Справа № 127/35261/25
Провадження № 1-кс/127/13686/25
Іменем України
11 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницького області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,-
Старший слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.
Клопотання мотивоване тим, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000467 від 18.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно, яке було вилучене 06.11.2025 під час проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить підозрюваній ОСОБА_5 .
Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.
Власник майна в судове засідання не з'явився.
Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.
Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з'явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.
З матеріалів справи вбачається, що слідчими відділу розслідування особливо тяжких злочинів ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000467 від 18.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149, ст. 336 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони Президент України підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дію якого неодноразово продовжували, востаннє - до 03.02.2026.
Пунктом 3 Указу передбачено, окрім іншого, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватись конституційні права й свободи людини та громадянина, передбачені ст. 33 Конституції України.
Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оголошено загальну мобілізацію.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з?явитися на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені у повістках.
З 04.07.1995 ОСОБА_6 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 (колишня назва - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Будучи військовозобов'язаним, ОСОБА_6 з початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.2022 неодноразово отримував повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , пройшов військово-лікарську комісію, якою був визнаний придатним до військової служби. Усвідомлюючи можливість своєї мобілізації до лав Збройних Сил України та не бажаючи цього, ОСОБА_6 почав шукати способи уникнення призову на військову службу під час мобілізації.
Так, у жовтні-листопаді 2024 року, але не пізніше 21.11.2024, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, з метою ухилення від призову, звернувся до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з пропозицією за грошову винагороду укласти фіктивний шлюб з її сестрою - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (безстроково) із діагнозом «Розумова відсталість помірна - значне порушення поведінки, що вимагає догляду і лікування», з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. ОСОБА_5 погодилася на таку пропозицію.
Діючи спільно, не пізніше 21.11.2024 ОСОБА_5 , використовуючи уразливий стан своєї сестри, обумовлений психічним захворюванням, переконала її укласти фіктивний шлюб із ОСОБА_6 , який 23.12.2024 було зареєстровано Відділом надання адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради Кіровоградської області.
Отримавши свідоцтво про шлюб, ОСОБА_6 25.12.2024 подав до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву (датовану 23.12.2024), у якій зазначив, що відповідно до пункту 11 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу, додавши копії документів про шлюб і інвалідність дружини.
На підставі цих документів 10.01.2025 ОСОБА_6 незаконно отримав відстрочку від проходження військової служби до 07.02.2025, строк дії якої неодноразово продовжувався, востаннє - до 03.02.2026, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до довідки ВЛК № 188/2757 від 14.09.2023 ОСОБА_6 є військовозобов'язаним, придатним до військової служби, належить до рядового складу (військове звання - рядовий).
Згідно з пунктом 11 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи.
Таким чином, ОСОБА_6 , будучи придатним до військової служби, незаконно використав фізичний стан ОСОБА_7 , отримавши на цій підставі відстрочку, і продовжує ухилятися від призову.У межах цього ж злочинного умислу у жовтні-листопаді 2024 року, але не пізніше 21.11.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , запропонував ОСОБА_5 організувати фіктивний шлюб її сестри з ним за винагороду - щомісячно 3000 гривень і продуктовий набір. ОСОБА_5 погодилася.
23.12.2024 ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_5 перевезли ОСОБА_7 до Центру надання адміністративних послуг Гайворонської міської ради (площа Героїв Майдану, 5, м. Гайворон, Кіровоградська область), де зареєстрували фіктивний шлюб без наміру створити сім'ю.
Здобувши свідоцтво про шлюб і довідку МСЕК, ОСОБА_6 подав їх до ІНФОРМАЦІЯ_3 і незаконно отримав відстрочку від мобілізації, чим разом з ОСОБА_5 втягнув ОСОБА_7 у злочинну діяльність.
Надалі ОСОБА_6 , залишаючись військовозобов'язаним і придатним до військової служби, незаконно користується отриманою відстрочкою та продовжує ухилятися від призову.
У межах кримінального провадження 06.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтею 336 та частиною другою статті 149 Кримінального кодексу України.
На підставі ухвали Вінницького міського суду 06.11.2025 проведено санкціонований обшук за місцем проживання ОСОБА_5 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_4 ) за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено:
-мобільний телефон марки «Redmi»;
-банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 .
Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №12025020000000467 від 18.03.2025 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.
Постановою слідчого від 06.11.2025 вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до частини третьої «у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.
Таким чином, з метою з'ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 06.11.2025 під час проведення обшуку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить підозрюваній ОСОБА_5 , а саме на:
-мобільний телефон марки «Redmi»;
-банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , шляхом заборони використання вказаного майна іншими особами, окрім як для цілей кримінального провадження, до завершення усіх необхідних слідчих та процесуальних дій.
Виконання та контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 .
Зобов'язати старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладання арешту на вищевказане майно.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя