Номер провадження 2/754/5161/25
Справа №754/7071/25
Іменем України
13 листопада 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Коваленко І.І.
за участю секретарях судового засідання: Гуцул Д.Г.
представник позивача: Банецького Б.І.
відповідачка: ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за первісним позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
Стислий виклад позиції позивача
07 травня 2025 Позивач звернувся до Суду з цим позовом, у якому просить стягнути з Відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 145823,60 грн, що виникла станом на 28.02.2025 та складається з:
I. Заборгованість за послуги, спожиті до 01.05.2018:
Централізоване опалення: основний борг -10074,91 грн, інфляційна складова- 1279,51 грн, три відсотки річних: 302,25 грн,
Централізоване гаряче водопостачання: основний борг - 13246,54 грн, інфляційна складова - 1682,31 грн, три відсотки річних - 397,40 грн,
II. Заборгованість за послуги, спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021:
Централізоване опалення: основний борг - 25432,68 грн інфляційна складова - 3677,84 грн три відсотки річних: 868,10 грн;
Централізоване постачання гарячої води: основний борг - 17195,38 грн, інфляційна складова - 2249,75 грн, три відсотки річних: 531,33 грн.
III. Заборгованість за послуги, спожиті з 01.11.2021:
Постачання теплової енергії: основний борг -36528,55 грн, інфляційна складова - 3719,12 грн, три відсотки річних -875,15 грн, пеня - 554,44 грн,
Постачання гарячої води: основний борг - 9478,84 грн, інфляційна складова - 1014,36 грн три відсотки річних: 232,36 грн, пеня -154,94 грн.
IV. Інші платежі:
-Плата за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії: 1297,89 грн -Плата за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води: 641,85 грн.
Також Позивач просить покласти на Відповідача судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовуються наявністю заборгованості у Відповідачки, як особи, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з оплати послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, надані Позивачем за вказаною адресою.
Відповідачка правом подання відзиву на позовну заяву не скористалася. У судових дебатах заперечувала проти позову, посилаючись на відсутність договору, надання послуги не в повному обсязі та неналежної якості, нав'язування послуги, відсутність засобів до існування через низьку пенсію.
Відповідачка вказувала на необгрунтованість розрахунку заборгованості, відсутність документів, на підставі яких можна перевірити розрахунки.
Відповідачка стверджувала, що Позивач безпідставно нарахував інфляційні витрати, три відсотки річних та пеню, оскільки постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Крім того таке нарахування буде надмірним фінансовим тягарем для неї.
Також Відповідачка вказувала на те, що нормативно-правові акти, якими затверджені тарифи не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Відповідачка просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності.
Рух справи, заяви, клопотання учасників справи
12 травня 2025 року Суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
09 травня 2025 року Суд постановив ухвалу, якою відмовив у закритті провадження у справі.
10 липня 2025 року Позивачка звернулася до Суду з зустрічною позовною заявою.
11 липня 2025 року Суд прийняв зустрічну позовну заяву та здійснив перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
23 вересня 2025 року Суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду.
Представник Позивача у судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив суд їх задовольнити, оскільки заборгованість Відповідачки підтверджується матеріалами справи.
12 листопада 2025 року Суд за клопотанням Відповідачки закрив провадження за зустрічною позовною заявою, у зв'язку з поданням нею заяви про відмову від зустрічного позову. Відповідачка відмовилась підтримувати зустрічну позовну заяву, оскільки вона її складала самостійно, просила реструктуризацію, що обумовлює визнання боргу, а вона змінила свою позицію і повністю заперечує наявність боргу. Вважає, що Позивач не довів позовні вимоги.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до витягу з територіальної громади м. Києва у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_1 (надалі - Споживачі). Відповідачка визнає факт проживання у вказаній квартирі.
Співвласники багатоквартирного будинку, у якому Відповідачі мають зареєстроване місце проживання, не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір.
Відповідно до пункту 3 частини статті 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (надалі - Закон про ЖКП), виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП "Київтеплоенерго" здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
У період з 01.05.2018 до 31.10.2021 КП "Київтеплоенерго" було виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021, у зв'язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Позивач у справі надає послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, які належать до житлово-комунальних послуг відповідно до пункту другого частини першої статті 5 Закон про ЖКП.
Відповідно до частини другої статті 7 Закон про ЖКП індивідуальний споживач зобов'язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Послуга з постачання гарячої води, а в опалювальний період -послуга з постачання теплової енергії для потреб опалення згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових індивідуальних договорів про надання послуги за правилами статей 13 і 14 Закону про ЖКП.
Статтею 24 Закону "Про теплопостачання" визначено, що обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Позивач розмістив на власному веб- сайті https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води затверджені постановами Кабінету Міністрів України.
Послуга надається споживачу згідно з умовами типового договору про надання послуги, що укладається з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (далі - договір), та вимогами цих Правил (пункт 4 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1182 (надалі - Правила надання послуги з постачання гарячої води № 1182)).
Зокрема, з пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статтей 10 та 11 Закону України "Про електронну комерцію" (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця) (пункт 16 Правил надання послуги з постачання гарячої води № 1182)).
Аналогічний порядок укладання надання послуги з постачання теплової енергії затверджений Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 № 1022 (надалі - Правила надання послуги з постачання теплової енергії № 830).
Житловий багатоквартирний будинок, у якому проживає Відповідачка, підключений до мереж тепло- та водопостачання, що підтверджується корінцями нарядів та показниками будинкового лічильника. Як наслідок, квартира, де проживає Відповідачка під'єднана до внутрішньобудинкової системи тепло- та водопостачання. Відповідачка фактично користується послугами, не заперечувала ці обставини, усно заявляла про неналежну якість (недостатньо тепло, низька температура, перерви у наданні послуг). Також Відповідачка заявила, що їй нав'язують послуги від яких вона воліє відмовитися.
Водночас матеріали справи не містять відомостей, що Відповідачкою в справі вчинялися будь-які дії, які б могли свідчити про її відмову від отримання послуг із теплопостачання, тому за висновком суду першої інстанції, що починаючи із 01.05.2018 між сторонами виникли правовідносини щодо постачання теплової енергії гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ), а з 01.11.2021- постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).
Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору (пункт 39 Правил про надання послуги з постачання гарячої води № 1182, пункт 37 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830).
Отже, зважаючи на встановлені обставини постачання послуг, факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг у формі єдиного документу, що підписаний обома сторанами), не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, тому заперечення Відповідачки в цій частині Суд відхиляє.
Відповідачка є індивідуальним споживачем, яка отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб відповідно до умов цих типових договорів (пункт 6 частини першої статті 1 Закону про ЖКП).
Вона, як індивідуальний споживач, зобов'язана здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором, і не звільняються від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Вона має обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами - не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, тобто у строки, встановлені у пункті 34 договорів (пункт 5 частини другої статті 7, частина перша статті 9 Закону про ЖКП).
Частина сьома статті 13 цього Закону визначає, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Вартістю послуги з постачання гарячої води є встановлений відповідно до законодавства тариф (пункт 32 Правил про надання послуги з постачання гарячої води № 1182). Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, а для багатоквартирних будинків, обладнаних системою автономного теплопостачання, як сума тарифів на виробництво та постачання теплової енергії (пункт 31 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830).
Протягом 2015 - 2024 роки тарифи на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, а також абонентська плата, змінювалися кілька разів. Позивач не встановлює самостійно тарифи. Тарифи встановлювалися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), та Київською міською радою (КМР) для ПАТ "Київенерго" і КП "Київтеплоенерго".
Зокрема, щодо послуг, які надавались КП "Київтеплоенерго" діяли такі тарифи. Розпорядженням Київської міської ради № 700 від 26 квітня 2018 року для КП "Київтеплоенерго" були встановлені тарифи на опалення у розмірі 1336,94 грн/Гкал та на гарячу воду - 74,49 грн/м?. Згодом, розпорядженням № 1294 від 23 липня 2018 року, тариф на опалення зріс до 1354,78 грн/Гкал, а на гарячу воду - до 80,59 грн/м?. Останнє підвищення, згідно з розпорядженням № 2340 від 22 грудня 2018 року, встановило тарифи на опалення на рівні 1654,41 грн/Гкал та на гарячу воду - 97,89 грн/м?.
Розмір абонентської плати за послуги, що надаються КП "Київтеплоенерго", також змінювався. Розпорядженням КМР № 2244 від 24 грудня 2019 року було затверджено внески за обслуговування вузлів комерційного обліку, зокрема, для будинку за адресою: АДРЕСА_1 , цей внесок становив 13,43 грн з ПДВ. Пізніше, згідно з наказом КП "Київтеплоенерго" № 831 від 29 жовтня 2021 року, абонплата за опалення була встановлена на рівні 30,95 грн, а за гарячу воду - 15,35 грн. Наказом № 896 від 30 листопада 2021 року абонплата за опалення зросла до 31,07 грн, тоді як за гарячу воду залишилася незмінною. За наказом № 255 від 29 лютого 2024 року абонплата знову підвищилася: за опалення - до 37,25 грн, за гарячу воду - до 22,08 грн. Останнім зміненням є наказ № 1106 від 27 вересня 2024 року, який встановлює з 1 жовтня 2024 року абонплату за опалення на рівні 39,89 грн і за гарячу воду - 23,65 грн.
Порядок державної реєстрації нормативно-правових актів визначений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731.
Зазначене Положення регулює процедуру реєстрації нормативно-правових актів виключно міністерств та інших органів виконавчої влади.
Постанова НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015 була зареєстрована у державному реєстрі нормативно-правових актів за № 433/26878 від 17.04.2015. Водночас накази КП "Київтеплоенерго" та розпорядження Київської міської ради не підлягають державній реєстрації у Міністерстві юстиції України, оскільки відповідні суб'єкти не є органами виконавчої влади.
З огляду на це аргументи Відповідачки щодо відсутності державної реєстрації таких актів є безпідставними.
Споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (пункт 6 частини першої статті 7 Закону про ЖКП).
Зокрема, споживач має право на неоплату вартості послуг з постачання гарячої води у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів за умови надання виконавцю заяви та документального підтвердження (зокрема, довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, іншого документа, що підтверджує право на виїзд з України чи в'їзд в Україну у відповідний період часу) в електронній або паперовій формі відповідно до умов договору; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодовувати витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) (підпункт 7 пункту 43 Правил про надання послуги з постачання гарячої води № 1182).
У такому разі індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором. Інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуги у разі її невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов'язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі (підпункти 11, 11-1 пункту 45 Правил про надання послуги з постачання гарячої води № 1182).
У справі, що розглядається, Відповідачка не доводила Суду наявність обставин, з якими Закон та Правилами встановлює право на несплату вартості послуги з постачання гарячої води у разі її невикористання.
Заперечення Відповідачки щодо надання послуги не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості. Суд відхиляє, оскільки споживач має право: одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами договору; на зменшення у встановленому законодавством порядку розміру плати за послугу у разі її ненадання, надання не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості; на перевірку кількості та якості послуги у встановленому законодавством порядку; складати та підписувати акти-претензії у зв'язку з порушенням порядку надання послуги, зміною її споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновних робіт (підпункти 1,5,9,10 пункту 43 Правил про надання послуги з постачання гарячої води № 1182). Ті ж саме права має споживач відповідно до пункту 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830).
Відповідачка не надала суду жодних доказів, які б підтверджували належне оформлення претензії щодо якості наданих послуг.
Відповідачка заперечувала також обставини щодо обсягів наданої послуги.
Плата за послугу з постачання гарячої води розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства (пункт 33 Правил про надання послуги з постачання гарячої води № 1182). Плата за послугу розраховується виходячи з розміру встановленого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду) та умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (пункт 42 Правил надання послуги з постачання теплової енергії № 830).
Суд наголошує на тому, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 12, частина друга статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (частина друга статті 83, частина перша статті 84 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Отже, Суд з огляду на принцип змагальності та з урахуванням концепції негативного доказу, не може вважати доведеним факт наданні Відповідачці щодо факту надання послуги та її обсягів, допоки вона це не спростує. Обов'язок доказування обсягу спожитої послуги, виходячи з якого визначається плата за послугу покладається на Позивач.
Суд встановив, що надані Позивачем документи підтверджують факт постачання теплової енергії за період з 26.10.2018 по 07.04.2019, з 29.10.2019 по 05.04.2020, з 22.10.2020 по 12.04.2021, з 27.10.2021 по 08.04.2023, з 20.10.2023 по 28.03.2024, з 02.11.2024 по 28.02.2025, а саме корінцями наряду № 322 від 26.10.2018, №141 від 07.04.2019, № 535 від 29.10.2019, №135 від 05.04.2020, № 490 від 22.10.2020, № 140 від 12.04.2021, № 484 від 27.10.2021, № 451 від 25.10.22, № 136 від 08.04.2023, № 483 від 20.10.2023, № 114 від 28.03.2024, № 382 від 02.11.2024.
Крім того Позивач надав довідку про обсяги споживання послуги з постачання теплої енергії/ послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ. З цієї довідки встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , облік споживання здійснюється приладом обліку - лічильником "MULTICAL UF 66 CDE", заводський номер 4717369. У довідці зазначено, що за період з 01.10.2018 по 28.02.2025 обсяг споживання становить 779,284 кВт.
Суд встановив, що за період з 01.10.2018 по 28.02.2025 (коли факт надання послуг підтверджується документами у справі) розмір заборгованість становить 85 524,27 грн, що складається:
заборгованість за спожиті з 01.10.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 906,72 грн;
заборгованість за спожиті з 01.10.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 669,42 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 28.02.2025 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36 528,55 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 по 28.02.2025 послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 479,84 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1297,89 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн.
Суд перевірив надані Позивачем розрахунки заборгованостей за вказаний період на предмет правильності застосування встановлених тарифів та визнав їх обґрунтованими, оскільки у розрахунках детально відображено нарахування, спожиті Гкал, період застосування тарифів і сам тариф. Вказані у розрахунках тарифи повністю співпадають з тими, що містяться у документах, якими вони затверджені.
Водночас Позивач не надав жодних доказів (окрім розрахунку), які б підтверджували обсяги наданих послуг до 01.10.2018, тому в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води та централізованого опалення у розмірі 25 847,41 грн за період з 01.07.2015 до 01.10.2018 слід відмовити.
Суд бере до уваги, що КП "Київтеплоенерго" є правонаступником ПАТ "Київенерго" щодо права вимоги заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, надані до 01.05.2018 року. Відповідно до умов договору цесії, додатку №1 та/або додатку №2 до договору цесії та типового договору про надання послуг, затвердженого постановою КМУ №630, КП "Київтеплоенерго" має право вимагати від споживачів у цій справі сплати заборгованості за опалення та гаряче водопостачання, що виникла до травня 2018 року.
Водночас така обставина (заміни кредитора у зобов'язанні) не є підставою для звільнення Позивача (нового кредитора) від доказування обставин, що є предметом доказування, - обсяг зобов'язання боржника, оскільки відповідно до частини першої статті 518 ЦК України Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).
У справі, що розглядається, Позивач не довів (не надав докази, які б підтверджували факт надання та обсяги спожитої послуги (централізоване опалення) за період до 01.10.2018 (опалювальний період до 01.05.2018), тому суд в цій частині позовних вимог відмовляє, а саме: заборгованість за послуги, спожиті до 01.05.2018: основний борг - 10074,91 грн, інфляційна складова - 1279,51 грн, три відсотки річних - 302,25 грн, заборгованість за послуги. Також відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надання послуг з централізованого гарячого водопостачання за період до 01.05.2018 основний борг - 13246,54 грн, інфляційна складова - 1682,31 грн, три відсотки річних - 397,40 грн. Крім того Позивач не довів надання та обсяги спожитої послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 525,96 грн за період з 01.05.2018 по 30.09.2018.
