Справа № 342/1131/25
Провадження № 1-кс/342/179/2025
14 листопада 2025 року м. Городенка
Слідчий суддя Городенківського районного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , ознайомившись зі скаргою ОСОБА_2 в порядку статті 206 КПК України ,
14.11.2025 до суду поступила скарга ОСОБА_2 в порядку ст..206 КПК України, в якій просить ухвалити рішення. яким звільнити у терміновому порядку громадянина ОСОБА_3 , який на даний час незаконно позбавлений волі і примусово утримується в приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 . Під час розгляду даної заяви просить на підставі ч.2 ст.206 КПК України зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) негайно доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи та витребувати документальні підстави позбавлення волі ОСОБА_3 .
В обґрунтування скарги зазначає, що 08.11.2025 приблизно о 14:00 год у с.Жуків Івано-Франківського району (колишнього Тлумацького району) співробітники поліції затримали громадянина України - ОСОБА_3 , який є батьком її чоловіка. Під час затримання поліцейські повідомили, що він нібито перебуває у так званому розшуку. Після цього затриманого було примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), де він перебуває станом на сьогоднішній день. ОСОБА_3 перебуває у вкрай поганому фізичному стані. Чоловік заявниці ОСОБА_4 (син ОСОБА_3 ) викликав бригаду екстреної медичної допомоги. Лікарі, які прибули на виклик, наполягали на госпіталізації свекра через його тяжкий стан здоров'я. Однак, працівники ТЦК відмовились відпустити його до лікарні, чим фактично перешкодили у наданні необхідної медичної допомоги та грубо порушили його право на охорону здоров'я і життя. Також, на її очах працівники ТЦК застосували фізичну силу до її свекра ОСОБА_3 , вони поводились зухвало, грубо, демонструючи повну впевненість у власній безкарності за свої протиправні дії. Наразі ОСОБА_3 незаконно проти власної волі утримується у ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) у нелюдських умовах, без належного медичного нагляду, що може становити загрозу його життю та здоров'ю. Є всі підстави вважати, що до нього можуть застосувати катування або інші форми жорстокого, нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження. Так, громадянина ОСОБА_3 фактично незаконно позбавили волі, порушили його конституційні права. З даного приводу, заявниця в інтересах ОСОБА_3 звертається із даним клопотанням.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Стаття 2 КПК України передбачає, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Відповідно до п. 18 ч. 1 вказаної статті, слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
У положеннях ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні.
Відповідно до ст. 206 КПК України, загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, зокрема: кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти до висновку, що слідчий суддя здійснює повноваження, зокрема і передбачені ст. 206 КПК України, за умови, що існує кримінальне провадження на стадії досудового розслідування.
Таким чином, розгляду у порядку ст. 206 КПК України підлягають клопотання/скарги, які виникають зі кримінально-правових відносин, та обов'язки щодо захисту прав людини у слідчого судді виникають в ході досудового розслідування.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Стаття 206 КПК України регулює відносини під час досудового розслідування, а саме - запобіжні заходи, затримання особи, а слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою, органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Слідчий суддя дійшов висновку, що КПК України не передбачено право слідчого судді з'ясовувати підстави затримання особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні, та у зв'язку з розглядом скарг/заяв, поданих за межами положень кримінального процесуального закону.
Матеріали скарги, поданої ОСОБА_2 в порядку ст.206 КПК України, не містять відомостей того, що ОСОБА_3 був затриманий уповноваженою службовою особою, якій надано право на затримання осіб в межах кримінальної юрисдикції. .
Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Суд констатує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації не є позбавлення особи права на свободу, а є обов'язком громадянина України, передбачений ст. 65 Конституції України, відтак, не є незаконним утриманням особи.
У разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаних із мобілізацією, особа, яка вважає, що її права порушені (або її представник) з метою судового захисту має право звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі наявності відомостей про вчинення стосовно особи протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
У рішенні від 21 листопада 2019 року у справі «Мельник проти України» (CASEOFMELNYKv.UKRAINE) (заява № 72286/01) Європейський Суд з прав людини наголосив, що право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
Незгода із діями працівників ТЦК та СП не належить до юрисдикції та повноважень слідчого судді, компетенція якого розповсюджується лише на стадію досудового розслідування. А тому, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для розгляду у порядку ст. 206 КПК України заяв, скарг, поданих не в рамках кримінального провадження.
Частиною 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Порядок розгляду суддею питань, визначених ст. 206 КПК України, положення цього Кодексу не регулюють, а тому слідчий суддя вважає, що слід застосувати норму ч. 4 ст. 304 КПК України щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Таким чином, у відкриті провадження за скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 , про незаконне тримання особи відповідно до ст.206 КПК України необхідно відмовити.
Керуючись ст. 206, 303-304 КПК України, слідчий суддя -
У відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 в порядку статті 206 КПК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1