Справа № 541/3425/25
№ провадження 1-кп/541/354/2025
12 листопада 2025 року м.Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025170550000760 від 01.08.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Нехайки Драбівського р-ну Черкаської обл., із середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,-
- вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
24 червня 2025 року ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , спільно із ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вдома у останнього розпивали алкоголь. Далі, побачивши, що ОСОБА_7 вже достатньо сп'янів, ОСОБА_5 взяв ключі від замку до велосипеду потерпілого марки «Carrera», сірого кольору, який було припарковано на вулиці біля під'їзду. У подальшому в ОСОБА_5 виник умисел на таємне викрадення чужого майна і в цей день, 24 червня 2025 року близько 17 години 00 хвилин, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, впевнившись у відсутності власника, з корисливих спонукань, усвідомлюючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, що введений у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та продовжений по теперішній час, біля під'їзду за адресою: м. Миргород, вул. Троїцька, 67, переконавшись, що власник майна та інші особи за його діями не спостерігають, тобто діючи таємно, скориставшись викраденим ключем, ОСОБА_5 відімкнув замок велосипеда марки «Carrera», сірого кольору, який належить ОСОБА_7 , після чого взявши його до рук, сів на нього та попрямував у напрямку власного дому, тим самим незаконно заволодів вказаним майном. Після того, ОСОБА_5 розпорядився викраденим велосипедом на власний розсуд, завдавши тим самим потерпілому ОСОБА_7 згідно висновку експерта № СЕ-19/117-25/17429-ТВ від 06.08.2025, матеріальної шкоди на суму 9416,67 грн.
Умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.
У даному кримінальному провадженні 29 серпня 2025 року між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468,469,472 КПК України.
Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану. Обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні і зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри в судовому провадженні.
Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання підозрюваному ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України - у виді позбавлення волі на строк п'ять років, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України.
Крім того, прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо, умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України, КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.
Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов'язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.
В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає інтересам його підзахисного.
Потерпілий ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні між прокурором та обвинуваченим, та призначення узгодженого ними покарання.
Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.
Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у скоєнні злочину визнав. Встановлено, що укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості є добровільним, потерпілий дав згоду на укладення угоди про визнання винуватості. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , за участі захисника - адвоката ОСОБА_4 , зі згоди потерпілого ОСОБА_7 , і призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Питання відшкодування витрат пов'язаних із залученням експерта вирішити відповідно до положень ст. 124 КПК України.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 29 серпня 2025 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п'яти ) років позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення експертизи, в сумі 1782 (одна тисяча сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 05 серпня 2025 року.
Речові докази:
- велосипед марки «Carrera», сірого кольору, що зберігається в камері зберігання речових доказів Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_7 ..
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
СуддяОСОБА_1