Справа №203/2655/20
Провадження №2/0203/352/2025
04.11.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Католікяна М.О.,
при секретарі Гапоновій К.В.,
з участю:
-представниці позивачки ОСОБА_1 ;
-представниці відповідачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні кімнатою, виселення, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди,
1. 24 липня 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні кімнатою, виселення, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що у липні 2009 року позивачці було надано ліжко-місце у кімнаті АДРЕСА_1 . У серпні 2009 року у цій же кімнаті ОСОБА_4 також було виділене ліжко-місце. У січні 2019 року позивачка тимчасово виїхала до іншого міста. Скориставшись цим, ОСОБА_4 вселила у кімнату свого чоловіка - ОСОБА_5 . Під час проживання відповідачі винесли з кімнати особисті речі позивачки, самовільно встановили у ній перегородку. Тепер у спірному помешканні мешкає подружжя відповідачів та їхня дитина. Викладене стало причиною звернення позивачки до суду з позовом (з урахуванням уточнень) про усунення перешкод у користуванні кімнатою шляхом її вселення в неї, виселення ОСОБА_5 , зобов'язання передати позивачці ключі, демонтувати перегородку, винести пічку та відшкодувати в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 15 000,00 грн (т. 1 а.с.а.с. 1 - 12, 105 - 112).
2. 24 квітня 2024 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження, призначення справи до судового розгляду по суті (т. 2 а.с. 50).
3. Представниця позивачки у судових засіданнях заявлений позов підтримала, пояснивши, що у липні 2009 року позивачці було надано ліжко-місце у кімнаті АДРЕСА_1 . У серпні 2009 року у цій же кімнаті ОСОБА_4 також було виділене ліжко-місце. У січні 2019 року позивачка тимчасово виїхала до іншого міста. Скориставшись цим, ОСОБА_4 вселила у кімнату свого чоловіка - ОСОБА_5 . Під час проживання відповідачі винесли з кімнати особисті речі позивачки, самовільно встановили у ній перегородку. Тепер у спірному помешканні мешкає подружжя відповідачів та їхня дитина.
4. Представниця ОСОБА_4 у суді заперечувала проти позову, пояснивши, що чоловік відповідачки правомірно вселився у кімнату. При цьому позивачка втратила право користуватися виділеним ліжко-місцем, оскільки звільнилася з підприємства, на балансі якого перебував гуртожиток. Крім того, з часом у гуртожитку змінився власник, отже позивачка втратила будь-який юридичний зв'язок із спірним помешканням.
5. ОСОБА_5 до суду не з'явився, звернувшись із заявою про розгляд справи за його відсутності (т. 2 а.с. 62).
6. Представник третьої особи до суду також не з'явився, був повідомлений належним чином.
7. Суд, заслухавши пояснення представниць сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
8. Судом встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_2 перебуває у комунальній власності міста та господарському віданні третьої особи, якій він переданий на баланс згідно з рішенням Дніпровської міської ради від 14.11.2012 №53/28 (т. 2 а.с.а.с. 9 - 11).
9. 16 червня 2009 року державним підприємством «Укрдіпромез» (у якому працювала позивачка) на ім'я позивачки був виданий ордер №48 на вселення до кімнати АДРЕСА_1 (одне ліжко-місце) (т. 1 а.с. 76, т. 2 а.с. 7).
10. 3 липня 2009 року позивачку було зареєстровано у спірній кімнаті (т. 1 а.с.а.с. 16, 67, т. 2 а.с. 47).
11. 20 липня 2009 року ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_6 ) ДП «Укргіпромез» також було видано ордер №49 на право зайняття ліжко-місця у кімнаті АДРЕСА_1 . 25.08.2009 ОСОБА_4 була зареєстрована за вказаною адресою (т. 1 а.с.а.с. 67, 219, 222 - 224, т. 2 а.с. 47).
12. 23 квітня 2014 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , від якого подружжя має малолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого 28.04.2016 також було зареєстровано в спірній кімнаті (т. 1 а.с. 67).
13. Від 08.01.2019 по 05.07.2019 позивачка тимчасово перебувала у м. Харкові у відрядженні (т. 1 а.с. 72).
14. У вересні 2019 року КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради звернулося до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3 про визнання останньої такою, що втратила право користування спірною кімнатою. Заявлений позов було обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 не мешкала у кімнаті більше шести місяців без поважної причини. У цій справі ОСОБА_4 як третьою особою було заявлено самостійний позов з ідентичними вимогами (цивільна справа №203/2487/19).
15. 6 жовтня 2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було постановлено ухвалу про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, висунутих КП «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради.
16. 1 травня 2023 року рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено. Рішення набрало законної сили 10.06.2023 (т. 1 а.с.а.с. 192 - 194).
17. Зазначені вище факти встановлені матеріалами цієї справи, а також рішенням, ухваленим у цивільній справі №203/2487/19.
18. Тепер у спірній кімнаті мешкають відповідачі та їхня дитина, про що свідчать визнавальні пояснення представниці відповідачки.
