Справа № 357/18340/25
Провадження № 2/357/7633/25
14 листопада 2025 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Цуранов А.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Національної служби здоров'я України, до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне некомерційне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківська міська лікарня № 2», про відшкодування витрат на лікування потерпілого від кримінального правопорушення,
У листопаді 2025 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області Д.Антонюк в інтересах держави, в особі Національної служби здоров'я України, звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача витрати, понесені Національною службою здоров'я України за рахунок коштів Державного бюджету України на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України у кримінальному провадженні № 12024111030000206 від 17.01.2024 - ОСОБА_2 , у сумі 16 915, 36 грн.
В обґрунтування позову вказано, що вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2024, частково зміненим ухвалою Київського апеляційного суду від 28.01.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років 1 місяць позбавлення волі, в частині засудження його за ч. 4 ст. 185 КК України провадження закрито на підстав п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку із втратою чинності закону. Фактичні витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину - ОСОБА_2 , становлять 16 915,36 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 , оскільки надання медичних послуг здійснювалося за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачено Національною службою здоров'я України як замовником медичних послуг за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, у даній справі предметом позову є стягнення витрат за лікування потерпілого, якому було спричинено ушкодження здоров'я внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 , винуватість якого встановлена в межах розгляду кримінального провадження по обвинуваченню його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суддя зазначає, що відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, регламентується статтею 1206 ЦК України.
Зміст та суб'єктний склад зобов'язання, що регулюються ст. 1206 ЦК України, дозволяють констатувати, що це зобов'язання не є договірним, однак, не є і зобов'язанням із відшкодування шкоди в розумінні статті 1177 ЦК України (відшкодування шкоди фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення), оскільки понесені закладом охорони здоров'я (кредитором) витрати на лікування не є завданою боржником (особою, яка вчинила злочин) шкодою. Зазначене має принципове значення, оскільки покладений на відповідну особу обов'язок не є видом цивільно-правової відповідальності, до цих правовідносин не підлягають застосуванню загальні положення про відшкодування шкоди.
Відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину, не є за своєю суттю відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, тому вимоги ч. 3 ст. 28 ЦПК України до цих правовідносин не застосовуються, відтак, поданий позов повинен пред'являтися за загальними правилами підсудності справ, тобто за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
За загальним правилом підсудності, визначеним ст. 27 ЦПК України, позов до фізичної особи пред'являється в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1995745 від 11.11.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Оскільки зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача знаходиться в місті Ковель Волинської області, тому вказана справа територіально не підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
При цьому в нормах ЦПК України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Вказаного висновку дійшла Об'єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду в постанові від 24.06.2024 у справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23).
Частиною 9 статті 187 ЦПК України передбачено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 ЦПК України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки, за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Слід зазначити, що судова практика у вирішенні даного питання є сталою, зокрема застосована у постанові Дніпровського апеляційного суду від 20.02.2025 по справі № 220/770/24, ухвалах Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.03.2025 у справі № 676/2187/25, Бородянського районного суду Київської області від 12.02.2025 у справі № 939/46/25, Оболонського районного суду м. Києва від 15.01.2025 у справі № 756/544/25.
Враховуючи викладене, вважаю за необхідне позовну заяву з доданими до неї документами направити для розгляду за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області.
Керуючись ст. 13, 27, 28, 31, 187, 260, 353 ЦПК України, -
Цивільну справу за позовною заявою Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави, в особі Національної служби здоров'я України, - направити за підсудністю до Ковельського міськрайонного суду Волинської області (вулиця Незалежності, 15, м. Ковель, Волинська область, 45000).
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Суддя А. Ю. Цуранов