Справа № 274/5603/25
Провадження № 2/0274/2228/25
Іменем України
"14" листопада 2025 р. м. Бердичів
у складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Айрапетян А.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди, -
12.08.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 13.04.2023 до 11.03.2024 в розмірі 66039,57 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн.
Короткий виклад доводів позову
Позов обґрунтовано тим, що із 12.04.2023 до 11.03.2024 позивач працював в Акціонерному товаристві «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на посаді машиніста екскаватора одноковшового транспортної дільниці № 25. Відповідач щомісячно здійснював нарахування сум заробітної плати, але не завжди виплачував її.
За період з 13.04.2023 до 11.03.2024 відповідачем йому було нараховано, проте не виплачено заробітну в розмірі 66 039,57 грн, яку просить стягнути із відповідача.
Крім того, позивач вказує, що незаконними діями відповідача також завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що через порушення його прав, яке тривало понад один рік він зазнав моральних страждань, що призвело до втрати нормальних життєвих зв'язків і потреби додаткових зусиль для організації нормального ритму життя. У нього виникли неприємності в сім'ї, з'явилась заборгованість по комунальних послугах, він змушений економити на продуктах харчування, предметах гігієни, одязі, не мав змоги створити для своєї сім'ї нормальні умови для проживання. Розмір завданої моральної шкоди оцінює в сумі 100 000,00 грн.
Просить рішення суду допустити до негайного виконання в межах платежу за один місяць.
Заперечення відповідача
У відзиві на позовну заяву Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» просить відмовити у задоволені позову, в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 грн. Позовні вимоги про стягнення заробітної плати визнає.
Вказує, що борг по заробітній платі виник через те, що відповідач перебуває у вкрай складному фінансовому стані, що є наслідком збройної агресії російської федерації проти України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України в запровадженням з 24 лютого 2022 року на території України воєнного стану, кількість нових замовлень на продукцію виробництва Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» скоротилась, так як значна частина основних замовників продукції знаходиться на тимчасово окупованих територіях або постраждала від військової агресії з боку рф і не може виконати свої договірні зобов'язання.
У зв'язку з відсутністю в 2022-2024 роках стабільних надходжень грошових коштів за реалізовану продукцію, зменшенням кількості замовлень, відповідач опинився в скрутному фінансовому становищі, що призвело до формування заборгованості з виплати заробітної плати персоналу, в тому числі несвоєчасної виплати грошових сум, належних позивачу.
8 лютого 2022 року, у зв'язку з широкомасштабним вторгненням росії в Україну, Торгово-промислова палата розмістила на своєму офіційному сайті https://ucci.org.ua/ Лист N 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчила, що збройна агресія рф є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства.
Також наказами на підприємстві було встановлено неповний робочий тиждень - один робочий день на тиждень тривалість вісім годин, а також відповідач має заборгованість по заробітній платі 39896 тис. грн, по податкам і зборам в сумі 17778 тис. грн., перед Пенсійним фондом в сумі 6484 тис. грн, а також поточну кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги в сумі 40211 тис грн.
З 04 березня 2025 по теперішній час у Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» арештовані рахунки, через наявність виконавчих Бердичівському районі при примусовому виконанні судових наказів про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, що унеможливлює виплату грошових сум, належних позивачу.
Заперечення проти відшкодування моральної шкоди обґрунтовує тим, що вказаний розмір шкоди є суттєво завищеним та не відповідає вимогам розумності та справедливості і щодо роботодавця, і щодо третіх осіб. Виплата моральної шкоди в такому розмірі призведе до унеможливлення виконання роботодавцем виконання грошових зобов'язань.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 14.08.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомленими про судовий розгляд, не з'явилися.
До суду надійшли заяви від позивача та представника відповідача, у яких вони просять справу слухати за їх відсутності.
У зв'язку із неявкою учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним пристроєм не здійснювалося.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд призначив проголошення судового рішення о 10-00 год 14.11.2025.
Фактичні обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що ОСОБА_1 із 12.04.2023 до 11.03.2024 працював в Акціонерному товаристві "Бердичівський машинобудівний завод "Прогрес" на посаді машиніста екскаватора одноковшового транспортної дільниці № 25, що доводиться витягом із наказу № 60-к від 12.04.2023 про прийняття на роботу та витягом із наказу № 36-к від 11.03.2024 про звільнення із роботи ( а.с.11-12).
