Справа № 171/4218/25
2-з/171/21/25
14 листопада 2025 року м. Апостолове Дніпропетровської області
Суддя Апостолівського районного суду Дніпропетровської області Мигалевич В.В., розглянув заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову,-
13.11.2025 року до суду надійшла вищевказана заява про забезпечення позову.
Заяву обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , з яким заявниця проживала однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 08.06.1999 року по день його смерті. ОСОБА_2 на період початку їх спільного проживання був розлучений протягом 26 років поспіль. Від першого шлюбу мав трьох дітей. Заявниця у шлюбі не перебуває. Заповіт ОСОБА_2 не складав, його майно спадкується за законом. Заявниці стало відомо, що його донька ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Спадщина померлого складається з житлового будинку по АДРЕСА_1 та грошового вкладу, що знаходиться на особистому рахунку ОСОБА_2 в АТ «Ощадбанк».
Заявниця на будинок ОСОБА_2 не претендує, однак вважає, що грошовий вклад в АТ «Ощадбанк» на його ім'я не нележав виключного померлому, він був їх спільною сумісною власністю, був накопичений у період їх спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу за рахунок від спільного сімейного бізнесу та коштів з пенсії чоловіка, яку він складав у банк. Для щоденних потреб сім'ї вони використовували пенсію заявниці.
Заявниця вважає, що загальна сума накопичених коштів становить більше 600000 грн., накопичені на рахунку ОСОБА_2 гроші, є їх спільною власністю, в якій заявниці належить частка, до складу спадщини ОСОБА_2 вона не входить, рішенням суду за заявницею має бути визнано право власності.
Як спадкоємиця четвертої черги вона звернулася до державного нотаріуса Зеленодольської державної нотаріальної контори Продченко Н.Л. у встановлений законом строк - 01.07.2025 року. 09.09.2025 року закінчився строк на прийняття спадщини померлого ОСОБА_2 .
Листом № 241/02-14 від 10.11.2025 року нотаріус повідомила її про неможливість отримання нею свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку зі зверненням спадкоємиці першої черги, його доньки.
12.11.2025 року державний нотаріус Зеленодольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області видала їй постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв'язку зі зверненням 01.04.2025 року до Зеленодольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини дочки спадкодавця - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є спадкоємицею першої черги за законом.
Заявниця вказує, що на даний час готується позовна заява до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області про поділ спільного майна, зареєстрованого на ім'я ОСОБА_2 , набутого за час проживання з нею однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Просить суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії (призупинити видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на його майно, зокрема на грошовий (депозитний) вклад, що знаходиться на рахунку в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України» на ім'я ОСОБА_2 , по спадковій справі, відкритій державним нотаріусом Зеленодольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області після смерті ОСОБА_2 , до закінчення розгляду судом цивільної справи за її позовом про визнання за нею права власності на частку спільного мана та набрання рішенням суду законної сили.
Заявниця вважає, що такий вид забезпечення позову не порушить інтереси відповідачки (доньки померлого)- ОСОБА_3 і забезпечить збереження всієї суми коштів на рахунку ОСОБА_2 до закінчення розгляду справи судом за позовом ОСОБА_1 та до набрання рішенням суду законної сили і відповідно забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Суд, дослідив матеріали справи, вважає, що заява про забезпечення позову підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.149ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Частиною 1 ст.151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Верховного суду України від 25.05.2016, прийнятій за результатами розгляду справи № 6-605цс16, викладено правову позицію, відповідно до якої, метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.
Статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 14, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 151ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (ст. 154 ЦПК України). До такого правового висновку дійшов Верховний Суд України при розгляді справи № 6-2552цс16 у постанові від 18 січня 2017 року.
Поряд із викладеним, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 11, 12, 81Цивільного процесуального кодексу України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, зокрема у вигляді арешту грошових коштів або майна відповідача з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді арешту тощо) права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, а також постановах Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 753/410/19, від 20.07.2020 у справі № 639/8448/19, від 02.07.2020 у справі № 657/1211/19.
Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених ЦПК.
За наведеного, зважаючи на те, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову є співмірним із майбутніми заявленими позовними вимогами та відповідає меті забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами спору, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
При цьому, суд вважає, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки спірні кошти можуть бути отримані відповідачем, як спадкове майно у повному обсязі. Суд вважає слушними доводи заявниці щодо того, що такий вид забезпечення позову не порушить інтереси відповідачки (доньки померлого) - ОСОБА_3 і забезпечить збереження всієї суми коштів на рахунку ОСОБА_2 до закінчення розгляду судом справи за позовом ОСОБА_1 ..
Водночас суд вважає за необхідне роз'яснити заявниці, що згідно із ч. 4 ст.152ЦПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову - задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову та заборонити державному нотаріусу Зеленодольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Продченко Н.Л. видавати свідоцтва про право на спадщину на грошові кошти грошового (депозитного) вкладу спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходяться на його, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахунку в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП невідомий.
Копію даної ухвали направити державному нотаріусу Зеленодольської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Продченко Н.Л. - для виконання та сторонам для відома.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом відповідно ч.4ст.157 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі протягом п"ятнадцяти днів апеляційної скарги.
Ухвала набрала законної сили 14 листопада 2025 року.
Строк пред"явлення ухвали до виконання 3 роки.
Суддя: В.В. Мигалевич