Справа № 515/658/25
Провадження № 2-о/515/930/25
Татарбунарський районний суд Одеської області
10 листопада 2025 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:
головуючої судді Луцюка В.О.,
секретар судового засідання Комерзан Л.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Татарбунари Білгород-Дністровського району Одеської області, в порядку окремого провадження, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дукін Сергій Васильович, заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу,
06 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю. В обґрунтування поданої заяви вказала таке.
З 12 червня 2013 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованому Виконавчим комітетом Копіюватської сільської ради Монастирищенського району Черкаської області.
Після укладення шлюбу з 26 липня 2013 року здійснила реєстрацію місця проживання за місцем проживання чоловіка за адресою: АДРЕСА_1 та вони почали проживати однією сім'єю, маючи взаємні права та обов'язки подружжя.
У шлюбі у них народилися двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У подальшому сім'я змінила місце проживання у даному населеному пункті та почали проживати у житловому будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з заочним рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 березня 2022 року шлюб між заявницею та ОСОБА_3 розірвано. Однак, вони продовжили проживати разом, як чоловік та жінка, вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 .
Оскільки заявниця доглядала за дитиною до досягнення нею трирічного віку та не мала засобів існування, звернулася до суду за стягненням з ОСОБА_3 аліментів на утримання дітей. Згідно з наказом Татарбунарського районного суду Одеської області від 19 травня 2022 року, з ОСОБА_3 на користь заявниці стягнуто аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) батька, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, на кожну дитину, починаючи з 18 травня 2022 року і до досягнення ними повноліття.
Судовий наказ заявницею був пред'явлений до виконання до Татарбунарського РВ ДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 21 червня 2022 року відкрито виконавче провадження.
Через повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року та введення воєнного стану, ОСОБА_3 був мобілізований для проходження військової служби. Перебуваючи на військовій службі, останній утримував її та дітей, пересилаючись на її картку грошові кошти.
Крім того, вони вели спільну мобільну переписку, де цікавились життям один одного, чоловік освідчувався їй у коханні, а також висилав фото.
ІНФОРМАЦІЯ_4 при виконанні бойового завдання поблизу населеного пункту Новоселівка Краматорського району Донецької області ОСОБА_3 загинув.
Заявниця звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_5 для вирішення питання щодо виплати їй одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю (смерті) солдата ОСОБА_3 в інтересах дітей. За результатами розгляд заяви комісією Міністерства оборони України заявниці та матері загиблого солдата ОСОБА_3 призначено виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 3/4 частини 15 000 000 грн, у сумі 11 250 000 грн у рівних частках кожному.
Не погодившись з залишенням Міністерством оборони України без призначення 1/4 частини одноразової допомоги, матір ОСОБА_3 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними бездіяльності та рішення Міністерства оборони України щодо збереження без призначення та розподілу між заявниками 1/4 частини одноразової грошової допомоги загиблого; зобов'язання Міністерства оборони України внести до найблищого порядку денного та повторно розглянути питання щодо призначення збереженої 1/4 частини одноразової допомоги внаслідок загибелі ОСОБА_3 у сумі 3 750 000,00 грн та здійснити розподіл збереженої суми виплати матері та двом синам рівними частинами.
Згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням, ОСОБА_2 оскаржила його до П'ятого апеляційного адміністративного суду. Згідно з постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідно до постанови суду заява заявниці перебуває на розгляді, але одноразової грошової допомоги їй не виплачено, оскільки необхідно надати відповідне судове рішення про даний юридичний факт.
Заявник зазначає, що на час смерті ОСОБА_3 вона доглядала за дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , по досягненню ним трирічного віку, та перебувала на утриманні ОСОБА_3 незалежно від розірвання шлюбу.
Встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідне заявниці для подальшого звернення до Міністерства оборони України для отримання частки одноразової грошової допомоги, у зв'язку з загибеллю (смертю) військовослужбовця (солдата) ОСОБА_3 .
Враховуючи викладене, заявниця просить суд встановити факт її постійного проживання із ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу, 14 квітня 2022 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 , до дня його смерті.
Згідно з ухвалою суду від 12 травня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено справу до судового розгляду.
Відповідно до ухвали суду від 20 серпня 2025 року до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено ОСОБА_2 (матір загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 ).