Згідно із довідкою про нараховану та невиплачену заробітну плату № 187/62 від 23.07.2025 заборгованість Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» по заробітній платі перед позивачем за період з 13.04.2023 до 11.03.2024 складає 66 039,57 грн, з урахуванням утриманих податків (а.с. 13).
Застосовані норми права, аналіз доводів сторін, позиція суду
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
За положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.
Оскільки відповідач за період з 13.04.2023 до 11.03.2024 нараховував, проте не виплачував у строки визначені ст. 115 КЗпПП та в повному розмірі заробітну плату позивачеві, - сума боргу по заробітній платі, яка складає 66 039,57 грн, із врахуванням податків та зборів, підлягає стягненню із відповідача.
Суд вважає необхідним відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити до негайного виконання рішення суду про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Щодо стягнення моральної шкоди
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, суд доходить таких висновків.
Відповідно до частин першої та другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди та відшкодування майнової шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас одне і те саме правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини (стаття 1 КЗпП України).
Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної в сфері трудових відносин або відносин, що тісно пов'язані з ними, настає лише у тих випадках, які передбачені статтею 237-1 КЗпП України.
Так, у відповідності до ст. 237-1 КЗпП України - відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
За змістом вказаної норми підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (постанова Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17 (провадження № 61-10602св21)).
Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що керуючись положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Зі змісту статті 237-1 КЗпП України вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника безпосередньо у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тлумачення змісту статті 1167 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди (Постанова Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 761/17947/20 (провадження № 61-14153св21)).
Суд встановив, що позивачеві було несвоєчасно виплачено заробітну плату. Отож, порушення його прав є доведеною обставиною.
Доводи відповідача, що у наявності заборгованості по заробітній платі немає його вини, суд вважає неприйнятними.
Посилання відповідача на те, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною для позивача, що підтверджується листом № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Торгово-промислової палати України, суд відхиляє, оскільки відповідач має надати належні докази, що підтверджують як про існування форс-мажорних обставин, так і довести їх прямий вплив на неможливість виконання покладеного на таку сторону зобов'язання, оскільки виплата заробітної плати це обов'язок роботодавця. Відповідачем таких належних доказів суду не надано.
Частиною першою статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, для засвідчення форс-мажорних обставин ТПП України видається сертифікат. Водночас, лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який в посилається відповідач, як на аналогію сертифікату про посвідчення форс-мажорних обставин, не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (Відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 зазначав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Того, що існували форс-мажорні обставини, які перешкоджали відповідачеві своєчасно виплатити борг по заробітній платі позивача, представник відповідача не довів.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 000,00 грн позивач зазначив, що внаслідок невиплати йому своєчасно і в повному розмірі заробітної плати були порушені його нормальні життєві зв'язки, оскільки йому довелось прикладати зусилля для організації свого життя, погіршилися його сімейні відносини, він має заборгованість по сплаті комунальних послуг, змушений економити на продуктах харчування, засобах догляду, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
На обґрунтування розміру грошових коштів у відшкодування моральної шкоди, яку позивач визначив в сумі 100 000 грн, позивач не надав жодного доказу.
Між тим, сам факт порушення гарантованого ст. 43 Конституції України права на своєчасне одержання винагороди за працю, а також потреба у зв'язку із порушенням прав звертатися до суду за захистом, свідчить про те, що позивач докладав додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, суд враховує заперечення відповідача, в тому числі про скрутне фінансове становище підприємства, що доводиться звітом про фінансовий стан станом на 31.12.2024.
Разом із тим, суд зважає на те, що позивач тривалий час (більше року) залишався без належних йому грошових коштів, у зв'язку зі невиплатою заробітної плати, змушений був вживати додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому, враховуючи характер перенесених позивачем моральних страждань, що були викликані порушенням його права на оплату платі, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в сумі 5 000,00 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
За вимогою про стягнення моральної шкоди суд відшкодовує позивачеві його судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених вимог, у сумі 60,56 грн, із розрахунку 1211,2 х 5000:100 000.
Керуючись ст. ст. 141, 258, 263-265, 274-275, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» про стягнення заробітної плати, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 66 039,57 грн та у відшкодування моральної шкоди - 5 000,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду, в частині стягнення заробітної плати в межах суми платежу за один місяць, допустити до негайного виконання.
Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 60,56 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - Акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», місцезнаходження за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська, 79, код ЄДРПОУ 00217426.
Суддя І. Ю. Хуторна