Справа № 357/497/25
Провадження № 2/357/6611/25
07 листопада 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий суддя - Цукуров В.П.,
секретар судового засідання - Чайка О.В.,
за участю представника позивача - адвоката Дульдієра О.П., представника відповідача - адвоката Марисик О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів -
1. Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2025 року Позивач звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на такі обставини. Вони з Відповідачем перебували у шлюбі з 22.01.2013 року.
Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає разом із Позивачем, знаходяться на її повному утриманні.
Самостійно Позивач не в змозі повноцінно забезпечувати їх із відповідачем спільну дитину.
Відповідач є працездатним, не має інших неповнолітніх дітей, а також непрацездатних батьків, які б перебували на його утриманні.
За таких обставин Позивач просила стягнути з Відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до повноліття дитини.
Рух справи.
07.02.2025 року ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 16).
15.04.2025 року судом було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю (а.с. 27-29).
09.09.2025 року від представника Відповідача на адресу суду надійшла заява про скасування заочного рішення та призначення справи до судового розгляду за правилами загального позовного провадження (а.с. 41-47).
01.10.2025 року ухвалою суду було скасовано заочне рішення, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 95-96).
17.10.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Відповідача заявила про часткове визнання позову - у розмірі 1/6 від заробітку (доходу) Відповідача. В іншій частині позовних вимог просила відмовити з огляду на наявність у Відповідача іншої, неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 108-112). Також повідомила суду та надала докази того, що Відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 17.03.2022 року в 23 військовій санітарній летючці по теперішній час, де за квітень-вересень 2025 року отримав заробітну плату (грошове забезпечення) у загальному розмірі 299338,24 грн., та з січня по липень 2025 року перераховував кошти Позивачу на утримання спільного сина.
04.11.2025 року в судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Факту наявності у відповідача іншої дитини від попереднього шлюбу не оспорював. Утім, звернув увагу суду на те, що у 20 січня 2026 року цій дитині виповниться 18 років, тобто, вона стане повнолітньою. Також наголосив на відсутності судового рішення про стягнення аліментів на користь цієї дитини.
Представник Відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково - у розмірі 1/6 від заробітку (доходу) Відповідача. В задоволенні іншої частини позовних вимог просила відмовити. Надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Наполягала на тому, що наявність у Відповідача на утриманні неповнолітньої дитини від іншого шлюбу є підставою саме для часткового задоволення позовних вимог.
2. Мотивувальна частина.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22.01.2013 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Від даного шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Шлюб між сторонами було розірвано рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2025 року, яке набрало законної сили 22.04.2025 року (а.с. 122-128).
Дитина проживає разом із Позивачем та знаходиться на її повному утриманні (а.с. 7, 8).
Окрім спільної дитини з Позивачем, у Відповідача є неповнолітня дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження (а.с. 62).
Відповідач перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації з 17.03.2022 року в 23 військовій санітарній летючці по теперішній час, що підтверджується довідкою №134 від 19.08.2025 року, витягом із наказу командира в/ч (а.с. 53, ).
За період квітень-вересень 2025 року Відповідач отримав заробітну плату (грошове забезпечення) у загальному розмірі 299338,24 грн., що підтверджується довідкою №2123/1799 від 09.10.2025 року (а.с. 121).
З січня по липень 2025 року Відповідач перераховував Позивачу кошти (призначення платежу: «Переказ власних коштів»), які представник Відповідача вважає виконанням аліментних зобов'язань, та проти чого заперечує представник Позивача (а.с. 63-74).
Норми права, які застосовує суд.
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).
Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Згідно з ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Крім того, статтею 2 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка була підписана Україною 21 лютого 1990 р, та ратифікована Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 лютого 1991 року № 7К9-Х1І «Про ратифікацію Конвенції про права дитини» передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.
Положеннями ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний, моральний розвиток.
Висновки суду.
З огляду на викладене, даючи оцінку зібраним доказам у справі, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню.
Виходячи з справедливих й розумних критеріїв належного розміру аліментів, з метою забезпечення умов для повноцінного розвитку дитини, враховуючи майновий стан сторін та інші передбачені законом обставини, суд приходить до висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути аліменти на утримання їхньої спільної дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду 13.01.2025 року і до повноліття дитини.
Роз'яснити сторонам, що відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось з них.
Щодо судового збору.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору позивач звільнена. На підставі ст.141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1211,20 гривень стягується з Відповідача на користь держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
3. Резолютивна частина.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76 81,141, 258, 259, 264 265, 268, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 13.01.2025 року і до досягнення дітьми повноліття.
Рішення в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 14.11.2025 року.
Суддя В. П. Цукуров