Справа № 183/7085/25
№ 1-кп/183/2041/25
17 вересня 2025 року м. Самар
Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12025040000000413 стосовно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чобручі Слободзейського району, Республіки Молдова, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2009 року народження, малолітнього сина ОСОБА_7 , 2011 року народження, є опікуном недієздатного ОСОБА_8 , 1967 року народження, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби під час мобілізації, на посаді кулеметника 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України, у військовому званні «солдат», раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України,
встановив:
У провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135, ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в обґрунтування якого зазначив, що ризики, які були наявні під час обрання запобіжного заходу не зменшились та продовжують існувати, з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що є військовослужбовцем, має на утриманні неповнолітніх дітей, вважає, що ризики, наведені прокурором у клопотанні необґрунтовані.
Захисник в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначив, що обвинувачений має постійне місце проживання, має міцні соціальні зв'язки, має на утриманні неповнолітніх дітей та є опікуном недієздатної особи, є військовослужбовцем, має бажання продовжувати проходження військової служби, просив застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання або визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 прожиткових мінімумів.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи подане прокурором клопотання, дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 19 червня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2025 року ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 22 липня 2025 року включно без визначення розміру застави.
Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 липня 2025 року ОСОБА_4 продовжено дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 18 вересня 2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 гривень.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень, за вчинення яких, у разі визнання обвинуваченого винуватим, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду кримінального провадження, може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі. Також суд погоджується з доводами прокурора щодо необхідності врахування поведінки ОСОБА_4 після вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а саме залишення ним місця пригоди.
У зв'язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
У конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з'явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).
Суд також погоджується з доводами прокурора щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, який існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом
Разом з тим, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено в достатній мірі існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи сукупність викладених обставин, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, для запобігання вищевказаним ризикам, суд дійшов висновку, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 доцільно продовжити дію застосованого раніше до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».
З урахуванням особи обвинуваченого, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м'яких запобіжних заходів неможливо.
Суд вважає, що обвинуваченим та його захисником не наведено достатніх даних, які б безумовно вказували на необхідність зміни запобіжного заходу або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України покладає на слідчого суддю, суд обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке інкримінується обвинуваченому, його майнового та сімейного стану, враховуючи ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на підставі п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, суд дійшов висновку про необхідність залишити альтернативний запобіжний захід у вигляді заставив розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і вважає, що саме такий розмір застави буде достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 376 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 14 листопада 2025 року включно із визначенням розміру застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_4 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави визначеної судом, покласти на ОСОБА_4 , на період дії цього запобіжного заходу процесуальні обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;
- не відлучатися з місця дислокації військової частини, в якій ОСОБА_4 проходить військову службу, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проходження служби та свого місця перебування;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави.
Копію ухвали направити для виконання начальнику гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали буде оголошено 22 вересня 2025 року о 13 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_1