Є.у.н.с.512/909/25
Провадження №2/512/526/25
с-ще Саврань
"12" листопада 2025 р.
про відмову у забезпеченні позову
Суддя Савранського районного суду Одеської області Брюховецький О.Ю., за участю секретаря судових засідань Тімановського А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення та виклику учасників справи заяву представника позивача - адвоката Ігнатьєвої Ірини Василівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини, -
11.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Савранського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до статті 33 ЦПК України автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень статей 36, 37 ЦПК України, 19.08.2025 було визначено головуючим суддю Брюховецького О.Ю.
Станом на 12.11.2025 у даній справі провадження не відкрито.
Разом з позовною заявою представник позивача - адвокат Ігнатьєва І.В. надала до суду заяву про забезпечення позову.
В заяві представник позивача зазначила, що в межах позовної заяви позивач ОСОБА_1 оспорює своє батьківство щодо дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Представник позивача - адвокат Ігнатьєва І.В. стверджує, що з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини на підставі судового наказу Савранського районного суду від 15.09.2025 та який перебуває на виконанні у Савранському відділі державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області.
Проте, на думку представника позивача про наявність обґрунтованих сумнівів ОСОБА_1 у батьківстві та поданий позов про його оспорювання та виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини, подальше виконання судового наказу від 15.09.2025 є неможливим.
Тому, існує гостра необхідність у забезпеченні позову шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме судового наказу №512/699/25 від 15.09.2025 оскільки, якщо це не зробити, то буде списано грошові кошти з карток в рахунок погашення заборгованості по аліментах на підставі судового наказу, який позивач вважає такими, що не підлягає виконанню, оскільки в нього виникли сумніви, що саме він є батьком дитини і повернути грошові кошти буде важче та потрібно буде ініціювати новий судовий процес.
Так, представник позивача - адвокат Ігнатьєва І.В. просить суд зупинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 за судовим наказом Савранського районного суду Одеської області від 15.09.2025 у справі № 512/699/25, до набрання законної сили рішенням у справі №512/909/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини (а.с.50-51).
Дослідивши матеріали справи, заяву з додатками, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вказаної заяви з наступних підстав.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Так, між сторонами виник спір, предметом якого є зокрема припинення стягнення аліментів.
Стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 проводиться на підставі судового наказу Савранського районного суду Одеської області від 15.09.2025 по цивільній справі № 512/699/25, який набрав законної сили.
Відповідно до приписів пункту 9 статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією з засад судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.».
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» та постанови Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі №524/188/18 (провадження № 61-38051св18), встановлено про недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Аналогічна позиція викладена і в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року по справі № 950/2492/19, провадження № 61-11673ск20.
При забезпеченні позову враховується, що предметом позову є виключення із актового запису про народження дитини відомостей про батька.
В даному випадку позивач фактично просить зупинити виконання судового рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили, що суперечить гарантованому Конституцією України принципу обов'язковості судових рішень.
Зупинення виплат аліментів на утримання дитини за виконавчим провадженням фактично зупинить виконання судового рішення, яке набрало законної сили, що в свою чергу призведе до порушення гарантованого державою права інших учасників виконавчого провадження на своєчасне виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1, частини 2, частини 4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 2 статті 252 ЦПК України встановлено, що не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, згідно пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено статтею 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналізуючи вищенаведене, враховуючи інтереси дітей, які є першочерговими, а також здійснивши аналіз співмірності запропонованих позивачем заходів забезпечення позову з предметом спору, оцінивши доводи заяви про забезпечення позову на підтвердження наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної заяви, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав до задоволення поданої по справі заяви про забезпечення позову.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Виходячи з наведеного, на підставі статей 149-153 ЦПК України, -
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Ігнатьєвої Ірини Василівни про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог Балтський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та виключення запису про батька з актового запису про народження дитини - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику через його представника ОСОБА_5 в порядку частини 7 статті 272 ЦПК України, яку, у свою чергу, повідомити про постановлення даної ухвали засобами Електронного суду у порядку частини 7 статті 14 та частини 5 статті 272 ЦПК України.
Копію ухвали направити відповідачці засобами поштового зв'язку, іншим учасникам справи через систему «Електронний суд».
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://court.gov.ua/sud1525.
Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.Ю. Брюховецький