Справа № 175/14814/25
Провадження № 2-а/175/225/25
Іменем України
"12" листопада 2025 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Сергєєва Андрія Михайловича звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовної заяви зазначається, що 03.09.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 , було винесено постанову № 668 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, з підстави, що останній не пройшов вчасно військово-лікарську комісію відповідно до Закону України від 21.03.2024 року №3621-ІХ. При цьому, позивач не отримував від територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлень на проходження військово-лікарської комісії, повісток про виклик для отримання направлення також не отримував, хоча свої облікові дані оновив вчасно. На думку позивача, відповідачем було порушено право позивача на захист, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази. Позивача було введено в оману співробітником ТЦК та СП про відсутність необхідності явки 03.09.2025 року, за словами яких справа не буде розглядатись. При цьому, справа про адміністративне правопорушення була розглянута без присутності позивача. Тобто, всупереч встановленого законом процесу розгляду справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності, позивача було незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності без сповіщення його за три доби про місце і час розгляду справи, справа про адміністративне правопорушення була розглянута без його присутності, з порушенням його прав на захист та прав, передбачених ст.268 КУпАП, без проведення розгляду справи як такого. Отже, оскаржувана постанова № 668 від 03.09.2025 не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки при розгляді справи відносно позивача уповноваженою особою не була встановлена об'єктивна сторона вказаного правопорушення, а саме не розкрита належним чином суть правопорушення. На підставі викладеного, позивач вважає постанову №668 від 03.09.2025 року незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 відзиву на позовну заяву не надходило.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно протоколу №668 від 01.09.2025 року складеного відносно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , діловодом групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 , було встановлено, що 20.08.2025 року першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_4 було подане звернення до ГУНП в Донецькій області на ОСОБА_1 як на військовозобов'язаного, який не пройшов вчасно ВЛК, відповідно до закону України від 21.03.2024 року №3621-ІХ, який скасував статус «обмежено придатний», та передбачив, що громадяни, визнані раніше «обмежено придатними», мають пройти повторний медичний огляд, чим вчинив правопорушення згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП, в умовах дії на території України особливого періоду. В протоколі ОСОБА_1 надав пояснення, в яких зазначив, що зі складеним протоколом не згоден.
03.09.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
У постанові зазначено, що військовозобов'язаний громадянин ОСОБА_1 не пройшов вчасно ВЛК, чим порушив Закон України від 21.03.2024 року № 3621-1Х який скасував статус «обмежено придатний» та передбачив громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд, чим вчинив правопорушення згідно ч. 3 статті 210 КУпАП.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
У відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 3 Додатку 2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» до Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зіпсуття або недбале зберігання військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату, притягуються до адміністративної відповідальності згідно із Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 268 КУпАП встановлено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що 01.09.2025 року було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, підставою для складання протоколу стало те, що військовозобов'язаний завчасно не пройшов повторний огляд військово-лікарської комісії.
04.05.2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», згідно положень даного закону виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
У відповідності до положень пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21 березня 2024 року № 3621-IX встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Пунктами 68, 80 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів.
За приписами п. 69 Порядку №560 резервісти та військовозобов'язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров'я. Резервісти або військовозобов'язані, у яких відсутні скарги на стан здоров'я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Отже, суд звертає увагу, що направлення на медичний огляд військово-ліарської комісії, обов'язкове до виконання.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що ініціатором проходження військово-лікарської комісії є не сам військовозобов'язаний, в даному випадку позивач, а саме територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Саме, коли територіальний центр комплектування та соціальної підтримки направить військовозобов'язаного на проходження військово-лікарської комісії - тільки тоді виникає обов'язок щодо його проходження.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України)).
Згідно із ч. 1 ст. 210 КУпАП, порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В позовній заяві як на підставу неправомірності прийнятої постанови вказано, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про обов'язок з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 для повторного проходження військово-лікарської комісії.
При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивачу були направлені повістки або вручено направлення на проходження військово-лікарської комісії. Отже, суд доходить висновку, що матеріали справи не містять належних документів, які підтверджують направлення позивача на медичний огляд, у зв'язку з чим відповідачем недоведено факту відмови позивача від проходження військово-лікарської комісії.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.
Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову тимчасово виконуючого обов'язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_1 №668 від 03.09.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605 грн 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель