Справа № 201/14257/25
Провадження № 1-кс/201/4786/2025
13 листопада 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу 2-го управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_3 , погоджене прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Донецької обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні за №22023050000000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України,
Слідчий звернувся до суду із погодженим прокурором клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання посилався на те, що слідчим відділом 2 управління (з дислокації у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023050000000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
Всупереч вказаним нормам Президент Російської Федерації (далі - РФ),а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
До участі у військовій агресії Російської Федерації проти України керівництвом окупаційної адміністрації РФ задіяно створені на тимчасово окуповані території Донецької області не передбачені законом збройні формування.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово проводжується, останній раз продовжено з 05 години 30 хвилин 07.08.2025 на 90 діб, тобто до 05.11.2025 згідно з Указом Президента № 4524/ІХ від 15.07.2025.
Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.
Внаслідок розв'язання і ведення агресивної війни, починаючи з 24.02.2022 збройними формуваннями Російської Федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.
Зокрема, починаючи з 25.05.2022 до 30.09.2022, Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Лиман, Донецької області.
У той же час ОСОБА_5 , будучи громадянином України, настоятелем храму «Преподобного Лаврентія Чернігівського» у місті Лиман Донецької області, власником якої є релігійна організація «Свято-Лаврентіївська парафія Горлівської єпархії Української Православної Церкви міста Красний Лиман Донецької області», розташованого за адресою: вул. Пушкіна, 17 А, м. Лиман Донецької області, маючи авторитет та значний неформальний вплив на громадську думку мешканців міста Лиман Донецької області, які сповідують православ'я, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Лиман Донецької області, переслідуючи мету завдання шкоди Україні, керуючись антидержавницькими мотивами, будучи обізнаним про введення воєнного стану в Україні внаслідок незаконного вторгнення збройних сил та інших військових формувань РФ на її територію, за відсутності фізичного чи психологічного впливу з боку представників держави-агресора, розуміючи проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ з метою утворення на території Донецької області та, зокрема, м. Лиман, окупаційною адміністрацією РФ системи органів державної влади РФ та ix ефективного функціонування, умисно вчинив дії, спрямовані на допомогу окупаційній адміністрації держави-агресора шляхом добровільної підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням за наступних обставин.
У період тимчасової окупації м. Лиману Краматорського району Донецької області, тобто у період з 27.05.2022 по 01.10.2025, громадянин України ОСОБА_5 умисно вчинив дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, її збройним формуванням шляхом підготовки та передачі матеріальних ресурсів, наявних у його розпорядженні, а саме приміщень та території храму «Преподобного Лаврентія Чернігівського» у місті Лиман Донецької області, який розташований за адресою Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна, 17 А, для розміщення особового складу російських окупаційних військ, боєприпасів та техніки ворога.
Зокрема, ОСОБА_5 , вступивши в контакт з представниками окупаційних військ російської федерації, 31.05.2022 зустрів їх у тимчасово окупованому місті Лиман Донецької області та у подальшому з метою надання допомоги державі-агресору та її збройним формуванням добровільно надав їм приміщення, у тому числі підвальні, та територію храму «Преподобного Лаврентія Чернігівського» у місті Лиман Донецької області, який розташований за адресою: Донецька область, м. Лиман, вул. Пушкіна, 17 А, для розміщення особового складу, військової техніки, зберігання невстановленого військового спорядження та боєприпасів підрозділів збройних сил російської федерації.
Зазначені дії громадянин ОСОБА_5 здійснював з метою надання допомоги державі-агресору та її збройним формуванням, з метою завдання шкоди України.
Разом із тим, відповідно до Реєстру з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єктів, отримано відомості щодо відсутності майна, яке належить ОСОБА_5 на праві власності.
На підставі викладеного, слідчий просив накласти арешт майно підозрюваного ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та проводити розгляд клопотання в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без участі власника цього майна.
Слідчий у судове засідання по розгляду клопотання не з'явився, про час та місце його розгляду повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна за його відсутності, на задоволенні наполягав, неприбуття слідчого в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
З метою забезпечення арешту майна, клопотання розглядається без повідомлення підозрюваного.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання за відсутності осіб, що не з'явилися.
Вивчивши матеріали клопотання та долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Розглядом клопотання встановлено, що слідчим відділом 2 управління (з дислокації у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023050000000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2023, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
14.10.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у відповідності та у спосіб, передбачений діючим кримінальним процесуальним законодавством України.
28.10.2025, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри та про нову підозру у відповідності та у спосіб, передбачений чинним кримінальним процесуальним законодавством України повідомлення про підозру вручено ОСОБА_6 , яка є захисником підозрюваного ОСОБА_5 , за призначенням.
Постановою слідчого від 07.11.2025 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_5 оголошено в розшук.
Доведено, що згідно з відповіддю з Територіального сервісного центру № 1452 РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій, Луганській областях, АР Крим та м. Севастополь встановлено, що ОСОБА_5 на праві власності належить:
-автомобіль легковий УАЗ 469Б, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 1985, зеленого кольору;
-причіп ПГА, 1 номерний знак НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , синього кольору, номер шасі НОМЕР_6 , рік випуску 2007;
-причіп ПВА, 2 номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , зеленого кольору, номер шасі НОМЕР_9 , рік випуску 2009;
-автомобіль легковий ВАЗ 21310, номерний знак НОМЕР_10 , VIN НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_11 , рік випуску 2002, червоного кольору;
-автомобіль легковий ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_12 , VIN НОМЕР_13 , номер кузова НОМЕР_13 , рік випуску 1982, червоного кольору;
-автомобіль легковий ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_14 , VIN НОМЕР_15 , номер кузова НОМЕР_15 , рік випуску 1987, зеленого кольору;
-причіп ПВА, 2 номерний знак НОМЕР_16 , VIN НОМЕР_17 ,номер шасі НОМЕР_18 , рік випуску 2013, сірого кольору.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна (ч. 5 ст. 170 КПК України).
Вказана норма передбачає можливість накладення арешту на майно підозрюваного щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
За положеннями ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Санкція ч.1 ст. 111-2 КК України, за якою підозрюється ОСОБА_5 , окрім іншого передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Окрім того, згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу). У положеннях пункту 4 цієї ж статті йдеться про те, що у разі задоволення клопотання слідчий суд, застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна, суд зобов'язаний застосовувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Отже, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, за наявності усіх підстав для арешту майна, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на зазначене в клопотанні майно.
Керуючись ст. ст.117, 170-173 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт у кримінальному провадженні за №22023050000000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.01.2023 на майно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.111-2 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:
- автомобіль легковий УАЗ 469Б, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_2 , рік випуску 1985, зеленого кольору;
- причіп ПГА, 1 номерний знак НОМЕР_4 , VIN НОМЕР_5 , синього кольору, номер шасі НОМЕР_6 , рік випуску 2007;
- причіп ПВА, 2 номерний знак НОМЕР_7 , VIN НОМЕР_8 , зеленого кольору, номер шасі НОМЕР_9 , рік випуску 2009;
- автомобіль легковий ВАЗ 21310, номерний знак НОМЕР_19 , VIN НОМЕР_11 , номер кузова НОМЕР_11 , рік випуску 2002, червоного кольору;
- автомобіль легковий ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_12 , VIN НОМЕР_13 , номер кузова НОМЕР_13 , рік випуску 1982, червоного кольору;
- автомобіль легковий ВАЗ 2121, номерний знак НОМЕР_14 , VIN НОМЕР_15 , номер кузова НОМЕР_15 , рік випуску 1987, зеленого кольору;
- причіп ПВА, 2 номерний знак НОМЕР_16 , VIN НОМЕР_17 ,номер шасі НОМЕР_18 , рік випуску 2013, сірого кольору.
Роз'яснити, що відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1