Номер справи 171/1179/25
Номер провадження 2/171/1162/25
07.11.25 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ліпчанського С.М.,
за участю секретаря Ровна Н.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Чепіга В.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» про стягнення недоотриманої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 75 854,47 грн. , -
До Апостолівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Акціонерного товариства “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» про стягнення недоотриманої середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в сумі 75 854,47 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернувся в березні 2020 року з позовною заявою до суду про скасування наказу №362-к від 17.03.2020 року про звільнення та стягнення з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням. За позовом ОСОБА_1 було відкрито провадження №171/578/20. Довгинцевським районим судом міста Кривий Ріг було винесено рішення 18.01.2023 року в справі яким скасовано наказу №362-к від 17.03.2020 року про звільнення позивача та стягнуто на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 17.01.2023 (включно) у сумі 1875065 ( один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч шістдесят п'ять ) гривень 72 копійки з утриманням з вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів. В постанові суду зроблено розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу: згідно наданих позивачем табуляграм за жовтень 2019 року та листопад 2019 року (т.2 а.с. 183, т.3 а.с. 182), оскільки два місяці перед звільненням позивач перебував на лікарняному, середеньодений заробіток позивача становить 2 607,88 грн. ((42 359,29 грн. + 69 779,38 грн.) / 43 робочих дня). Тому, суд не погоджується з розрахунком середнього заробітку, наведеним позивачем, так як він був розрахований з заробітку за листопад 2019 року. Також суд зауважує, що розрахунок здійснюється, виходячи з посадового окладу позивача. Кількість робочих днів у період з 17.03.2020 (день звільнення) по 17.01.2020 (день перед ухваленням рішення) становить 719 робочих днів. Тому, середній заробіток за час вимушеного прогулу за цей період становить 1 875 065,72 грн., виходячи з розрахунку: 2 607,88 грн. * 719 робочих днів = 1 875 065,72 грн.
За результатами розгляду апеляційної скарги Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Довгинцевського районого суду міста Кривий Ріг від 18.01.2023 року Дніпровським апеляційним судом винесено постанову від 14.06.2023 року. В постанові зроблено розрахунок середнього заробітку ОСОБА_1 : Суд першої інстанції вірно зазначив, що на користь позивача слід стягнути суму заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2020 (день звільнення) по 17.01.2020 року, що становить 719 робочих днів. Однак невірно визначився з розміром середньоденної заробітної плати, оскільки обрахував її виходячи з розрахунку за жовтень та листопад 2019 року. Проте останніми повністю відпрацьованими місяцями позивача були вересень та жовтень 2019 року, оскільки частину листопада позивач перебував на лікарняному. В ході розгляду справи відповідачем суду надано довідку про середній заробіток позивача №64 від 09.06.2023 року, обраховану відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, згідно якої заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2019 року склала 44182,43 грн., за жовтень 2019 року - 44216,26 грн. Згідно довідки про доходи №63 від 09.06.2023 року, у жовтні 2019 року позивач відпрацював 22 дні, нарахований дохід складає 69779,38 грн., утримання 13633,08 грн., до виплати - 56146,30 грн. Позивач зазначив, що при обрахуванні розміру у довідці №64 не було враховано розмір квартальної премії, яка була йому виплачена в жовтні 2019 року. Крім того згідно довідки по формі ОК-7, розмір фактичного доходу позивача за жовтень 2019 року складає 69118,77 грн. За таких обставин розрахунок середнього заробітку за вимушений прогул, що підлягає стягненню на користь позивача слід перерахувати. Так, середеньодений заробіток позивача за останні два повних відпрацьованих місяця становить 2713,38 грн. (44182,43 грн. + 69779,38 грн.) / 42 роб.дн.). Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1950920,22 грн. (2713,38 грн. * 719 роб.дн.)
За результатами розгляду касаційної скарги Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Довгинцівського районого суду міста Кривий Ріг від 18.01.2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 Верховний суд України виніс постанову від 17.04.2024 року в справі №171/578/20 в якій вказав розрахунок середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу: Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2020 року (день звільнення) до 17 січня 2020 року становить 719 робочих днів. Розмір середньоденної заробітної плати слід розрахувати з урахуванням останніх повністю відпрацьованих місяців позивачем: вересень та жовтень 2019 року, оскільки частину листопада позивач перебував на лікарняному. Середньоденний заробіток позивача за останні два повних відпрацьованих місяця становить 2 713,38 грн (44 182,43 грн + 69 779,38 грн) / 42 робочі дні). Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1 950 920,22 грн (2 713,38 грн х 719 робочих дні).
За заявою позивача приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області відкрито виконавче провадження ВП 72096264 за якою з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» примусово було стягнуто на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 17.01.2023 (включно) у сумі 1875065 ( один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч шістдесят п'ять ) гривень 72 копійки з утриманням з вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів.
