Справа № 161/18258/25
Провадження № 2/161/5967/25
(заочне)
11 листопада 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Державного комунального підприємства “Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню,
Позивач державне комунальне підприємство “Луцьктепло» в особі директора Скорупського І. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 24 вересня 2013 року №577-1 ДКП «Луцьктепло» визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води у м. Луцьку. Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачами послуг по теплопостачанню, що надаються ДКП «Луцьктепло» у вказану квартиру. Свого обов'язку по оплаті житлово-комунальних послуг відповідачі належним чином не виконував, а тому станом на 04.09.2025 року за його особовим рахунком утворилась заборгованість за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 11085,35 гривень.
З врахуванням наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ДКП «Луцьктепло» суму заборгованості за надані послуги по теплопостачанню в розмірі 11085,35 гривень та судові витрати в справі.
Ухвалою судді від 08 вересня 2025 року ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачам подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.
Станом на 11 листопада 2025 року відзив на позов від відповідачів до Луцького міськрайонного суду Волинської області не надійшов.
Представник позивача ДКП «Луцьктепло» Ессел А.І. подала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі, позов підтримує, щодо заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви з додатками надіслано відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу зареєстрованого місця проживання, що відповідає вимогам п. 2 ч. 7 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду повернулись рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлення з відміткою працівника пошти «за закінченням терміну зберігання».
Таким чином, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи, незалежно від того чи отримав відповідач адресовану йому кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідача дотримано і справу може бути розглянуто по суті.
Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.
Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідач вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з'явився в судове засідання, відзиву на позов не подав та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Згідно з ст. ст. 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов'язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов'язком виконавця, зокрема, є забезпечення своєчасності надання, безперервності і відповідної якості комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Перелік житлово-комунальних послуг визначений ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами (п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Статтею 68 ЖК України передбачено обов'язок наймача своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги, які, відповідно до вимог ст. 67 ЖК України, включають послуги по наданню теплової енергії.
Суд встановив, що відповідач має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Позивач у вказану квартиру надає послуги по теплопостачанню, що стверджується розрахунком нарахувань і оплати за послуги з теплопостачання.
З даного розрахунку також вбачається, що за особовим рахунком відповідача ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість по теплопостачанню в розмірі 11085,35 гривень.
За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша ст. 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оцінивши зібрані і дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення, з відповідачів слід стягнути в користь позивача встановлену суму заборгованості за надані комунальні послуги по теплопостачанню.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачів в користь позивача слід стягнути також 3 028,00 грн., сплаченого судового збору.
На підставі ст.ст.64, 67, 68 ЖК УРСР, ст.ст.11, 509, 526, ЦК України, ст.ст. 7, 8, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов Державного комунального підприємства “Луцьктепло» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги по теплопостачанню - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» 11 085 (одинадцять тисяч вісімдесят п'ять) гривень 35 копійок заборгованості за надані послуги по теплопостачанню.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державного комунального підприємства «Луцьктепло» судові витрати по справі, а саме, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Дата складення повного тексту заочного рішення 13 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур