Справа № 339/341/25
Провадження № 1-кп/339/27/25
іменем України
14 листопада 2025 року Болехівський міський суд Івано-Франківської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Болехів кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025091160000232 від 11 серпня 2025 року,
стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Міжріччя Болехівської територіальної громади Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з базовою середньою освітою, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
за участю сторін судового провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинувачений ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили. Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.
Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11.04.2025 у справі №453/141/25, яка набрала чинності 22.04.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП і з врахуванням ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених: за ч. 5 ст.126 КУпАП у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Не зважаючи на це, ОСОБА_3 , будучи належним чином ознайомленим з вищенаведеною постановою, а саме про те, що вказаними рішеннями його позбавлено права керування транспортними засобами, попри його неявки на судові розгляди, ОСОБА_3 неодноразово був попереджений та ознайомлений працівниками полії про невиконання ним постанови суду, що набрала законної сили, однак ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення частини 1 статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортними засобами за таких обставин.
Так, 11.08.2025 ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вищезазначеної постанови суду, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами, з метою її невиконання, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2106, номерний знак НОМЕР_1 , рухався по вул. Данила Галицького в м. Болехів, де о 05 годині 45 хвилин біля будинку № 100 був зупинений поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадянами відділу превенції Калуського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Івано-Франківській області, відповідно до вимог ч.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки повторно протягом року ОСОБА_3 керував транспортним засобом, будучи особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 статті 382 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, визнав повністю, розкаявся у скоєному, надав суду показання, що відповідають фабулі обвинувачення. Зокрема, показав, що у 2024 році був позбавлений права керування транспортними засобами на 1 рік, після цього постановою Стрийського суду Львівської області його позбавлено права керування на строк 5 років. Однак, будучи позбавленим права керування, зранку 11 серпня 2025 року він керував транспортним засобом. Він усвідомив направомірність своїх дій, запевнив, що більше не буде вчиняти подібного в майбутньому, просив суд не призначати покарання у виді штрафу, оскільки такий вид покарання був би для нього надто обтяжливим. Надав до суду заяву, згідно з якою просив розглянути кримінальне провадження в порядку ч.3 ст.349 КПК України.
Заслухавши показання обвинуваченого ОСОБА_3 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.
Учасникам судового провадження роз'яснено, що вони будуть позбавлені права оскаржити обставини, які не оспорювались ними під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
У судовому засіданні були досліджені документи, що характеризують особу обвинуваченого: копію паспорта громадянина України; вимогу щодо відсутності судимостей; довідку Болехівської ЦМЛ від 18.08.2025 про неперебування обвинуваченого на обліку в психоневрологічному кабінеті; довідку-характеристику Міжрічанського старостинського округу від 13.08.2025, згідно з якою скарг та нарікань на ОСОБА_3 від жителів села та сусідів не надходило; лист КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я» від 20.08.2025 про те, що ОСОБА_3 в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» протягом життя не звертався, амбулаторну допомогу не отримує; інформацію Калуського районного сектору №1 Філії ДУ «Центр пробації» від 12.08.2025 про неперебування обвинуваченого на обліку Калуського РС №1.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, є доведеною повністю і вважає, що його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке законом віднесено до нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку в психоневрологічному кабінеті не перебуває, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується задовільно, наявність обставин, що пом'якшує покарання, якими суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку державного обвинувачення щодо обрання покарання у виді позбавлення волі із звільненням від відбуття покарання з випробуванням, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання в межах санкції частини статті інкримінованого кримінального правопорушення у виді позбавлення волі, що є необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Беручи до уваги вищезазначені обставини, зокрема тяжкість кримінального правопорушень, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, що знижує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також беручи до відома досудову доповідь Калуського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінена органом пробації як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінено як середній, а також висновок органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі, а у випадку звільнення від відбування покарання з випробуванням таке звільнення повинно включати в себе обов'язок не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без відбуття покарання у виді позбавлення волі і тому до нього необхідно застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши останнього від відбування покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Речові докази, майно, на яке накладено арешт, та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні. Цивільний позов у справі не заявлено.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого в даному кримінальному провадженні не обирався.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити йому покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування даного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд Івано-Франківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок не може бути оскаржений з підстав заперечення обставин, які не оспорювалися обвинуваченим та іншими учасниками судового процесу під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1