19. Відповідно до частини 4 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
20. Згідно з пунктом 1 статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
21. За правилами, встановленими статтею 310 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
22. Пунктом 4 статті 31 ЦК визначено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
23. У свою чергу за приписами статті 1 першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
24. Дотримання порядку надання жилої площі у гуртожитку впливає на правовий статус осіб, які в них проживають. Визнання вселення незаконним тягне за собою виселення без надання іншого житла відповідно до статей 116, 132 Житлового кодексу України (далі - ЖК). Особа, яка вселилася до житлового приміщення гуртожитку без дотримання встановленого порядку, не набуває право користування таким житлом.
25. Відповідно до частини третьої статті 116 ЖК осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.
26. Згідно з частиною 4 статті 9 ЖК ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
27. За правилами, встановленими статтею 129 ЖК, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який і є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
28. Судом встановлено, що 16.06.2009 ДП «Укрдіпромез» на ім'я позивачки був виданий ордер №48 на вселення до спірної кімнати (з подальшою реєстрацією у ній), отже остання набула абсолютне право на вселення в кімнату та користування нею, яке нею й було реалізоване.
29. ОСОБА_5 , натомість, такого права не має, оскільки його вселення у кімнату відбулося без законних підстав - реєстрації у ній.
30. З огляду на це суд вважає за необхідне усунути позивачці перешкоди у користуванні спірною кімнатою шляхом вселення позивачки до неї та виселення ОСОБА_5 без надання йому іншого жилого приміщення.
31. При цьому суд також бере до уваги той факт, що ОСОБА_5 має у власності житловий будинок площею 126,5 м2 (житлова площа - 78,4 м2) у садівничому товаристві «Тополь» у м. Дніпрі (т. 2 а.с. 13).
32. Крім того, матеріали справи свідчать і про те, що ОСОБА_5 має постійне місце реєстрації у АДРЕСА_3 ) (т. 1 а.с. 80).
33. Ухвалюючи рішення про вселення позивачки до кімнати, суд насамперед бере до уваги висновки, викладені Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у рішенні, ухваленому у цивільній справі №203/2487/19, згідно з яким суд не знайшов підстав для її визнання такою, що втратила право користування спірною кімнатою.
34. Ураховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити й похідні позовні вимоги про зобов'язання відповідачки передати позивачці ключі від кімнати, а також демонтувати встановлену в ній гіпсокартонну перегородку. Факт її встановлення було визнано в судовому засіданні представницею відповідачки.
35. Розв'язуючи позов у частині відшкодування позивачці моральної шкоди, суд виходить з такого.
36. Статтею 23 ЦК визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
37. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
38. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
39. За приписами частини 1 статті 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала цю шкоду, при наявності її вини.
40. Ураховуючи положення приведених норм, надані позивачкою докази в їх сукупності, суд вбачає наявність безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів зі створення позивачці тривалих перешкод у користуванні спірною кімнатою та їх наслідками у вигляді душевних страждань, яких позивачка зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї.
41. Стала практика Європейського суду з прав людини, рішення якого є невід'ємною частиною національного законодавства (джерелом права), свідчить про те, що інститут відшкодування немайнової шкоди зазнає трансформації, у якій йому стала властива певна презумпція.
42. Саме по собі визнання факту порушення права не є і не може слугувати достатньою сатисфакцією, оскільки в результаті такого порушення особа зазнає певної моральної шкоди («Ромашов проти України» від 27.07.2004).
43. Відтак, зважаючи на встановлення судом протиправності дій відповідачів, суд, з огляду на викладене вище, доходить висновку про безумовну доведеність факту заподіяння позивачці моральної шкоди.
44. При цьому, беручи до уваги положення приведених норм та співвідношуючи їх із встановленими фактами, ураховуючи ступінь, тривалість та глибину моральних страждань, а також помірність задекларованого розміру заподіяної шкоди, суд вважає, що позовна вимога про її відшкодування підлягає повному задоволенню.
45. Відповідно до статті 541 ЦК солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
46. Очевидно, що обов'язок з відшкодування позивачці немайнової шкоди неможливо поділити між відповідачами, отже позовна вимога про стягнення відповідної компенсації у солідарному порядку є цілком правомірною.
47. Позовна вимога про зобов'язання відповідачів винести зі спірної кімнати пічку задоволенню не підлягає, оскільки судом було встановлено її відсутність у кімнаті.
48. У порядку статті 141 ЦПК з відповідачів на користь держави у рівних частках також підлягає стягненню судовий збір у сумі 4 204,00 грн (по 2 102,00 грн з кожного).
49. Керуючись статтями 5, 7, 10 - 13, 19, 23, 76 - 81, 89, 133, 141, 209 - 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_2 ; АДРЕСА_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП - НОМЕР_3 ; АДРЕСА_4 ), третя особа - комунальне підприємство «Жилсервіс-5» Дніпровської міської ради, про усунення перешкод у користуванні кімнатою, виселення, зобов'язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні житловим приміщенням та вселити її до кімнати АДРЕСА_1 .
Виселити ОСОБА_5 з кімнати АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_4 передати ОСОБА_3 ключі від кімнати АДРЕСА_1 .
Зобов'язати ОСОБА_4 знести гіпсокартонну перегородку у кімнаті АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ОСОБА_3 компенсацію заподіяної моральної шкоди в сумі 15 000,00 гривень.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 2 102,00 гривні.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір у сумі 2 102,00 гривні.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складене 14 листопада 2025 року.
Суддя М.О. Католікян