Позивач вважає що розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу станом на 17.01.2023 (включно) згідно розрахунків колегії судів Дніпровського апеляційного суду, та з яким погодилася колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, становить 1 950 920,22 грн.
За таких обставин позивач вважає що ним не дотримано від Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» середнього заробітку за час вимушеного прогулу в наслідок незаконного звільнення з 18.03.2020 року по 18.03.2023 року 1950920,22 грн. - 1 875 065,72 грн.=75854,47 грн.
Крім того, зазначає, що у відповідності з Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року №3674 VI стаття 5. Пільги щодо сплати судового збору. Від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі.
Ухвалою Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження по даній справі, з викликом осіб, які беруть участь у справі.
15.09.2025 року від представника відповідача надійшов відзив в якому, просить закрити провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки за результатами апеляційного провадження, постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 апеляційну скаргу Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Довгинцівського районого суду міста Кривий Ріг від 18.01.2023 року у справі № 171/578/20 залишено без змін. Постановою Касаційного цивільного суду Верховного суду від 17.04.2024 року касаційну скаргу Акціонерного Товариства «ДТЕК Дніпроенерго» на рішення Довгинцівського районого суду міста Кривий Ріг від 18.01.2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 у справі № 171/578/20 залишено без змін. 22.06.2023 приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області на виконання виконавчого провадження ВП № 72096264 стягнуто з АТ «ДТЕК Дніпроенерго» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 17.01.2023 (включно) у сумі 1875065 ( один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч шістдесят п'ять ) гривень 72 копійки з утриманням з вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів.
Зміст рішення ухвалене у справі № 171/578/20, яке залишено апеляційною та касаційною інстанцією без змін з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет спору і з тих самих підстав, що наразі перебуває в провадженні суду. Вважають, що неможливість повторного розгляду справу за наявності рішення суду, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
06.10.2025 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не згоден з позицією представника позивача, оскільки вважає, що спори є нетотожними, просить відмовити в клопотанні представника позивача, щодо закриття провадження.
Позивач у судове засідання з'явився, підтримав свої вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача з'явилась в судове засідання, заперечувала проти позовної заяви.
Суд, дослідивши матеріали справи, доходить таких висновків.
Згідно із ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 18.01.2023 року по справі № 171/578/20 (провадження № 2/211/382/23), позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпроенерго» № 362-к від 17.03.2020 «Про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 3 статті 40 КЗпП України. Поновлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на посаді начальника котлотурбінного цеху Відокремленого підрозділу «Криворізька теплова електрична станція» Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпроенерго». Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпроенерго», код ЄДРПОУ 00130872, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середню заробітну плату за час вимушеного прогулу станом на 17.01.2023 (включно) у сумі 1875065 ( один мільйон вісімсот сімдесят п'ять тисяч шістдесят п'ять ) гривень 72 копійки з утриманням з вказаної суми податків та інших обов'язкових платежів. Стягнуто з Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпроенерго», код ЄДРПОУ 00130872, на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір у розмірі 454 ( чотириста п'ятдесят чотири ) грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 57373 ( п'ятдесят сім тисяч триста сімдесят три ) гривні 36 копійок. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК «Дніпроенерго», код ЄДРПОУ 00130872, на користь держави судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14.06.2023 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» залишено без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року залишено без змін.
Апеляційним судом в рішенні дійсно зазначено: «Суд першої інстанції вірно зазначив, що на користь позивача слід стягнути суму заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17.03.2020 (день звільнення) по 17.01.2020 року, що становить 719 робочих днів. Однак невірно визначився з розміром середньоденної заробітної плати, оскільки обрахував її виходячи з розрахунку за жовтень та листопад 2019 року. Проте останніми повністю відпрацьованими місяцями позивача були вересень та жовтень 2019 року, оскільки частину листопада позивач перебував на лікарняному.
В ході розгляду справи відповідачем суду надано довідку про середній заробіток позивача №64 від 09.06.2023 року, обраховану відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 року №100, згідно якої заробітна плата ОСОБА_1 за вересень 2019 року склала 44182,43 грн., за жовтень 2019 року - 44216,26 грн.
Згідно довідки про доходи №63 від 09.06.2023 року, у жовтні 2019 року позивач відпрацював 22 дні, нарахований дохід складає 69779,38 грн., утримання 13633,08 грн., до виплати - 56146,30 грн. Позивач зазначив, що при обрахуванні розміру у довідці №64 не було враховано розмір квартальної премії, яка була йому виплачена в жовтні 2019 року. Крім того згідно довідки по формі ОК-7, розмір фактичного доходу позивача за жовтень 2019 року складає 69118,77 грн.
За таких обставин розрахунок середнього заробітку за вимушений прогул, що підлягає стягненню на користь позивача слід перерахувати. Так, середеньодений заробіток позивача за останні два повних відпрацьованих місяця становить 2713,38 грн. (44182,43 грн. + 69779,38 грн.) / 42 роб.дн.). Середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 1950920,22 грн. (2713,38 грн. * 719 роб.дн.).
Між тим, дана сума перевищує розмір середнього заробітку за вимушений прогул, який було стягнуто на користь позивача за рішенням суду першої інстанції. З урахуванням того, що апеляційний суд переглядає рішення суду у межах доводів та вимог апеляційної скарги, позивач з апеляційною скаргою не звертався, тому колегія суддів вважає, що рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року в частині розміру стягнутого на користь позивача середнього заробітку за вимушений прогул слід залишити без змін.»
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року Касаційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО» залишено без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 червня 2023 рок залишено без змін.
Виконавче провадження ВП № 72096264 за вказаним рішенням виконано фактично у повному обсязі, що підтверджено відповідною постановою про закінчення виконавчого провадження від 23.06.2023 року приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області.
За змістом постанови Верховного Суду від 17.04.2024 року у справі №171/578/20, дійсний розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу мав становити 1 950 920,22 грн., тоді як рішенням суду першої інстанції було присуджено 1 875 065,72 грн. Отже, фактично існує різниця у розмірі 75 854,47 грн., яка могла б розглядатись як недоотримана частина середнього заробітку.
Хоча доводи позивача про невідповідність розрахунку середнього заробітку фактичним даним та висновкам Верховного Суду є обґрунтованими з точки зору матеріального права, суд зазначає, що у справі №171/578/20 остаточним рішенням, яке набрало законної сили, спір між сторонами вже вирішено. Постанова Верховного Суду не змінила резолютивної частини рішення суду першої інстанції, тому обов'язковим до виконання залишився саме визначений у ній розмір середнього заробітку - 1 875 065,72 грн. Виконання цього рішення у повному обсязі свідчить про припинення зобов'язання відповідача. Отже, заявлені вимоги щодо стягнення “недоотриманої» частини заробітку фактично є повторним зверненням з тотожним предметом і підставами, що виключає можливість повторного розгляду справи відповідно до пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Оцінюючи доводи позивача про нетотожність спору, суд зазначає, що формальна зміна формулювання позову не свідчить про зміну його суті. Згідно з усталеною судовою практикою Верховного Суду, при визначенні тотожності позовів суд має оцінювати не лише формулювання позовних вимог, а й фактичні обставини, з яких ці вимоги виникли, та їх правову природу.
Як убачається з матеріалів справи, у попередній справі №171/578/20 позивач ОСОБА_1 звертався до суду з вимогами про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. У даній справі позивач просить стягнути недоотриману частину середнього заробітку за період вимушеного прогулу з 18.03.2020 року по 18.03.2023 року. Оскільки у даній справі заявлено інший період часу (з 18.03.2020 по 18.03.2023), суд вважає доводи позивача безпідставними. Зі змісту позовних вимог убачається, що підставою звернення залишаються ті самі обставини незаконного звільнення за наказом №362-к від 17.03.2020 року та вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Незначне розширення періоду розрахунку не змінює правової природи спору, оскільки фактичний склад правовідносин залишається тим самим.
Незважаючи на інше формулювання позовних вимог, предмет і підстава позову залишаються тотожними, оскільки в обох випадках спір стосується одного й того самого періоду вимушеного прогулу, що виник унаслідок одного й того самого факту звільнення. Різниця у сумі вимоги не змінює її правової природи. Таким чином, новий позов фактично є повторним зверненням до суду з того самого предмета і з тих самих підстав.
Тобто - якщо період і правова підстава (незаконне звільнення) збігаються, а позивач просто уточнює розмір або помилку в обчисленні, - це не новий спір, а повторний.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки спір між сторонами вже вирішено остаточним рішенням суду у справі №171/578/20, яке набрало законної сили і виконано в повному обсязі.
Відповідно до ст. 423 ЦПК України, рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим і не може бути змінене, крім випадків перегляду за нововиявленими або виключними обставинами.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 755/12623/19 зазначила, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є складовою частиною трудового спору про поновлення на роботі. Після ухвалення остаточного рішення питання розміру цієї виплати вважається вирішеним.
Касаційний цивільний суд у постанові від 05.01.2024 у справі № 204/8655/21 підтвердив, що суд не має процесуальної можливості визначати інший розмір середнього заробітку поза межами вже ухваленого рішення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що «необхідність застосування пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21, від 21 березня 2024 року у справі № 686/21629/22.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що провадження в даній справі підлягає закриттю.
Щодо клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі звільняються від сплати судового збору. Враховуючи, що позов ОСОБА_1 стосується стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який відповідно до правової позиції Верховного Суду має правову природу заробітної плати, суд дійшов висновку, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст.49,255,258,260 ЦПК України, суд
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» про стягнення недоотриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу - закрити на підставі пункту 3 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя С.М.Ліпчанський