Справа№ 640/13517/17
н/п 1-кп/953/59/25
"11" листопада 2025 р. Київський районний суд м. Харкова в складі колегії суддів:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарях - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
за участю прокурорів- ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ,
ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
ОСОБА_19 ,
захисників- адвокатів ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ,
обвинуваченого- ОСОБА_22 ,
потерпілих- ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,
представників потерпілих- адвокатів ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 42016221080000156 від 24.06.2016 року відносно
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Південного Харківської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не маючого, працевлаштованого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1
з кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.4 ст.190 КК України
Судом встановлено, що особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, з яким ОСОБА_22 перебуває у родинних зв'язках, приблизно наприкінці жовтня - на початку листопада 2013 року познайомився з ОСОБА_23 та його дружиною ОСОБА_24 , з якими в подальшому у нього склалися партнерські стосунки, пов'язані з комерційною діяльністю.
Однак, у січні 2016 року особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження вирішив стати на шлях протиправної, злочинної діяльності, спрямованої на заволодіння у шахрайський спосіб грошовими коштами подружжя ОСОБА_28 . Для досягнення своєї корисливої мети особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження розробив злочинний план щодо незаконного отримання грошових коштів від ОСОБА_23 та ОСОБА_24 із подальшим залученням до його реалізації в якості співвиконавця ОСОБА_22 , рідного брата своєї дружини, який мав долучитися до вчинення злочину в перебігу його виконання. При цьому особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, розраховуючи на довіру з боку вказаних осіб, вирішив запропонувати ОСОБА_24 придбати у нього за 50000 доларів США автомобіль моделі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В, який він придбав у м. Києві 02.06.2014 на автомайданчику "Автоімперія" за 53 000 доларів США, який 13.05.2015 вже був оформлений на ОСОБА_22 , а потім 02.06.2015 вже від імені останнього оформив на своє ім'я нотаріально посвідчену довіреність реєстраційний № 511 у приватного нотаріуса ОСОБА_29 на право користування (експлуатувати) та розпорядження (продати, здати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) зазначеним автомобілем.
Реалізуючи свій злочинний умисел, особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, отримавши в січні 2016 року від ОСОБА_24 , яка йому повністю довіряла та не здогадувалась про його злочинний намір, попередньо згоду на придбання вказаного автомобіля за 50000 доларів США, спочатку 01.03.2016 оформив у приватного нотаріуса ОСОБА_30 , за адресою: м. Харків, вул. Проскури, 6, офіс 1-Б, довіреність реєстраційний № 581 від свого імені про надання ОСОБА_23 та ОСОБА_24 право на користування (експлуатацію) та розпорядження (продати, здавати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) автомобілем моделі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_3 , тип легковий універсал-В. Того ж дня особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, діючи умисно, у відповідності до заздалегідь розробленого ним злочинного плану та розподілених ним спланованих функцій виконання між ним та ОСОБА_22 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою незаконного збагачення, шляхом зловживання довірою ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , перебуваючи в приміщенні офісу "СВС Сервіс", розташованого за адресою: м. Харків, вул. Продольна, 8, спочатку надав їм зазначену нотаріально посвідчену довіреність на право користування (експлуатувати) та розпорядження (продати, здати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) автомобілем моделі «AUDI Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В.
При цьому особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження запевнив ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , які нічого не підозрювали про його злочинний намір та повністю довіряла йому, що саме він є власником автомобіля, хоча той і зареєстрований на ОСОБА_22 . Потім ОСОБА_24 та ОСОБА_23 , довіряючи особі, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження та, будучи введеними ним в оману і впевненими, що вони на законних підставах придбали зазначений автомобіль, передали останньому в присутності ОСОБА_31 та ОСОБА_32 грошові кошти в сумі 50000 доларів США, банкнотами по 100 доларів у кількості 500 штук, що становило 1354 700 грн. з урахуванням офіційного курсу НБУ станом на 01.03.2016, так як еквівалент долара до української гривні становив 27,094 грн.
У свою чергу особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, отримавши від введених ним в оману ОСОБА_24 та ОСОБА_23 50 000 доларів США, діючи з корисливих мотивів, з метою заволодіння зазначеними коштами шляхом зловживання довірою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді матеріальної шкоди у великих розмірах та бажаючи їх настання, заволодівши вказаною сумою грошових коштів, для більшої переконливості своїх прихованих шахрайських дій, власноруч надав ОСОБА_24 розписку, в якій підтвердив факт продажу ним подружжю ОСОБА_28 вказаного автомобіля.
Після цього, особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, бажаючи довести свій злочинний умисел до кінця, та повернути у свою власність автомобіль, яким тимчасово почала користуватись ОСОБА_24 , у липні 2016 року запропонував ОСОБА_22 , як формальному володільцю автомобіля, який достовірно знав про злочинні наміри та вже вчинені протиправні дії особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, анулювати довіреність від 01.03.2016.
При цьому ОСОБА_22 , бажаючи приєднатись до злочинної діяльності особи, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, в процесі вчинення злочину відповідно до заздалегідь розробленого останнім злочинного плану, спрямованого на заволодіння грошовими коштами подружжя ОСОБА_28 шляхом зловживання довірою в особливо великих розмірах та розподілених ним (особою, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження) функцій виконання протиправних дій, усвідомлюючи їх подальший протиправний характер, надав добровільно згоду на участь у вчиненні шахрайства та, діючи узгоджено, звернувся 23.07.2016 року з відповідною заявою про анулювання зазначеної довіреності, яку зареєстровано під реєстраційним № 1895, до приватного нотаріуса ОСОБА_33 за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі особа, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження 25.07.2016, діючи в якості представника на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_34 , реєстраційний № 1896 від 23.07.2016, від імені ОСОБА_22 та за згодою останнього звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовною заявою щодо витребування майна, а саме автомобілю моделі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , з чужого незаконного, як на думку заявника, володіння на його ( ОСОБА_22 ) користь.
Таким чином, ОСОБА_22 у групі з особою, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, без попередньої змови з останнім виконали всі дії, які вважали за необхідне для незаконного заволодіння шляхом зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_24 та ОСОБА_23 в сумі 1354700 грн. та повернення у власність одного з подільників, а саме ОСОБА_22 , автомобіля моделі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В, вартістю 1202589 грн., що підтверджено висновком згідно автотоварознавчої експертизи № 405 від 25.08.2016, який став предметом його злочинних, шахрайських дій, так як останні не можуть оформити право власності на нього.
В результаті протиправних дій, вчинених у злочинній групі ОСОБА_22 та особою, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, потерпілим ОСОБА_24 та ОСОБА_23 завдано матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 1354700 грн., що в шістсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
Таким чином, ОСОБА_22 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 1 ст.28, ч. 4 ст.190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах групою осіб без попередньої змови між собою.
В судовому засіданні протягом усього судового розгляду обвинувачений ОСОБА_22 свою провину у висунутому обвинуваченні не визнав, просив його виправдати та пояснив, що перед подіями в 2015 році його мати отримала спадщину і дала йому 7000 доларів США. ОСОБА_35 , який є братом його дружини хотів придбати автомобіль і він дав ОСОБА_36 7000 дол. США, свій паспорт та код. ОСОБА_35 поїхав до м. Києва, де придбав автомобіль моделі «AUDI Q7», який оформив на нього. На цьому автомобілі їздив ОСОБА_35 , потім сказав, що буде виїжджати до РФ і треба оформити генеральну довіреність, що він і зробив. В подальшому, ОСОБА_35 сказав, що в нього щось трапилося на роботі і він буде продавати автомобіль, кому він не цікавився. Потім, ОСОБА_35 йому сказав, що його «кинули» і не дали грошей, автомобіль може «піти», і треба скасувати довіреність, що він і зробив. В судових дебатах також повідомляв, що грошових коштів за автомобіль від потерпілих не отримував, винним себе у пред*явленому обвинуваченні не вважає, позовні вимоги потерпілих не визнає.
Не зважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України, на думку суду, його винуватість повністю підтверджується наступними доказами, які суд безпосередньо дослідив під час судового слідства.
Так, допитаний в суді потерпілий ОСОБА_23 пояснив, що у нього з ОСОБА_37 були хороші довірчі стосунки, оскільки вони працювали разом. ОСОБА_35 запропонував йому придбати в нього автомобіль «AUDI Q7» за 50000 дол. США, говорив, що автомобіль це його, він завжди їздив на цьому автомобілі. Вони домовились і в березні 2016 року у нього на роботі (в офісі «СВС Сервіс» по вул. Продольна, 8 в м. Харкові) ОСОБА_35 приїхав на автомобілі і він придбав в нього автомобіль «AUDI Q7» за 50000 дол. США, ОСОБА_35 віддав йому документи на автомобіль, ключі, 2 комплекту гуми, написав розписку про продаж автомобіля, а він йому віддав гроші за автомобіль в розмірі 50000 дол. США. Під час угоди він тільки побачив, що ОСОБА_35 має генеральну довіреність, а власник автомобіля є ОСОБА_38 . ОСОБА_35 йому обіцяв переоформити автомобіль на нього, однак завжди говорив, що часу немає. Він шукав ОСОБА_39 , однак той перестав виходити на зв*язок і став його обкрадати на роботі. Потім, ОСОБА_35 хотів забрати в нього автомобіль і скасував довіреність на автомобіль. Вважає, що ОСОБА_38 був в групі з ОСОБА_40 і вони його обманули - взяли гроші і скасували довіреність на автомобіль, щоб його забрати. Зараз автомобіль в них з дружиною, він його ОСОБА_36 та ОСОБА_38 не віддав, вони з дружиною пред*явили цивільний позов про відшкодування майнової шкоди в розмірі 1443500 грн. та моральної шкоди на кожного з них по 100000 грн.
Потерпіла ОСОБА_24 в судовому засіданні пояснювала, що з ОСОБА_40 познайомилась і в них були дружні стосунки. ОСОБА_35 запропонував їм з чоловіком придбати автомобіль «AUDI Q7» за 50000 дол. США, на якому він їздив, вони погодились. В березні 2016 року ОСОБА_35 привіз автомобіль до них в офіс по вул. Продольна, 8 в м. Харкові, віддав їм автомобіль, документи на автомобіль, зробив довіреність на них, сам також їздив по генеральній довіреності, у нього всі автомобілі були по довіреностям. За автомобіль ОСОБА_35 отримав гроші в сумі 50000 дол. США, написав розписку в отриманні грошей та продажу автомобіля. Вона їздила на цьому автомобілі «AUDI Q7», але коли захотіла його переоформити і продати, в ОСОБА_41 їй сказали, що автомобіль під арештом і ОСОБА_38 , на кого була оформлений автомобіль анулював довіреність. Телефон ОСОБА_39 на той момент вже не відповідав і він скривався. Вважає, що ОСОБА_38 домовився з ОСОБА_40 , щоб їх обманути та заволодіти їх грошима. До цих всіх подій із ОСОБА_38 вона знайома не була.
Свідок ОСОБА_42 в судовому засіданні пояснював, що з ОСОБА_40 був знайомий, ОСОБА_38 не знав раніше. В 2016 році ОСОБА_35 приїхав на автосервіс по вул. Продольній в м. Харкові в офіс ОСОБА_28 , щоб продати автомобіль «AUDI Q7». ОСОБА_43 на цьому автомобілі, привіз також комплекти зимової гуми на автомобіль, який вони одразу вигрузили. Іващенки в офісі (кабінеті дружини) віддали за автомобіль ОСОБА_36 50000 дол. США (було 5 пачок грошей купюрами по 100 дол. США), отримали документи на автомобіль. Він, на прохання ОСОБА_39 відвіз його за адресою, яку той сказав, ОСОБА_35 віддав комплект ключів, а автомобіль залишився у ОСОБА_28 .
Свідок ОСОБА_44 пояснював в судовому засіданні, що він усіх знає, і потерпілих, і обвинувачених. Сім*я ОСОБА_28 порядна родина, у ОСОБА_39 був бізнес і він йому допомагав, а ОСОБА_38 нічим не займався і грошей в нього ніколи не було. З ОСОБА_40 він познайомився через дружину і бував на святах у ОСОБА_39 , де був і ОСОБА_38 , оскільки той брат дружини ОСОБА_39 . До 2015 року він часто з ОСОБА_40 їздив до Києва, колись вони побачили автосалон та купили автомобіль Хюндай Санта фе, який оформили на нього, але їздив на ньому ОСОБА_35 . В 2015 році вони з ОСОБА_40 також були в Києві і в автосалоні також купили автомобіль «AUDI Q7», здавши в салон автомобіль Хюндай. Він більше не захотів, щоб на нього був оформлений автомобіль, і ОСОБА_35 попросив ОСОБА_45 , щоб автомобіль був на нього оформлений і той погодився. Коли купляли автомобіль «AUDI Q7» в м. Києві, вони були вдвох з ОСОБА_40 , гроші на купівлю цього автомобіля ОСОБА_35 взяв в касі свого офісу, про те, що ОСОБА_38 давав гроші на купівлю цього автомобіля йому нічого не відомо і про це ОСОБА_35 не говорив. Автомобілем «AUDI Q7» користувався ОСОБА_35 , а потім він вирішив його продати, оскільки в нього були борги і він грав в казіно. Йому відомо, що автомобіль «AUDI Q7» ОСОБА_35 продав ОСОБА_28 , з яким у нього довірливі стосунки. ОСОБА_35 дуже швидко входив людям в довіру, однак він непорядний, корисливий, в нього багато боргів. Станом на теперішній час він не спілкується з ОСОБА_40 , вони посварилися і в один день вони розійшлися, однак оговорювати ОСОБА_39 або ОСОБА_38 в нього причин немає.
Свідок ОСОБА_46 в судовому засіданні пояснив, що він був знайомий з ОСОБА_40 і потім познайомився з потерпілими ОСОБА_28 . Йому відомо, що автомобіль «AUDI Q7» ОСОБА_35 їздив купляти в м. Київ разом з ОСОБА_47 до купівлі цього автомобіля відношення не має, оскільки у ОСОБА_38 ніколи грошей не було. ОСОБА_35 сам їздив на автомобілі «AUDI Q7» і потім продав цей автомобіль ОСОБА_28 за 50000 дол. США. Потім, ОСОБА_28 користувався цим автомобілем.
Свідок ОСОБА_32 в суді пояснювала, що в 2015-2016 роках вона працювала бухгалтером у потерпілих ОСОБА_28 . Бачила ОСОБА_39 , який їздив на автомобілі «AUDI Q7» і потім продав цей автомобіль ОСОБА_28 . Вказувала, що була присутня під час передачі грошових коштів в доларах США за автомобіль ОСОБА_36 від ОСОБА_28 в кабінеті ОСОБА_24 . Потім ОСОБА_24 їздила на цьому автомобілі і були проблеми з довіреностями на автомобіль. ОСОБА_38 не знає і не бачила його раніше.
Свідок ОСОБА_48 в судовому засіданні пояснила, що є приватним нотаріусом і вона посвідчувала генеральну довіреність на автомобіль «AUDI Q7». До неї прийшов ОСОБА_35 , який діяв по довіреності від власника і вона посвідчила довіреність на ОСОБА_28 . Іващенки її клієнти, вона їх добре знає. В подальшому, до неї була надіслана заява, що власник автомобіля скасував цю довіреність. З приводу укладення договору купівлі-продажу автомобіля до неї ніхто не звертався.
Свідок ОСОБА_49 в суді пояснював, що він був знайомий з ОСОБА_28 і хотів в нього придбати автомобіль «AUDI Q7» влітку 2016 року. Він домовився з ОСОБА_28 , передав тому гроші за автомобіль, вони поїхали в ДАІ, але переоформити автомобіль не змогли, оскільки був накладений арешт на цей автомобіль і скасована довіреність. Автомобіля в нього немає, угода щодо купівлі автомобіля була розірвана. ОСОБА_39 також знає, оскільки в того були проблеми з фінансами.
Провина обвинуваченого у вчиненому підтверджується також письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, достовірність яких не викликає у суду сумнівів, а саме:
-даними про реєстрацію заяви потерпілих ОСОБА_28 від 24.06.2016 року в ЄРДР за №42016221080000156 з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України, фабула: «в період часу з березня по серпень 2016 року ОСОБА_50 у групі з ОСОБА_22 без попередньої змови виконали всі дії, які вважали за необхідне для незаконного заволодіння та повернення у власність одного з подільніків, а саме ОСОБА_22 автомобіля моделі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В, шляхом обману та зловживання довірою грошовими коштами ОСОБА_24 та ОСОБА_23 на суму 1354700 грн.» (а.с. 95 т.1).
- заявою ОСОБА_24 до поліції та прокуратури в Харківській області в рамках даного кримінального провадження №42016221080000156 про скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_37 та ОСОБА_22 за ч.4 ст. 190 КК України, за фактом наміру заволодіння ними шахрайським шляхом її грошовими коштами в розмірі 50000 дол. США. (а.с. 6 т.3, а.с. 54, а.с. 94-96 т.5, а.с. 92,119 т.7)
- копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 .року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В на власника - ОСОБА_22 13.05.2015 року. (а.с. 45-46 т.3)
-даними у висновку товарознавчої експертизи № 405 від 25.08.2016 року, за якими ринкова вартість автомобіля «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, з урахуванням зносу, з урахуванням умов та обмежень, станом на 23.07.2016 року становить 1202589 грн. (а.с. 48-51 т.3)
- копією довіреності від 02.06.2015 року, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_29 від ОСОБА_22 на ім*я ОСОБА_51 щодо права користуватися, розпоряджатися (продати, здати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) на належний йому автомобіль «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 .року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В, строком на 7 років, з правом повного або часткового передоручення повноважень третім особам, з правом відміни повіреним довіреностей, наданих ним у порядку передоручення. (а.с. 122-123 т.3)
-копією довіреності від 01.03.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_48 від ОСОБА_51 , який діє від імені ОСОБА_22 на ім*я ОСОБА_23 та/або ОСОБА_24 щодо права користуватися, розпоряджатися (продати, здати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) на належний йому автомобіль «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В, строком до 02.06.2022 року, записами в реєстрі нотаріальних дій. (а.с. 127, 132-135 т.3).
-заявою потерпілої ОСОБА_24 від 28.09.2016 року до слідчої Київського ВП ГУНП в Харківській області про долучення до матеріалів кримінальної справи оригіналу розписки ОСОБА_39 від 01.03.2016 року про отримання ним грошових коштів в сумі 50000 дол. США від продажу автомобіля AUDI Q7, 2013 року випуску. (а.с. 146 т.4)
- заявою потерпілої ОСОБА_24 від 12.07.2017 року до слідчої Київського ВП ГУНП в Харківській області про отримання оригіналу розписки ОСОБА_39 від 01.03.2016 року. (а.с. 6 т. 6).
- копією розписки ОСОБА_39 від 01.03.2016 року, посвідченої слідчим Київського ВП ГУНП в Харківській області наступного змісту мовою оригіналу: «Расписка. Я ОСОБА_52 паспорт НОМЕР_4 выдан Мелитопольским РОУМВД 23 апреля 2005 года продал автомобиль Ауди -Q7 2013 года выпуска ОСОБА_53 за суму 50000 у.е. 1.03.2016 ОСОБА_54 подпись».
-копією заяви ОСОБА_22 від 23.07.2016 року до приватного нотаріуса ХМНО ОСОБА_33 про скасування довіреності, виданої ним на ім*я ОСОБА_24 , ОСОБА_23 від 01.03.2016 року щодо права користуватися, розпоряджатися (продати, здати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) на належний йому автомобіль «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В. (а.с. 116 т.3).
-витягом з Єдиного реєстру довіреностей від 23.07.2016 року про внесення даних про припинення довіреності від 01.03.2016 року, даними з книги реєстрації нотаріальних дій (а.с. 117-122 т.3).
-копією довіреності від 23.07.2016 року, посвідченої приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_34 від ОСОБА_22 на ім*я ОСОБА_51 щодо права користуватися, розпоряджатися (продати, здати в оренду, позичку, обміняти на інший транспортний засіб) на належний йому автомобіль «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , тип легковий універсал-В, строком на 1 рік, з правом передоручення.
-даними з Регіонального сервісного центру в Харківській області від 02.03.2017 року про те, що за наявними даними бази РСЦ МВС України автомобіль «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 14.06.2016 року знятий з обліку для реалізації, право власності на даний автомобіль не змінювалось.
- даними, що містяться в матеріалах цивільної справи №645/3602/16-ц за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_23 , ОСОБА_24 про витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с. 23-43 т.3).
- позовною заявою ОСОБА_22 , поданої за довіреністю ОСОБА_37 до Фрунзенського районного суду м. Харкова 26.07.2026 року до ОСОБА_23 , ОСОБА_24 про витребування належного йому автомобіля «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску з їх незаконного володіння. У позові посилається на те, що оскільки видав довіреність ОСОБА_55 02.06.2015 року на користування та розпорядження автомобілем, ОСОБА_50 , діючи від його імені видав довіреність 01.03.2016 року на ОСОБА_23 , ОСОБА_24 на користування та розпорядження автомобілем, і ОСОБА_50 передав 01.03.2016 року цей автомобіль ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ключі. Зазначає в позові, що 23.07.2016 року він скасував довіреність від 01.03.2016 року та повідомив ОСОБА_28 про скасування довіреності, однак добровільно автомобіль не повернуто, йому відомо, що автомобіль збираються продати, і ці всі обставини є підставою звернення до суду про витребування автомобіля та повернення йому. (а.с. 34-39 т.3)
-ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.07.2016 року про забезпечення позову та забороною вчинення дій щодо відчуження транспортного засобу «AUDI Q7», 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , транзитні номери № НОМЕР_5 . (а.с. 28 т.3).
-копією рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.02.2017 року по справі №645/3602/16-ц за позовом ОСОБА_22 до ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , за яким встановлено, що за даними Регіонального сервісного центру в Харківській області від 24.01.2017 року автомобіль «AUDI Q7», 2013 року випуску, шасі (кузов) № НОМЕР_2 зареєстрований за ОСОБА_22 , тобто ОСОБА_22 є його власником, право власності на автомобіль не змінювалось, а тому є підстави для задоволення позову та витребування даного автомобіля з володіння ОСОБА_24 , ОСОБА_23 на користь ОСОБА_22 (а.с.24-26 т.6).
-копією рішення Апеляційного суду Харківської області від 04.05.2017 року про скасування рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 14.02.2017 року та ухвали про забезпечення позову від 27.07.2016 року, з посиланням на ті обставини, що спірний автомобіль знаходиться у ОСОБА_24 , ОСОБА_23 , та в провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_49 до ОСОБА_23 , ОСОБА_24 про визнання права власності на спірний автомобіль та є дані про зняття автомобіля з обліку ДАІ 14.06.2016 року. (а.с. 19-22 т.6).
-копією постанови Верховного Суду від 14.11.2019 року про залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_22 та залишення рішення апеляційного суду Харківської області від 04.05.2017 року без зміни.
-- позовною заявою до суду ОСОБА_49 до ОСОБА_24 , ОСОБА_23 про визнання права власності від 01.11.2016 року на автомобіль «AUDI Q7», 2013 року випуску, з посиланням на придбання даного автомобіля у ОСОБА_24 22.07.2016 року, однак неможливістю його перереєстрації в ДАІ та скасування довіреності від 01.03.2016 року, копією розписки ОСОБА_24 від 22.07.2016 року про отримання грошових коштів від ОСОБА_49 за продаж автомобіля та необхідністю оформлення права власності до 29.07.2016 року, заявами ОСОБА_28 про визнання позовних вимог. (а.с. 59-65 т.7).
Всі вище перелічені та досліджені в судовому засіданні докази не викликають у суду сумніву, оцінені судом як належні та допустимі письмові докази, що містять інформацію про предмет доказування у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Отже, всіма дослідженими доказами під час розгляду справи встановлено, що в діях ОСОБА_22 наявні ознаки кримінального правопорушення, що судом кваліфіковано за ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України, як шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах групою осіб без попередньої змови між собою.(в редакції станом на 01.03.2016 року).
Відповідно до ст.190 КК України, шахрайством визначається заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
Принциповим у цьому питанні є встановлення і доведення поза розумним сумнівом, що особа, умисно, з корисливих мотивів заволодіваючи чужим майном або набуваючи права на майно шляхом обману чи зловживання довірою, зокрема й беручи на себе при цьому певні зобов'язання, одразу не мала наміру їх виконувати, використовуючи певні правовідносини як спосіб реалізації умислу, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою. Висновок про це може бути зроблений, в тому числі й виходячи з сукупності фактичних дій такої особи. (Правова позиція Верховного справа № 127/11849/15-к, провадження № 51-930км19, викладена в постанові від 03.03.2021 року).
Доводи захисту про відсутність ознак шахрайства в діях ОСОБА_22 згідно пред*явленого обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки дослідженими доказами підтверджено, що ОСОБА_22 , у групі з особою, відносно якого матеріали виділені в окреме провадження, без попередньої змови з останнім виконали всі дії, які вважали за необхідне для незаконного заволодіння шляхом зловживання довірою грошовими коштами потерпілих в сумі 1354700 грн., що є еквівалент 50000 дол. США та повернення у власність ОСОБА_22 автомобіля моделі «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску, який став предметом їх злочинних, шахрайських дій шляхом скасування довіреності та пред*явленням позову про витребування майна, та відсутністю можливості потерпілих оформити право власності на автомобіль внаслідок таких дій обвинувачених.
Також, не є обґрунтованими доводами обвинуваченого ОСОБА_22 про те, що він не був знайомий з потерпілими і від них грошових коштів не отримував, оскільки ці обставини з правовою кваліфікацією за ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України дій ОСОБА_38 у групі з іншою особою, яка і виконала дані дії не є такими, що спростовують об*єктивну сторону даного злочину.
Посилання захисту на ті обставини, що розписка ОСОБА_51 не підтверджує продажу 01.03.2016 року автомобіля «AUDI Q7», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску та відсутність доказів щодо передачі грошових коштів в сумі 50000 доларів США за даний автомобіль спростовується дослідженими в суді доказами, а саме розпискою ОСОБА_51 від 01.03.2016 року про продаж автомобіля Іващенко 01.03.2016 року, факту передачі потерпілим документів на автомобіль з правом користування та розпорядження, в тому числі продажу автомобіля, ключів, гуми, показаннями свідків та потерпілих, допитаних в судовому засідання щодо отримання ОСОБА_37 грошових коштів за проданий автомобіль 01.03.2016 року, і належних та допустимих доказів на спростування зазначеного захистом під час судового розгляду на спростування зазначеного не надано.
Також, не є обґрунтованими та не підтвердженими належними та допустимими доказами доводи захисту про те, що передача 01.03.2016 року автомобіля ОСОБА_40 потерпілим ОСОБА_28 в користування в борг без його продажу було вчинено на виконання інвестиційного договору по партнерських відносинах між ОСОБА_40 та ОСОБА_28 , та не надані докази про те, що обвинувачений ОСОБА_38 надавав будь-які грошові кошти ОСОБА_36 для придбання даного автомобіля в 2015 році.
Судом враховані надані учасниками судового розгляду показання про наявність між ОСОБА_40 і потерпілими Іващенко бізнес відносин, які в подальшому були погіршені та з приводу даних стосунків наявні претензії один до одного, які підлягають вирішенню в іншій площині, ніж кримінальне провадження, і роз*яснюється, що суд розглядає кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків сторонами.
А отже, суд приходить до висновку, що належних та допустимих доказів на спростовування зазначеного та даної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_22 ч.1 ст. 28, за ч.4 ст. 190 КК України суду під час розгляду справи надано не було.
Заперечення провини обвинуваченим у вчиненому в судовому засіданні та ненадання показань під час досудового розслідування розцінюється судом як позиція захисту від обвинувачення.
Згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 року обвинувачений ОСОБА_50 оголошений у розшук у зв*язку з ухиленням від явки до суду та не встановленням його місцезнаходження, матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_51 за ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України виділені в окреме провадження.
Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, дії обвинуваченого під час вчинення злочину та після, відсутність відшкодування завданої шкоди, всі надані до суду дані по особі обвинуваченого, його вік, спосіб життя, відсутність обставин, що пом*якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого.
Вивченням особи ОСОБА_22 , 1973 року народження за даними, які надані до суду встановлено, що він є громадянином України, раніше не судимий, із вищою освітою, одружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, працює в ПАТ «Укрзалізниця» філія «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Харківське відділення, де характеризується позитивно, військовозобов*язаний, зареєстрований та проживає в м. Харкові, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_22 судом не встановлено.
Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися у визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, бажанні виправити наслідки вчиненого.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_22 заперечував обставини кримінальних правопорушень, що сталися з його провини, не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці. Наведене, на думку суду, не підтверджує обставин щирого каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_22 судом також не встановлено і не зазначено про такі обставини в обвинувальному акті прокурором.
При обранні виду та міри покарання обвинуваченому, суд враховує всі обставини, встановлені судом, та вважає за необхідне обрати йому покарання в межах санкції, інкримінованої статті в редакції на момент вчинення.
Згідно ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»».
Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».
Беручи до уваги наведене, при обранні міри покарання обвинуваченому, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України та враховує те, що ним скоєно особливо тяжкий злочин, його роль у вчиненому, дані, що раніше він не притягувалася до кримінальної відповідальності, всі надані дані про особі обвинуваченої, його вік, сімейний стан, працевлаштування, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, його відношення до скоєного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, відсутність відшкодування завданої шкоди, і вважає необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів обрати покарання саме в межах санкції статті, що інкриміновано у вигляді позбавлення волі із конфіскацією всього належного йому майна.
І тільки таке покарання у вигляді позбавлення волі із конфіскацією майна, з врахуванням особливостей та обставин вчинення обвинуваченим, суспільної небезпеки вчиненого, особи обвинуваченого, який не зробив для себе відповідних висновків, є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого в умовах суворого контролю за його поведінкою та для виконання призначеного судом покарання і попередження вчинення ним нових злочинів.
Підстав для застосування до ОСОБА_22 вимог ст. ст. 69,75 КК України суд не вбачає, враховуючи особу обвинуваченого, суспільну небезпечність вчиненого, корисливий мотив, відсутність відшкодування завданої шкоди.
Згідно ст. ст. 124,126 КПК України із ОСОБА_22 підлягають стягненню на користь держави понесені судові витрати за проведення судової експертизи.
З приводу цивільного позову ОСОБА_24 , ОСОБА_23 про відшкодування майнових збитків та моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Потерпілими ОСОБА_28 пред'явлено 23.01.2018 року уточнений цивільний позов про відшкодування майнових збитків в розмірі 1443500 грн, завданої злочином, з врахуванням курсу долару США станом на момент подання позову.
Також, просять відшкодувати моральну шкоду по 100000 грн. на кожного з потерпілих, посилаючись на те, що від дій обвинувачених вони страждали фізично та душевно, всі ці події спровокували суттєві зміни в їх житті, здоров*я погіршилось, вони не могли користуватись придбаним автомобілем, в них було постійне нервове напруження.
Вимогами ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Вирішуючи питання відшкодування майнової шкоди з ОСОБА_22 на користь потерпілих - подружжя ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , суд виходить з доведеності даних позовних вимог та задовольняє ці вимоги в межах позовних вимог на суму завданої майнової шкоди в розмірі 1443500 грн., кожному з подружжя в рівних частинах.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка згідно п.1,3 ч.2 зазначеної статті полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (не майнової) шкоди", обов'язковому з*ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.
Дослідивши матеріали справи та враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, визначаючи розмір моральної шкоди суд враховує, що в результаті неправомірних дій обвинуваченого потерпілим завдано моральних страждань у зв*язку з шахрайськими діями ОСОБА_22 . При цьому, суд враховує, що належних та допустимих доказів на підтвердження того, що неправомірні дії обвинуваченого призвели до погіршення стану здоров*я потерпілих суду не надано.
Враховуючи викладене та обставини скоєного, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають задоволенню частково і вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_22 на користь з кожного потерпілих суму в розмірі 10000 грн. І саме таку суму моральної шкоди суд вважає обґрунтованою та такою, що відповідає обставинам справи.
Клопотань щодо міри запобіжного заходу стороною обвинувачення не заявлено, а тому дане питання судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст. 28, ч.4 ст. 190 КК України - у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого його майна.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_22 рахувати з моменту фактичного виконання вироку та затримання ОСОБА_22 для відбування покарання у вигляді позбавлення волі.
Стягнути з ОСОБА_22 на користь держави понесені судові витрати за проведення судової експертизи № 405 від 25.08.2016 року в розмірі 351,84 грн.
Цивільний ОСОБА_24 , ОСОБА_23 - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_22 на користь ОСОБА_24 у відшкодування майнових збитків суму в розмірі 721650 грн., у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000 грн.
Стягнути із ОСОБА_22 на користь ОСОБА_23 у відшкодування майнових збитків суму в розмірі 721650 грн., у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 10000 грн.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя - ОСОБА_1
Суддя - ОСОБА_3
Суддя - ОСОБА_2