490/5953/23 11.11.2025
нп 1-кп/490/362/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/5953/23
11 листопада 2025 року м.Миколаїв
Колегія Центрального районного суду м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023000000000580 від 14 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22023000000000580 від 14 червня 2023 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
11 листопада 2025 року до Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло клопотання прокурора відділу обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурором зазначено, що ризики, які були враховані суддями при обранні, а також при продовженні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися, не відпали та продовжують мати місце. Ризики встановлені з урахуванням того, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'ятнадцяти років до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, зможе перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. Застосування до ОСОБА_5 інших запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти вищевказаним ризикам з боку обвинуваченого.
В судовому засіданні прокурор подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки зазначені у клопотанні ризики, на його думку, не підтверджені.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора, колегія суддів приходить до наступного.
Так, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 17 лютого 2023 року відносно обвинуваченого ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16 вересня 2025 року до 14 листопада 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку колегії суддів, обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що йому інкримінується, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи захисника ОСОБА_7 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
Разом з тим, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання та продовження у відношенні ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього судом не встановлено.
Так, колегія суддів вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_5 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованому злочині, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
На наявність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді п'ятнадцяти років позбавлення волі або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. На даний час не встановлені усі спільники ОСОБА_5 у вчиненні даного кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі йому в ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб.
Крім того, ОСОБА_5 , розуміючи, що представники РФ можуть забезпечити його переховування на території РФ, буде вважати, що єдиним способом уникнути кримінальної відповідальності за вчинення вказаних протиправних дій є доведення своїх злочинних намірів до кінця, тому може продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, та вчинити інші протиправні дії, які необхідні для надання допомоги представникам РФ.
Згідно ч.6 ст.176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Згідно абзацу 8 ч.4 ст.183 КК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленій ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 КК України.
За сукупності таких обставин, з урахуванням вимог ст.178 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду та його належну поведінку.
Доводи захисника в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 197, 331 КПК України, колегія суддів -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 09 січня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3