Справа № 186/1611/21
Провадження № 6/0186/188/25
13 листопада 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Фактор", заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайм Кепітел", ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження,
23 жовтня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Фактор", заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайм Кепітел", ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження.
Заява мотивована тим, що 24 січня 2022 року Першотравенським (нині Шахтарським) міським суд Дніпропетровської області ухвалено рішення по справі №186/1611/21 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Кепітел", код ЄДРПОУ 41885310, що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 28/7, м.Миколаїв, заборгованості за кредитним договором №ЛЛ-01281209 від 09 червня 2021 року у розмірі 15 206,40 гривень, визначену станом на 12 листопада 2021 року, що складається з: 4 000 гривень - заборгованості по сумі кредиту; 11 206,40 гривень - заборгованості по процентах, з яких 6,40 гривень нараховано відповідно до п.1.4.1 кредитного договору, а 11 200 гривень нараховано відповідно до п.1.4.2 кредитного договору та судових витрат.
Відповідно до ст.82 п.4 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
19 травня 2022 року між ТОВ "Лайм Кепітел" та ТОВ "Сіті Фактор" було укладено Договір факторингу про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Сіті Фактор" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі до боржника - ОСОБА_1 .
Виконавчий лист по справі не отримувався.
Таким чином, заявник наполягає, що він став новим кредитором, а тому, з метою забезпечення його прав, просить суд замінити стягувача його правонаступником у справі, де ухвалене заочне рішення №186/1611/21.
Учасники судового провадження в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суду не повідомили, були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи. Представник заявника в заяві просить суд розглянути справу в його відсутність.
Відповідно ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За таких обставин та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що заочним рішенням Першотравенського (нині Шахтарського) міського суду Дніпропетровської області №186/1611/21 від 24 січня 2022 року було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм Кепітел", код ЄДРПОУ 41885310, що знаходиться за адресою: вул. Пушкінська, 28/7, м.Миколаїв, заборгованості за кредитним договором №ЛЛ-01281209 від 09 червня 2021 року у розмірі 15 206,40 гривень, визначену станом на 12 листопада 2021 року, що складається з: 4 000 гривень - заборгованості по сумі кредиту; 11 206,40 гривень - заборгованості по процентах, з яких 6,40 гривень нараховано відповідно до п.1.4.1 кредитного договору, а 11 200 гривень нараховано відповідно до п.1.4.2 кредитного договору та судові витрати.
Заочне рішення набрало чинності 24 лютого 2022 року.
Виконавчий лист по справі стягувачем не отримувався.
Відповідно до ст.82 п.4 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
19 травня 2022 року між ТОВ "Лайм Кепітел" та ТОВ "Сіті Фактор" було укладено Договір факторингу №ДФ-19/05/22-СФ про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого ТОВ "Сіті Фактор" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі до боржника - ОСОБА_1 .
Копією платіжного доручення №1916 від 02 червня 2022 року підтверджується, що на виконання умов договору про відступлення прав вимоги від 19 травня 2022 року ТОВ "Сіті Фактор" сплатило ТОВ "Лайм Кепітел" суму грошових коштів, обумовлених договором факторингу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків - є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов'язання.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).
Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи. Належними є докази, що належать до предмета доказування, суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи. Значення ознаки належності, полягає в тому, що вона дозволяє правильно визначити обсяг доказового матеріалу, відібрати лише ті докази, які дійсно потрібні для встановлення фактичних обставин справи, тобто належність доказів - це наявність їхнього значення для цивільної справи.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах ВC від 31.10.2018 у справі №2-а-3494/11 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах,без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення, при цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони відкритого виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов'язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018 р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.
Верховний Суд при розгляді справи: №6-1355/10 (за заявою про заміну сторони виконавчого провадження) здійснив висновок про те, що задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, при цьому, заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження, а так/само, норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України - має імперативний характер, оскільки, її нормами прямо визначено правило поведінки, а саме, право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритих виконавчих провадженнях чи за інших обставин.
За таких обставин, звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.
Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа №643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
- купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК);
- дарування (ч.2 ст.718 ЦК);
- факторингу (гл.73 ЦК).
Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 р. у справі №6-122цс13.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки, новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Водночас, слід зазначити про те, що дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили - не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу. Боржники, проти яких ухвалені судові рішення про стягнення боргу та не виконують їх - діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувача (Кредитора), при цьому, їхні дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувача (Кредитора), а тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (схожий за змістом висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц).
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником на стадії виконання судового рішення.
З наведених положень ст.442 ЦПК України вбачається, що нею регламентовано порядок заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення. Враховуючи вищезазначене та позиції Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 2- 3897/10, від 05 грудня 2018 року в справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі №201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року в справі №190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), а також постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Враховуючи той факт, що відбулася заміна стягувача в цивільній справі №186/1611/21, в якій ухвалене заочне рішення, звернення правонаступника первісного кредитора, ТОВ «Сіті Фактор» із заявою про надання йому статусу стягувача до суду - відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим, існують правові підстави для задоволення заяви ТОВ "Сіті Фактор".
Керуючись ст. 442 ЦПК України, ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», -суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіті Фактор", заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайм Кепітел", ОСОБА_1 , про заміну сторони виконавчого провадження - задовільнити.
Замінити вибулого стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайм Кепітел" в цивільній справі №186/1611/21 (провадження №2/0186/74/22) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіті Фактор", код ЄДРПОУ 42022519.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: С.А.Янжула.