Справа № 161/17471/25
Провадження № 2/161/5692/25
(заочне)
04 листопада 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Кихтюка Р.М.,
секретаря - Вегери Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 03.02.2020 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №3099109033/230302, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 2500 грн. на строк 15 днів з відсотковою ставкою 1,85% на добу.
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників в тому числі і право вимоги за кредитним договором № 3099109033/230302 від 03.02.2020 року укладеним з ОСОБА_1 .
В подальшому, 03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право за кредитним договором № 3099109033/230302 від 03.02.2020 року до «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН».
Вказує, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання і станом на 26.05.2025 року у нього виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 7263,75 грн., з яких: 2500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 4763,75 грн. - прострочена заборгованість за процентами.
У зв'язку з чим, просить суд стягнути з відповідача на користь товариства вказану заборгованість, а також понесені судові витрати.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Згідно ухвали суду від 06 жовтня 2025 року здійснено перехід від розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи. Заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив не подав, а тому, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи, у відповідності до ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03.02.2020 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання споживчого кредиту №3099109033/230302, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора R30226 (а.с. ).
Згідно з пунктами 1.1.-1.3. кредитного договору ТОВ «ГОУФІНГОУ» надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Кредит надається строком на 15 днів, тобто до 17.01.2020 р.. Строк дії договору 15 днів, але в будь-якому разі цей договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов'язань за цим договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 675,25% річних від суми кредиту в розрахунку 1,85% на добу. Тип процентної ставки фіксована (а.с. ).
31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-31/05/21, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників в тому числі і право вимоги за кредитним договором № 3099109033/230302 від 03.02.2020 року укладеним з ОСОБА_1 (а.с. ).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/2021 від 31.05.2021 ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3099109033/230302 від 03.02.2020 р. у розмірі 7263,75 грн, з яких: 2500 грн залишок по тілу кредиту та 4763,75 грн. - по відсотках (а.с. ).
В подальшому, 03.06.2021 ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021, відступив право за кредитним договором № 3099109033/230302 від 03.02.2020 року до «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (а.с. ).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/21 від 03.06.2021 р. ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №3099109033/230302 від 03.02.2020 р. у розмірі 7263,75 грн, з яких: 2500 грн залишок по тілу кредиту та 4763,75 грн. - по відсотках (а.с. ).
Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором після переходу до позивача прав вимог за кредитним договором до відповідача, останній не здійснив жодного платежу на погашення заборгованості.
Отже, судом встановлено, що між сторонами існують зобов'язальні правовідносини, що виникли з кредитного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 р. у справі №910/4518/16 зауважила, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З наданого позивачем розрахунку встановлено, що за період поза межами строку кредитування, позикодавець продовжував нараховувати саме проценти за «користування кредитом». Позивачем в позовній заяві зазначено, що підтверджується доданими розрахунками заборгованості, що будь-якої неустойки за договором або інфляційних втрат та процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України відповідачу не нараховувалось.
Як встановлено судом, строк кредитування був погоджений сторонами та становив 15 днів. Умовами кредитного договору продовження строку дії договору не передбачено.
З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12, нарахування позивачем відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору позики є безпідставним, тому проценти за користування коштами за кредитним договором повинні нараховуватися впродовж 15 днів, як передбачено додатком №1 до кредитного договору.
За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню відсотки за вказаним кредитним договором протягом 15-ти денного строку дії кредитного договору за процентною ставкою 1,85% у розмірі 693,75 грн (2500 грн (сума кредиту) х 1,85% (процентна ставка) = 46,25 грн х 15 днів (строк кредитування) = 693,75 грн).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а саме з відповідача слід стягнути в користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №3099109033/230302 від 03.02.2020 р. у розмірі 3193,75 гривень, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 2500 грн та за відсотками - 693,75 грн.
Проведений судом розрахунок повністю співпадає з графіком розрахунків та орієнтованою сукупною вартістю кредиту, наведеним первісним кредитором у додатку №1 до кредитного договору (а.с. ).
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Відтак, надані позивачем витяги з реєстру боржників до договору факторингів та розрахунок заборгованості за кредитним договором не можуть вважатися належними доказами наявності такої заборгованості.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованості за кредитним договором у розмірі 3193,75 грн.
Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
В даному випадку, заявлений позивачем розмір витрат з надання професійної правничої допомоги в 10500 грн. підтверджується договором про надання правничої допомоги від 11.07.2025 року, актом про отримання правової допомоги від 01.10.2025 року, платіжною інструкцією від 01.10.2025 року (а.с. ).
Разом з тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
А тому, враховуючи фактичний обсяг наданої правничої допомоги, з врахуванням вимог розумності і справедливості, суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 2000 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн., однак, зважаючи, що судом задоволено позовні вимоги частково в сумі 3193,75 грн., тому на користь позивача слід стягнути у пропорційному розмірі судовий збір, що становить 1065,09 грн. ((3193,75/7263,75) * 2422,40).
Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 288, 354, 280-282 ЦПК України, ст.ст.526, 527, 533, 626, 629, 631, 651, 1046, 1048, 1050, 1054, 1055, 1056 Цивільного кодексу України суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором №3099109033/230302 від 03.02.2020 року в розмірі 3193 (три тисячі сто дев'яносто три) грн. 75 коп., понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1065 (одна тисяча шістдесят п'ять) грн. 09 коп. та 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасниками справи є:
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕБТ КОЛЛЕКШН», адреса місця знаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, ЄДРПОУ 44243120.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складено 04 листопада 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк