Справа № 203/8053/25
Провадження № 1-кс/0203/4867/2025
07 листопада 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
представника заявника - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
заявника - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому засіданні в м. Дніпро скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 , від 09 вересня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 4202404205000015, -
04 листопада 2025 року адвокат ОСОБА_3 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» в інтересах заявника ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з зазначеною скаргою, в якій просив скасувати постанову старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 від 09 вересня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про визнання ОСОБА_4 , потерпілим у кримінальному провадженні № 4202404205000015 та зобов'язати вказаного слідчого визнати його потерпілим, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що вказаними кримінальними правопорушеннями йому завдано шкоди застосуванням запобіжного заходу на підставі клопотання слідчого, в обґрунтування якого покладений підроблений процесуальний документ, спричинило матеріальні витрати на правову допомогу, поштові/транспортні витрати, підготовку процесуальних документів, потенційні витрати на експертизу, а також моральну шкоду у виді психоемоційних страждань, правової невизначеності через використання у справі № 208/1371/20 документів із ознаками підроблення, достовірність яких перевіряється у даному кримінальному провадженні, тому твердження слідчого в оскаржуваній постанові про неотримання достатніх даних, які б свідчили про спричинення заявнику будь-якої шкоди є безпідставним, оскільки ніяких процесуальних дій, направлених на встановлення таких обставин слідчий не вчиняв, тому відмова у визнанні потерпілим незаконна і не відповідає вимогам ст. 55 КПК Україна.
В судовому засіданні заявник та його представник скаргу підтримали та наполягали на задоволенні з наведених у ній підстав.
Старший слідчий Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, про причини неявки слідчого суддю не повідомив та про відкладення розгляду не клопотав, о згідно ч.3 ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги по суті у його відсутність.
Заслухавши думку заявника та його представника, перевіривши доводи скарги та дослідивши додані до них докази, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що Третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, здійснюється досудове розслідування кримінальному провадженні № 42024042050000015, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 березня 2024 року за заявою ОСОБА_4 за фактом внесення неправдивих відомостей у процесуальні документи шляхом підроблення підпису понятою ОСОБА_6 при проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018040160000153 за ч.2 ст. 121 КК України, що попередньо органом досудового розслідування кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.
03 вересня 2025 року адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_4 подав слідчому клопотання про залучення ОСОБА_4 потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Постановою старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 від 09 вересня 2025 року відмовлено у визнанні ОСОБА_4 потерпілим у кримінальному провадженні № 42024042050000015 з тих підстав, що в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні не встановлено даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_4 , було завдано моральну, фізичну чи майнову шкоду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 ЦПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Так, поняття «потерпілий» у матеріальному кримінальному праві та у кримінальному процесі за змістом не є тотожними. У кримінально-правовому розумінні потерпілий - це особа, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіюється фізична, моральна та/або матеріальна шкода (або існує безпосередня загроза її заподіяння). Поняття «потерпілий» у кримінальному праві не має законодавчої дефініції.
Натомість законодавством визначено кримінально-процесуальне розуміння поняття «потерпілий». Так, у частині 1 статті 55 КПК України встановлено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Поняття «потерпілий», яке використано у ст. 46 КК України, вжито у його кримінально-правовому розумінні, а не кримінально-процесуальному, виходячи з такого.
Поняття «потерпілий» в кримінально-правовому значенні є первинним щодо його розуміння в кримінальному процесі, оскільки в кримінальному праві потерпілий з'являється об'єктивно, в результаті вчинення проти нього кримінального правопорушення.
Процесуальними умовами появи потерпілого як учасника кримінального провадження є необхідність подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, надання згоди на визнання потерпілим (у разі, якщо така заява ним не подавалась) або подання заяви про залучення до провадження як потерпілого.
У частині 2 статті 55 КПК України визначається момент виникнення в особи статусу потерпілого як учасника кримінального провадження: права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Особа у кримінально-правовому розумінні є потерпілим з моменту вчинення щодо неї кримінального правопорушення, а не з моменту подання нею відповідної заяви, як це передбачено у частині 2 статті 55 КПК України.
Таким чином, потерпілий в кримінально-правовому розумінні як жертва посягання з'являється вже з моменту вчинення цього посягання, незалежно від того, чи закріплений (юридично легалізований) такий статус процесуально.
Саме таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у свій постанові від 16 січня 2019 року у справі № 439/397/17, (провадження № 13-66кс18), що є обов'язковими для застосування в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Тобто для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення щодо особи кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого, висновки про що викладені у постанові Верховного Суду у справі № 539/3185/17.
Так, в заяві про залучення в якості потерпілого представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року вказує на завдання ОСОБА_4 моральної та матеріальної шкоди, зокрема, суттєвим обмеженням прав на свободу, оскільки на підставі покладених в основу клопотання слідчого підроблених протоколів огляду йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; він зазнав витрат майнового характеру на правову допомогу, поштові/транспортні витрати, підготовку процесуальних документів, зазнав моральної шкоди, що полягає у репутаційних втратах, психоемоціних стражданнях та правовій невизначеності через використання в іншому кримінальному провадженні документів з ознаками підроблення.
Водночас, слідчий суддя відзначає, що розмір такої шкоди або обставини її відсутності має встановлюватися під час досудового розслідування, проте слідчим не проведено жодної слідчої дії, спрямованої на встановлення цих обставин щодо заподіяної шкоди, обов'язковість доказування яких визначена п.3 ч.1 ст. 91 КПК України, в тому числі і наведених у заяві від 03 вересня 2025 року, а тому висновки слідчого в оскаржуваній постанові про те, що під час досудового розслідування не отримано даних про спричинення ОСОБА_4 , як заявнику будь-якої шкоди є помилковими.
Таким чином викладені обставини свідчать про недодержання слідчим вимог ст. 55 КПК України щодо підстав відмови, а так само вимог КПК щодо вмотивованості і обґрунтованості постанови, а тому така постанова підлягає скасуванню із зобов'язанням слідчого у відповідності до п.3 ч.2 ст. 307 КПК України повторно розглянути подану заяву про залучення потерпілого у кримінальному провадженні від 03 вересня 2025 року.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Скаргу представника представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 , від 09 вересня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 4 2024 0420 5000 015 - задовольнити.
Постанову старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_5 , від 09 вересня 2025 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені 15 березня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 4 2024 0420 5000 015, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України - скасувати, та зобов'язати слідчого повторного розглянути заяву адвоката ОСОБА_3 від 03 вересня 2025 року про визнання потерпілим ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений і оголошений учасникам судового провадження о 17-45 год. 12 листопада 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1