Номер провадження 1-кс/754/3717/25
Справа № 754/19242/25
Іменем України
13 листопада 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого СВ Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна по матеріалах досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12025100030003108 від 12.11.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, -
13 листопада 2025 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого СВ Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна, а саме:мобільний телефон марки «Redmi», моделі «9С», синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Nokia 2.3», сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , без сім-картки мобільного оператора.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий посилається на те, що 11.11.2025, приблизно о 17 год. 40 хв., невстановлена особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, між 1-м та 2-м поверхом 4-го під'їзду відкрито, в умовах воєнного стану, заволоділа мобільним телефоном марки «Nokia 2.3» сірого кольору з сім-картою НОМЕР_6 та гаманцем, в якому зберігались грошові кошти, особисті документи, які належать ОСОБА_5 , чим завдала останньому матеріальної шкоди.
12.11.2025 за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13, в порядку ст. 208 КПК України, було затримано громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час особистого обшуку, згідно з ч. 3 ст. 208 КПК, у останнього було виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Redmi», моделі «9С», синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Nokia 2.3», сірого кольору, MEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_5 , без сім-картки мобільного оператора.
12.11.2025 вищевказані предмети визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12025100030003108 від 12.11.2025.
З метою забезпечення повного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування, встановлення всіх об'єктивних обставин у кримінальному провадженні, необхідним для слідства є провести та дослідити всі наявні, та встановлені дії, пов'язані з походженням майна.
Для унеможливлення здійснити дії, пов'язані із здійсненням переховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження зазначених речей іншим способом, з метою прийняття законних процесуальних рішень, притягнення винних осіб до відповідальності, - необхідним заходом забезпечення кримінального провадження є накладення арешту на майно.
В судове засідання слідча не з'явилась, до суду подала заяву про розгляд клопотання у її відсутність, клопотання підтримала та просила його задовольнити за викладених у ньому обставин.
Власник майна - ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про розгляд клопотання слідчого про арешт майна, шляхом направлення смс-повідомлення, до слідчого судді не з'явився, жодних клопотань, зокрема про відкладення судового засідання, не подавав.
З огляду на положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання про арешт майна за відсутності цих осіб.
Оглянувши клопотання, дослідивши долучені до нього копії матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя приходить до такого висновку.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчий звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна, зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, оскільки є підстави вважати, що вони зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення.
Клопотання слідчого відповідає вимогам ч.2 ст. 171 КПК України, подане ним в строк, передбачений ч.5 ст. 171 КПК України.
Так, з матеріалів провадження за клопотанням слідчого вбачається, що 12.11.2025 за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13, в порядку ст. 208 КПК України було затримано громадянина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Крім того, в ході досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12025100030003108 від 12.11.2025 року встановлено, що 11.11.2025, приблизно о 17 год. 40 хв., невстановлена особа, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2, між 1-м та 2-м поверхом 4-го під'їзду відкрито заволоділа мобільним телефоном марки «Nokia 2.3» сірого кольору з сім-картою НОМЕР_6 та гаманцем, в якому зберігались грошові кошти та особисті документи, які належить ОСОБА_5 , чим завдала останньому матеріальної шкоди.
За вказаним фактом внесено відомості до ЄРДР за №12025100030003108 від 12.11.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
Матеріали кримінального провадження свідчать, що вилучений у ОСОБА_6 під час особистого обшуку мобільний телефон марки «Nokia 2.3» сірого кольору є ідентичним телефону, власником якого є потерпілий ОСОБА_5 , та яким відкрито заволоділа невідома особа. Тобто зазначений телефон може бути об'єктом кримінально протиправних дій та міг зберегти на собі сліди правопорушення.
Так, згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч.ч.1, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Слідчий в клопотанні довів підстави вважати, що накладення арешту на виявлені та вилучені під час затримання та особистого обшуку 12.11.2025 року ОСОБА_6 , за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13, речі, є необхідним заходом забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ у кримінальному провадженні.
Відповідно ч.5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому КПК України порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого суді визначено необхідність арешту майна.
Накладення арешту на майно особи, безумовно, є втручанням у право особи на володіння ним та становить певний тягар для такої особи. Конституція України прямо встановлює заборону протиправного позбавлення власника права власності (частина четверта статті 41). Непорушність цього права означає передусім невтручання будь-кого у здійснення власником своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження майном, заборону будь-яких порушень прав власника щодо його майна всупереч інтересам власника та його волі.
Разом з тим, право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів.
Враховуючи викладене, вимоги, передбачені ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки вказане в клопотанні майно відповідає критеріям можливої подальшої конфіскації.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ Деснянського управління поліції ГУ НП у м. Києві майора поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна по матеріалах досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12025100030003108 від 12.11.2025 року, зза ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, із забороною відчуження, розпорядження, користування, яке було вилучено під час затримання та особистого обшуку 12.11.2025 року ОСОБА_6 , за адресою: м. Київ, вул. Райдужна, 13 , а саме:-мобільний телефон марки «Redmi», моделі «9С», синього кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 з сім-картою мобільного оператора НОМЕР_3 ; мобільний телефон марки «Nokia 2.3», сірого кольору, IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_5 , без сім-картки мобільного оператора.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка не викликалась в суд протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя: ОСОБА_1