Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/1537/25
Провадження № 2/935/494/25
Іменем України
13 листопада 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі:головуючого - судді Василенка Р.О., із секретарем - Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 673460539 від 22.02.2022 у розмірі 10 448, 25 грн. та судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що 22.02.2022 року між ТО Манівео швидка медична допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 673460539 у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Згідно умов договору кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 12 000 грн 22.02.2022 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку він вказав у заявці при укладенні кредитного договору. 28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ “Таліон плюс» укладено договір фактрингу № 28/1118-01. У подальшому до догвоору факторингу укладались доадткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. 30.10.2023 між ТОВ “Таліон Плюс» ТОВ “Фінансова компанія “Рнлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01 та підписали реєстр прав вимоги №1 від 30.10.2023 до догвоору факторингу ,за яким від ТОВ “Таліон плюс» до ТОВ “ФК “Онлайн Фінанс» відсутплено право грошової вимоги до відповідача. 29.05.2025 між ТОВ “ФК “Оналйн фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги д овідповідача за кредитним договором. Всупереч договору відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, що створило заборгованіть у розмірі 10 448,25 грн, яка складається з: 9304 грн - заборгованість по кредиту, 1144, 25 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в позовній заяві просить проводити судове засідання без участі представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на вебсайті суду, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не надходило, а тому суд провів засідання без його участі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглядати справу на підставі наявних матеріалів та без фіксації технічними засобами, відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.02.2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 673460539, який укладений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV5Q7U9.
Відповідно до довідки сформованої ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 09.11.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 підписав кредитний договір № 673460539 від 22.02.2022 одноразовим ідентифікатором MNV5Q7U9, сума кредиту 12 000,00 грн, процентна ставка 0,30 % строк кредитування 28 днів.
За умовами кредитного договору банком надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 12 000,00 грн., (п. 2.3 договору), строк дії кредитної лінії 28 днів (п. 3.8 договору).
Відповідно до п. 5.1.1 договору за вибором позичальника, кожен окремий транш за цим договором може надаватися позичальнику в наступний спосіб шляхом ініціювання кредитодавцем безготівкогового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .
Згідно з платіжним дорученням від 22.02.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 кошти в сумі 12000,00 грн на картку № НОМЕР_1 .
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01 та відповідно до реєстру прав вимоги до договору факторингу клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта, зокрема щодо ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 8.2 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії договору закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому всі інші умови договору залишились без змін.
31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої договір факторингу викладено у новій редакції. Строк дії договору визначено до 31.12.2021.
31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2022.
31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2023.
31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31.12.2024.
30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» уклали договір факторингу № 30/1023-01 та відповідно до реєстру прав вимоги №2 від 30.10.2023, вбачається, що клієнт зобов'язується відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати (сплатити) клієнту суму фінансування в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором, зокрема щодо ОСОБА_1 .
Згідно з договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Оналйн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та відповідно до реєстру боржників до договору факторингу ТОВ «Фінансова компанія «Оналйн Фінанс» передав, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» прийняв реєстр боржників клієнта, зокрема щодо ОСОБА_2 за кредитним договором № 673460539 в сумі 10 448,25 грн.
Відповідно до інформації наданої АТ «Універсалбанк» повідомлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 та надають виписку по рахунку за період з 22.02.2022 до 27.02.2022, яка містить зарахування на суму 12 000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», то за кредитним договором № 673460539 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 9379,33 грн., та відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № 673460539 в ромзірі 10448,25 грн, яка складається з : 9304,00 грн - тіло кредиту, 1144,25 грн - заборговансть за нарахованими процентами.
Частиною першою та другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з частиною першою статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування) під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача.
Враховуючи вищевказане, та те, що в матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, тобто сторонами погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів, відсутні докази повернення отриманого кредиту, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №673460539 від 22.02.2022 в розмірі 10 448, 25 грн., з яких 9304,00 000 грн -тіло кредиту та 1144,25 грн - відсотки за користування кредитом.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 29/05/25-01 від 29.05.2025, додаткову угоду №25770571379 до договору від 30.05.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а також акт прийому-передачі наданих послуг з переліком наданих послуг у розмірі 7 000 грн.
З огляду на зазначене, суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3 000 грн. є обґрунтованим та доведеними належними доказами, враховуючи також критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності.
Згідно з ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2242,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.
Враховуючи викладене вище на підставі ст.ст. 512,526, 1049,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265-268, 274, 354 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 3545404324 заборгованість за кредитним договором № 673460539 від 22.02.2022 в розмірі 10 448 (десять тисяч чотириста сорок вісім) грн. 25 коп., судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄРДПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул.Харківське шосе, будинок 19, офіс 2005.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце рєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО