Справа № 515/1177/25
Провадження № 2/515/1522/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
(заочне)
11 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», інтереси якого представляє Кудіна Анастасія Вячеславівна до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд
06 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ціною 45 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані таким.
08 січня 2024 року ОСОБА_1 уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі - ТОВ «Стар Файненс Груп») договір позики № 05317-01/2024, за умовами яких відповідач отримав фінансовий кредит.
Відповідно до договору факторингу № 28052024 від 28 травня 2024 року, укладеного між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ТОВ «Стар Файненс Груп» передало (відступило) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» прийняло належні «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 28052024 від 28 травня 2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 05317-01/2024 від 28 травня 2024 року в сумі 45 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 000,00 грн - сума заборгованості по відсоткам.
Вказану заборгованість за договором позики відповідач не погасив, чим допустив порушення договірного зобов'язання по поверненню кредиту.
На підставі зазначеного, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у сумі 45 000,00 грн та судові витрати у сумі 3 028,00грн.
В судове засідання сторони не з'явилися.
Представник позивача у позовній заяві просила розглядати справу на підставі наявних доказів, проти заочного розгляду справи заперечень не мала.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений за зареєстрованим місцем проживання, від отримання судового виклику відмовився, що є належним повідомленням відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Про причини неявки відповідача суд не повідомив, відзив на позов не надав.
За наявності умов, визначених у ч.1 ст.280 ЦПК, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши докази по справі, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 08 січня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було підписано договір про надання фінансового кредиту № 05317-01/2024 та Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який вчинено із використанням електронного підпису відповідача (а.с. 5-8).
За умовами договору позики ТОВ «Стар Файненс Груп» надало відповідачу кошти в сумі 20 000,00 грн, на платіжну картку № 4731 - 21хх - хххх - 8399, а останній зобов'язався повернути отриманий кредит в строк, визначений умовами договору, а саме - 100 днів, тобто до 16 квітня 2024 року, на визначені договором реквізити позикодавця, зі сплатою відсотків: процентна ставка (фіксована) - 2,5 % в день та застосовується у межах строку кредиту.
Відповідно до п. 1.3 Договору відповідач має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
Згідно з п. 2.2 Договору, видача кредитів клієнту-фізичній особі Товариством здійснюється онлайн, використовуючи мережу «Інтернет», тобто через веб-сайт Товариства: https://starfin.com.ua (надалі Сайт Товариства).
Відповідно до п. 3.1 Договору за користування кредитом Товариством нараховуються виключно проценти. Сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід'ємною частиною цього Договору. Порядок нарахування платежів за прострочення Клієнтом виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за цим Договором передбачено в п.5.3. цього Договору.
Згідно з п.3.2 Договору сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за Договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений Договором.
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що нарахування процентів за цим Договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2. Договору, починаючи з дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на рахунок, вказаний Клієнтом). При цьому проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.
Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W5712.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного, іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону)
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
Згідно з ч.ч.12,13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
В пунктах 6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно з ч.8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Частина 6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" визначає, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: (1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (2) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; (3) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно з ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень ст. 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18, від 09.09.2020р. у справі № 732/670/19, від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021р. у справі №234/7159/20. Тобто судова практика у цій категорії справ є сталою.
Даний договір про надання фінансового кредиту містить персональні дані відповідача, зокрема, його прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, номер картки платника податків, номер банківського рахунку, на який перераховуватимуться грошові кошти - № 4731- 21хх - хххх - 8399, а також адресу, номер телефону (а.с. 7-зворот).
28 травня 2024 року ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали Договір факторингу № 28052024 (а.с. 11-13).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 28052024 від 28 травня 2024 року, позивач набув право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 45 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 000,00 грн - сума заборгованості по відсоткам (а.с. 15).
Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач повернув кредит та нараховані відсотки у строки, передбачені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цсі 5.
Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за Договором про надання фінансового кредиту № 05317-01/2024 від 08 січня 2024 року станом на 28 травня 2024 року (дату передачі прав вимоги) за період з 28 травня 2024 року по 30 червня 2025 року становить 45 000,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 25 000,00 грн - сума заборгованості по відсоткам (а.с. 16). Даний розрахунок заборгованості по сумі боргу та її складових відповідають заборгованості, що зазначена у реєстрі боржників до договору факторингу №28052024 від 28 травня 2024 року.
Строк дії Договору про надання фінансового кредиту № 05317-01/2024 від 08 січня 2024 року - 100 днів, тобто до 16 квітня 2024 року.
Сторонами у п. 1.3 Договору передбачено, що відповідач має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.
Докази на підтвердження пролонгації Договору шляхом укладення додаткової угоди позивачем не надано.
Згідно з Додатком № 1 до Договору про надання фінансового кредиту № 05317-01/2024 від 08 січня 2024 року (графік платежів) проценти за користування кредитом в межах строку дії Договору становлять 12 500,00 грн (а.с. 8-зворот).
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За такого, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором про надання фінансового кредиту № 05317-01/2024 від 08 січня 2024 року у сумі 32 500,00 грн, з яких: 20 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 12 500,00 грн - заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги.
У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором.
Враховуючи вище наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором обґрунтовані та підлягають до частково задоволення у сумі 32 500,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30, м. Київ, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 05317-01/2024 від 08 січня 2024 року станом на 16 квітня2024 року у розмірі 32 500,00 грн (тридцять дві тисячі п'ятсот грн 00к.), з яких: 20 000,00 грн - сума заборгованості по тілу кредиту; 12 500,00 грн - сума заборгованості по відсоткам та 2 186,82 грн (дві тисячі сто вісімдесят шість грн 82 к.) судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 11.11.2025 р.
Суддя В.О. Луцюк