Справа № 183/13285/24
№ 1-кп/183/1457/25
11 листопада 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041350001198 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України,
В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з'явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження. Зазначив, що йому не було завчасно вручено клопотання про зміну запобіжного заходу, підстав для зміни якого, він не вбачає.
Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання про продовження строків тримання під вартою, мотивуючи свою позицію тим, що ризики не доведенні. Погрози зі сторони потерпілої не підтвердженні під час допиту самої потерпілої, а тому ризик тиску на потерпілу не підтверджений. Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, то обвинувачений останній раз був засуджений 10 років тому. Після звільнення з місць позбавлення волі його підзахисний вирішив стати на шлях виправлення та почав займатися підприємницькою діяльністю, в результаті якої виникли непорозуміння з потерпілою, які і є предметом даного судового розгляду, а тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, також прокурором не доведений. Просив у разі неможливості застосування іншого виду запобіжного заходу, зменшити розмір застави, оскільки обвинувачений більше року перебуває під вартою та таких коштів не має.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав свого захисника, зазначив, що сім'я потерпілої - це його друзі, він добре знає чоловіка потерпілої, у них з потерпілою дійсно виникли непорозуміння, але вважає, що вони їх скоро вирішать. Крім того, заявив клопотання про перекваліфікацію його дій зі ч.4 ст. 189 КК України на ст.355 КК України, оскільки він вважає, що між ним та потерпілою були певні зобов'язання, про що свідчить боргова розписка, а тому вважає, що його дії мають характер цивільно-правових зобов'язань.
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання свого підзахисного про перекваліфікацію його дій.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченого.
Представник потерпілої ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу, щодо клопотання обвинуваченого про перекваліфікацію його дій заперечувала, просила відмовити у задоволенні клопотання.
Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.
При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_6 , обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, з конфіскацією майна.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Ризик незаконного впливу на потерпілу у цьому ж кримінальному провадженні підтверджується тим, що ОСОБА_6 може вплинути на потерпілу, оскільки обізнаний про її місце проживання та місце роботи, що фактично створить умови для здійснення впливу на потерпілу, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останньої насильницьких дій, може чинити тиск, з метою змусити її надати неправдиві свідчення.
Тобто, ризик впливу на потерпілу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілої та дослідження їх судом, оскільки допит потерпілої триває.
Крім того, з обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 , будучи неодноразово судимим, в останній раз 07.08.2015 року до 8 років 6 місяців позбавлення волі, будучі звільненим 10.08.2020 року умовно-достроково, невідбутий строк 3 місяці 3 дні, знову обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення.
Суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, однак наявність таких обставин не спростовує висновків суду, викладених вище.
За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 у разі визнання останнього винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на потерпілу та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень.
Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.
Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_6 продовжити на 60 днів.
Крім того, відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
У відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, суд вважає, що розмір застави у вигляді 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який був раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_6 повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_6 повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Вирішуючи клопотання обвинуваченого про перекваліфікацію його дій, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.338 КПК України з метою зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення прокурор має право змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Не допускається зміна обвинувачення прокурором з кримінального проступку на злочин будь-якої тяжкості під час судового розгляду.
Тобто, право змінити обвинувачення під час судового розгляду належить виключно прокурору, при цьому прокурор повинен подати відповідну заяву, і суд продовжує розгляд уже зміненого обвинувачення, забезпечуючи право обвинуваченого на захист.
Правильність же кваліфікації дій обвинуваченого остаточно вирішується судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення по суті.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні клопотання сторони захисту про перекваліфікацію дій обвинуваченого необхідно відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 331, 376 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченомуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 09 січня 2026 року включно, із збереженням визначеного раніше розміру застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 302 800 гривень 00 копійок.
У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_6 застави, покласти на останнього наступні обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до суду;
2) не відлучатися цілодобово без дозволу суду з місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , крім необхідності звернення за медичною допомогою та у зв'язку з можливими заходами під час дії воєнного стану;
3) утримуватися від спілкування з потерпілою з приводу обставин вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.
В задоволенні клопотання сторони захисту про перекваліфікацію дій обвинуваченого на ст.355 КК України - відмовити.
Копію ухвали направити для виконання начальнику Дніпропетровської установи виконання покарань управління Держаної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№ 4).
Повний текст Ухвали оголошено 14 листопада 2025 року о 08.45 годині.
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1