Номер провадження 2-о/754/565/25
Справа № 754/19029/25
Іменем України
13 листопада 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась через систему "Електронний суд" до суду з вищевказаною заявою про розірвання шлюбу.
Ознайомившись з матеріалами заяви, судом встановлено, що заява не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказано, що спільне життя між подружжям фактично припинено, сім'я розпалась, збереження шлюбу є неможливим.
При цьому, заявником зазначено, що подружжя спільних дітей не має.
Всупереч викладеному, заявник звернулась до суду із заявою про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження, посилаючись на норми ст. 109 СК України, якою регламентується розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 СК України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Також, суд зауважує, що заявником невірно визначено процесуальний статус учасників справи, а саме вказано «Позивач: ОСОБА_1 » та «Відповідач: ОСОБА_2 ».
Також одночасно зазначено «позовна заява про розірвання шлюбу» та «спільна заява про розірвання шлюбу».
При цьому, в графі «підписи заявників» містяться прізвища сторін, однак відсутні підписи, зокрема враховуючи, що заяву подано через підсистему "Електронний суд".
У відповідності до п.6 ч.3ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Як вбачається зі змісту заяви подружжя не має від шлюбу неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Дана норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв'язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з вимогами ст.106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Порядок державної реєстрації розірвання шлюбу передбачений Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, а також Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22.08.2007 року.
Відповідно до п.3 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу між подружжям, що не мають неповнолітніх дітей, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, та за спільною заявою подружжя, яке має дітей.
У відомостях про вжиття заходів досудового врегулювання спору, згідно вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України використані можливості щодо розірвання шлюбу між подружжям, які не мають дітей в порядку, визначеному СК України та вищевказаними підзаконними нормативно-правовими актами.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З урахуванням викладеного, для розгляду вказаної заяви в судовому порядку в рамках окремого провадження, заявником необхідно надати до суду докази звернення до відповідного державного органу реєстрації актів цивільного стану щодо розірвання шлюбу та ухилення одного з подружжя від розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану, а також обґрунтувати підстави звернення до суду із заявою в порядку статті 109 Сімейного кодексу України, якою регламентується розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 13.11.2025.
Суддя О.Б. Саламон