Справа №611/878/25
Провадження №2/611/371/25
12 листопада 2025 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування позову зазначила, що 03.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. було вчинено виконавчий напис №86871. Проте, з вчиненим виконавчим написом та сумою заборгованості позивач не погоджується, оскільки приватним нотаріусом не було дотримано вимог законодавства, при вчиненні вказаної нотаріальної дії останній не дотримався вимог Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальної дії.
Наведене, на думку позивача, є правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з чим просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року справу прийнято до провадження та відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
08 жовтня 2025 року представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що визнає позов у частині визнання виконавчого напису таким що не підлягає виконанню.
В судове засідання позивач надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача надав заяву про визнання позовних вимог в порядку ст. 206 ЦПК України в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, крім того заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. в судове засідання також не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені.
Враховуючи що розгляд справи відбувся за відсутності сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.
З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2023 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. вчинений виконавчий напис №86871 за заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .
Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляк В. В. на підставі вищевказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження №66336305.
Варто також зазначити,що за правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат», порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).
Частиною 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 03.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, крім того проведеного нотаріусом поза межами свого нотаріального округу.
Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, представник відповідача позов визнав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 6003,07 грн. варто зазначити наступне.
З довідки про доходи від 10 червня 2025 року, наданої ТОВ Агрофірма «Подолівська», вбачається, що в рамках виконавчого провадження №66336305 з позивача було стягнуто та перераховано на користь стягувача суму заборгованості у розмірі 6003,07 грн.
Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.
Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18.
За таких обставин, враховуючи, що виконавчий напис №86871, вчинений 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. визнаний таким, що не підлягає виконанню, а отже, відпала підстава, на якій відповідач набув кошти від позивача внаслідок вчинення виконавчих дій, пов'язаних з виконанням виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе застосувати до вказаних відносин положення законодавства щодо повернення безпідставно набутого майна та стягнути з відповідача на користь позивача 6003, 07 грн.
Крім того, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, суд вирішує питання розподілу судових витрат, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 06 жовтня 2025 року позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі у загальному розмірі - 3028 грн., а саме: за подання позовної заяви (дві позовних вимоги) - 2 422,40 грн., заяви про забезпечення позову - 605,60 грн
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, встановлено, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Положеннями ч. 1 ст. 142 ЦПК України визначено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Враховуючи, що позовні вимоги позивача задоволені в повному обсязі, той факт, що до початку розгляду справи по суті відповідач позов визнав частково (в частині визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню), а позивачу за її клопотанням при відкритті провадження було відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2119,60 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №86871, вчинений 03 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: вул. Солом'янська, буд.2, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40340222, на користь держави судовий збір в сумі 2 119 (дві тисячі сто дев'ятнадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», місцезнаходження: вул. Солом'янська, буд.2, м. Київ, 03035, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 40340222, на ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 6 003 (шість тисяч три) гривні 07 копійок.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.А. Коптєв