Справа № 932/1722/21
Провадження № 1-кп/932/114/22
06 листопада 2025 року Шевченківський районний суд м.Дніпра
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засідання в залі суду м.Дніпро обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020040000000641 відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровська, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України
В провадженні Шевченківського районного суду м. Дніпра перебуває обвинувальний акт з додатками відносно ОСОБА_5 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України.
Захисником обвинуваченого - адвокатом ОСОБА_4 до суду подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.
В клопотанні захисник зазначає, що обвинувальний акт не містить сформульованого обвинувачення та є не зрозумілим, складеним всупереч вимог чинного законодавства.
Так, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті КК України та формулювання обвинувачення.
Під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення, що виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
В постанові Верховного суду від 22.03.2018 справа № 521/11693/16-к зазначено про те, що правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист.
Втім, в обвинувальному акті прокурор вважає наявним факт спрямованості умислу ОСОБА_5 саме на протидію виконанню службових повноважень працівником правоохоронного органу, оскільки за змістом ОСОБА_7 почав роз'яснювати ОСОБА_5 , що відповідно до п.3 ст. 18 Закону України «Про державну охорону», останній не має право самовільно підходити до Президента України, так як для цього передбачена окрема процедура, яка передбачає порядок звернення громадян до Президента України, чомусь вважає, що якщо ОСОБА_7 роз'яснював ст. 18 Закону України «Про державну охорону», то він автоматично набув права її реалізації.
Проте, прокурор при цьому посилається на неіснуючий Закон України «Про державну охорону», що підтверджується відповіддю Апарату Верховної Ради України на адвокатський запит .
У постанові ККС ВС від 24.11.2016 у справі N? 5-328кс 16 зазначено, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Тобто, враховуючи, що прокурор в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення ОСОБА_5 посилається на неіснуючий закон, то це нівелює можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, що в свою чергу є порушенням права на захист, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вбачається пряме порушення прокурором вимог п. 5 ч. 1 ст. 291 КК України, внаслідок чого обвинувальний акт підлягає поверненню.
Захисник - адвокат ОСОБА_4 в підготовчому судовому засіданні підтримала заявлене клопотання, просила його задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника та просив його задовольнити.
Прокурор заперечував проти повернення обвинувального акту, оскільки підстави, визначені статтею 291 КПК України, для повернення обвинувального акту відсутні. Вказав, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст.291 КПК України, в тому числі щодо викладу формулювання обвинувачення та фактичних обставин справи.
З'ясувавши думку учасників процесу, суд доходить висновку про відмову в задоволені клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, з наступних підстав.
Так, згідно вимог ст.ст.314, 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому, згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Тобто, виходячи з вимог статті 291 КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати таким вимогам виключно як процесуальний документ.
З матеріалів кримінального правадження вбачається, що зміст даного обвинувального акту щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст.345 КК України та виклад фактичних обставин кримінального правопорушення судом вже досліджувався.
Ухвалою суду від 27.01.2022 року обвинувальний акт був повернутий прокурору, внаслідок невідповідності обвинувального акту вимогам п.п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Однак, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05.05.2022 року, дане судове рішення скасоване для призначення нового судового розгляду.
Після повернення кримінального провадження, під час підготовчого судового розгляду, стороною захисту знову було заявлено про повернення обвинуального акту внаслідок порушень п. 5 ч.1 ст. 291 КПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Дніпра від 20 травня 2025 року було відмовлено в задоволені клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору.
Обґрунтовуючи своє клопотання, яке надійшло до суду 29 липня 2025 року, захисник вважала, що саме п.5 ч.2 ст.291 КПК України не було дотримано при складанні обвинувального акту. Даний пункт передбачає три складові: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення. Саме на відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення, належного викладення фактичних обставин, звертала увагу сторона захисту.
З цього приводу, суд вважає за доцільне застосувати практику Верховного Суду у справах №751/6430/20, №159/1298/21. Відповідно до правової позиції Верховного Суду фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому. Відштовхуючись від зазначеного розуміння формулювання обвинувачення, слідчий, прокурор, викладаючи цей блок інформації, мають виходити з кримінально-правової концепції розуміння складу злочину. Тобто наведені фактичні дані в сукупності повинні створювати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що у свою чергу дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
Для забезпечення права на ефективний захист у формулюванні обвинувачення мають бути зазначені ті обставини і з такою деталізацією, які необхідні й достатні для того, аби дозволити обвинуваченому ефективно захищатися від нього. Виклад фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, як і формулювання обвинувачення, з одного боку, повинен бути конкретним і зрозумілим для забезпечення здійснення ефективного захисту від такого обвинувачення, але з іншого боку, в частині способу вчинення кримінальних правопорушень, він не повинен бути настільки детальним, щоб стороння особа могла розцінити його як свого роду «методичні рекомендації» для способу вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи доводи сторони захисту щодо повернення обвинувального акту з підстав відсутності сформульованого обвинувачення, викладу фактичних обставин справи, слід зазначити, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України прокурор викладає фактичні обставини, які він вважає встановленими в обвинувальному акті для визначення дій, які вчинив обвинувачений, спрямованості умислу, мотиву, часу, місця та способу вчинення злочину.
До того ж, з'ясування обставин справи, в тому числі, щодо конкретних дій, які вчинив ОСОБА_5 , спрямованості умислу, часу, місця, мотиву та способу вчинення злочину, а також перевірка цих обставин доказами є наступною стадією судового провадження і не є завданням підготовчого судового засідання.
Наведені в обвинувальному акті дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
При цьому, перевірка та оцінка обставин, в тому числі дій ОСОБА_7 , зазначених в обвинувальному акті, оцінка доказів, здійснюється судом лише під час судового розгляду, а тому судом не приймаються доводи сторони захисту про неналежне викладення фактичних обставин скоєного злочину, формулювання обвинувачення.
Крім того, даним обставинам була надана правова оцінка й Дніпровським апеляційним судом в ухвалі від 05.05.2022 року, якою переглядалось попереднє рішення суду щодо повернення обвинувального акту прокурору.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені клопотання сторони захисту щодо повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст.345 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 291, 314, 376 КПК України, суд
Відмовити в задоволенні клопотання захисника- адвоката ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту щодо ОСОБА_5 за ч.2 ст.345 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя : ОСОБА_1