15 вересня 2025 року заінтересованою особою ОСОБА_2 подано заперечення на заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, в якому остання просила залишити вказану заяву без розгляду, оскільки у справі вбачається спір про право, з посиланням на таке. Зміст заяви заявниці суттєво суперечить достовірним обставинам проживання та соціального існування її сина й містить твердження, які не відповідають дійсності того часу. Водночас, переслідувана мета такого звернення його колишньої дружини, а саме: отримання на своє ім'я частки виплат, передбаченої для дітей загиблого, не може бути виправданням для повідомлення завідомо недостовірних обставин, яких в дійсності не існувало. За життя заявниця із сином мала близькі та теплі стосунки, перебуваючи у тісному й відвертому спілкуванні та відчуваючи прояви повної довіри і уваги. Внаслідок розладу сімейного життя, із середини 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ведення спільного побуту було остаточно припинено та сімейні відносини було розірвано. За результатами розлучення, судом було встановлено, що «шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не підтримуються упродовж шести місяців та подальше збереження сім'ї неможливе», що викладено у рішенні Татарбунарського районного суду Одеської області від 14 лютого 2022 року у справі №515/1709/21. У період з квітня по вересень 2022 року із ОСОБА_7 її син спільно не проживав, оскільки в силу остаточного розірвання відносин, ОСОБА_6 09 лютого 2022 року виїхав на постійне проживання до м. Решетилівка Полтавської області в цілях влаштування нового життя, де й безперервно проживав подальші кілька місяців. Саме через 6-й відділ Полтавського РТЦК у м. Решетилівка Андрій і вступив 30 травня 2022 року добровольцем до лав ЗСУ, де у розташуванні свого підрозділу перебував до моменту загибелі, без жодної відпустки та побачень з рідними. Відтак й при підписанні контракту ОСОБА_6 було вписано до складу своєї сім'ї дітей, сестер та свою матір, без включення колишньої дружини, з якою сімейні відносини були остаточно припинені. У той же час, 20 червня 2022 року заявницею ініційовано примусові заходи по стягненню грошових коштів з колишнього чоловіка, шляхом звернення до Татарбунарського відділу ВДВС. Такі дії примусового характеру не притаманні подружній парі та відверто суперечать ознакам сімейного життя та ведення спільного господарства, констатуючи безальтернативне продовження заявницею вектору розірвання відносин із колишнім чоловіком. Дійсно попри руйнування та розірвання відносин із дружиною, ОСОБА_6 за життя проявлялась турбота та надавалось утримання своїм малолітнім дітям - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кошти на утримання яких він й так добровільно надсилав на рахунок колишньої дружини. Орієнтовно із березня 2022 року по даний час заявниця спільно проживає без реєстрації шлюбу з іншим чоловіком - ОСОБА_10 , якого внаслідок тривалого співмешкання та характеру відносин із ОСОБА_7 діти називають «татом», зокрема при спілкуванні із бабусею. Крім того й організацією поховання ОСОБА_6 була вимушена займатися саме вона, з огляду на відсутність близькості у відносинах і прояву необхідного бажання та сприяння з боку його колишньої дружини. Встановлення юридичного факту не може ґрунтуватися на припущеннях. Проте, наведені аргументи заявниці не є достатніми для формування висновку про спільне проживання із ОСОБА_6 , а навпаки, подані на розгляд суду документи спростовують будь-яке існування спільного побуту та подружніх відносин (вх. № ЕП-1146/25-Вх 15.09.2025).
28 жовтня 2025 року від заявниці ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Дукіна С.В., надійшло клопотання про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, враховуючи, що у справі виник спір про право за правової позиції заінтересованої особи ОСОБА_2 (вх. №28.10.2025).
У судове засідання учасники справи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подали.
Судом ухвалено про розгляд справи у відсутність її учасників.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши клопотання заявниці про залишення без розгляду заяви про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд дійшов такого висновку.
За положеннями ч.3 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з положеннями п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
28 жовтня 2025 року до початку розгляду справи по суті заявниця звернулася до суду з клопотанням про залишення заяви про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу без розгляду.
Підстав для відмови в прийнятті заяви про залишення заяви без розгляду судом не встановлено.
За наведених обставин заяву слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. 257, 260 ЦПК України, суд
Задовольнити клопотання заявниці ОСОБА_1 про залишення заяви без розгляду.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Дата складення ухвали 10.11.2025 р.
Суддя В.О. Луцюк