Відповідачка заявила про застосування наслідків спливу позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина першої статті 257 ЦК України). Для зобов'язань з визначеним строком виконання, як у цьому випадку, перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
У спірний період діяли Правила, які визначали, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630).
Отже, для оплати комунальних послуг строк позовної давності починається з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим. Наприклад, заборгованість за березень має бути сплачена не пізніше 20 квітня, тому перебіг позовної давності за цими вимогами починається з 21 квітня.
Водночас строк позовної давності продовжувався на період карантину (з 12.03.2020 по 30.06.2023, п. 12 Прикінцевих положень ЦК України) та зупинений з початком воєнного стану (з 24.02.2022, п. 19 Прикінцевих положень ЦК України).
Тому строк позовної давності не пропущеною для вимог, строк оплати яких настав після 12 березня 2017 року, оскільки з 12 березня 2020 року цей строк продовжувався на період карантину, а надалі був зупинений з початком воєнного стану.
У справі, що розглядається, строк оплати за послуги з централізованого опалення та централізованого гарячого водопостачання, спожиті в лютому 2017 року, спливає 20 березня 2017 року, тому позовну давність до вимог щодо оплати послуг, спожитих у лютому 2017 року і наступні місяці не пропущено.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог у частині нарахувань до 01.10.2018 з підстав недоведеності, тому підстави для застосування наслідків строків позовної давності щодо позовних вимог немає.
Щодо вимоги про стягнення з Відповідачки 3% річних, інфляційних втрат та пені, що нараховані за послуги спожиті після 01.10.2018, то суд виходить з того, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України), а згідно з частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних та інфляційних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
Суд не може ігнорувати обставини, пов'язані з широкомасштабною військовою агресією та введенням воєнного стану (Указ Президента України № 64/2022). Ці обставини становлять непереборну силу для громадян і різко погіршують їхнє матеріальне становище.
Беручи до уваги, що Відповідачка за її твердженням перебуває на межі виживання (отримує лише пенсію у розмірі 3000,00 грн, що є фактично рівнем бідності), немає засобів до існування та сплати комунальної послуги, а також, керуючись статтею з Конституції України, яка визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, суд вважає, що примусове стягнення додаткових нарахувань (окрім суми боргу), навіть "компенсаційного характеру", до особи, яка не має засобів до існування та сплати навіть основної комунальної послуги, є непропорційним та суперечить принципам соціальної справедливості і захисту права на соціальне забезпечення. Це ставить під загрозу її фізичне та психічне здоров'я, а отже, порушує її право на гідне життя та повагу до приватного життя.
Тому, керуючись принципом пропорційності, та задля забезпечення найвищої соціальної цінності - людської гідності, суд, зважаючи на конкретні обставини, дійшов висновку про відмову у стягненні з Відповідачки сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені, які нараховані на основний борг.
Розподіл судових витрат
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову також покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша, пункт 3 перший частини другої статті 141 ЦПК України).
Суд задовольнив позовні вимоги первісного позову частково, тому Позивач має право на відшкодування понесеного ним судового збору в розмірі 1 971,20 грн.
Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, Суд
Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість у розмірі 85 524,27 грн, що складається:
заборгованість за спожиті з 01.10.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого опалення у розмірі 22 906,72 грн;
заборгованість за спожиті з 01.10.2018 по 31.10.2021 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 14 669,42 грн;
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 36 528,55 грн
заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 9 479,84 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1297,89 грн;
заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 641,85 грн.
У іншій частині вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 1 971,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Позивач (Стягувач) Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (адреса: вул. Площа І. Франка, 5, м. Київ; код ЄДРПОУ 40538421).
Відповідач (Боржник) ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя Інна КОВАЛЕНКО