Справа № 263/1476/21
Провадження № 6/201/495/2025
13 листопада 2025 року місто Дніпро
Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Куць О.О., ознайомившись із матеріалами заяви Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 263/1476/21 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
12 листопада 2025 року Центральний ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернулись до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 263/1476/21 за позовом ПАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю О.О.Куць.
Дослідивши матеріали заяви вважаю, що вона підлягає поверненню заявнику з наступних підстав.
Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення встановлені ст. 183 ЦПК України.
За приписами ч. 2 ст. 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Частиною 1 ст. 48 та ст. 52 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Таким чином, як вбачається з матеріалів заяви, заявником, в порушення приписів ч. 2 ст. 183 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження направлення поданої до суду заяви, разом з доданими до неї документами, іншим учасникам справи, зокрема АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 .
Крім того, позивач та відповідач у вказаній заяві не зазначені (відсутні їх адреси, РНОКПП, засоби зв'язку, тощо).
Згідно підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення до суду із заявою про видачу стягувачу дубліката виконавчого листа становить 90,84 грн. (3028 грн.*0.03*1 дублікат)
Однак, на виконання підпункту 17.4 пункту 17 перехідних положень ЦПК України, заявником не долучено квитанції про сплату судового збору.
Оскільки нормами ЦПК України передбачений обмежений строк для розгляду заяви про видачу дублікату виконавчого листа, необхідною передумовою дотримання судом основних засад цивільного судочинства під час розгляду зазначеної категорії заяв є направлення заявником учасникам справи тексту самої заяви та доказів на підтвердження викладених в ньому обставин, позаяк сторони у справі повинні бути заздалегідь повідомленні про таку заяву для надання їм достатнього часу для ознайомлення з його змістом та можливості підготувати свої пояснення (заперечення) на відповідну заяву.
Таким чином, неотримання учасниками справи копії заяви про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення його до виконання порушує визначені законом засади змагальності, рівності учасників процесу перед законом і судом, а також позбавляє учасників справи можливості своєчасно ознайомитись з відповідними матеріалами, надати свої доводи і заперечення.
Конституційний Суд України у рішенні від 12.06.2007р. № 2-рп/2007 вказав, що необхідно відрізняти поняття обмеження основоположних прав і свобод від прийнятого у законотворчій практиці поняття фіксація меж самої сутності прав і свобод шляхом застосування юридичних способів (прийомів), визначаючи таку практику допустимою.
При цьому, як слідує зі змісту рішення Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп, не є порушенням права на судовий захист відмова суду в прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених не у відповідності до чинного законодавства.
Отже, зазначені вимоги до заяв, клопотань, заперечень та скарг передбачені ЦПК України, носять не формальний характер, а є обов'язковими для осіб, що звертаються до суду за захистом своїх порушених прав, недотримання яких, відповідно, тягне за собою залишення їх без руху або повернення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судового процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі De Geouffre de la Pradelle v. France від 16.12.1992р., заява №12964/87).
У рішенні у справі Bellet v. France від 04.12.1955р., заява №23805/94, ЄСПЛ зазначив, що статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі Дія 97 проти України від 21.10.2010р.).
Відповідно до частини 4 ст. 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
На підставі вищевикладеного, оскільки заяву про видачу дублікату виконавчого листа подано без додержання вимог викладених у ст. 183 ЦПК України, остання підлягає поверненню заявнику без розгляду.
Водночас, суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК України, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню, а також заявник не обмежений в праві на повторне звернення до суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа, із зазначенням у цій заяві усіх учасників справи, долучивши докази її направлення останнім, та оригінал квитанції про сплату судового збору.
Керуючись ст.ст. 183, 259-263 ЦПК України, суддя, -
Заяву Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про видачу дублікату виконавчого листа у цивільній справі № 263/1476/21 за позовом публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» в особі філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - повернути заявникові.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.О.Куць