача не може бути застосовано штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також наявні підстави для звільнення від обов'язку щодо сплати процентів за користування кредитом - саме з цих підстав, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в частині заборгованості за тілом кредит у розмірі 10000,00 грн..
Керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп.
Крім того, на підстави ст. 137 ЦПК України, суд вважає можливим стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн., що підтверджено наступними доказами: договором №43657029 від 07.08.2024 року про надання правової допомоги, додатковою угодою №102840071 до договору №43657029 від 07.08.2024 року, актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 11.11.2024 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.526, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 137, 141, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) заборгованість за кредитним договором №3843337 від 12.11.2019 року у сумі 10000 гривень (десять тисяч) грн. 00 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029, НОМЕР_3 в АТ «Сенс Банк», МФО 300346) судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Писанець Н.В.