Справа № 524/5465/25
Провадження №2/524/4312/25
/заочне/
05.11.2025 року м.Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого - судді Алексашиної Н.С.,
за участю: секретаря судового засідання - Сінельнік В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Мотивує позов тим, що 04.06.2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов кредитного договору позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю комісію за надання кредиту в сумі 1200 грн. Позичальнику перераховується сума кредиту в розмірі 12000 грн.
На виконання умов кредитного договору 04.06.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» перерахувало кошти на платіжну картку № НОМЕР_1 .
Відповідачка не виконала умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитом.
17.12.2024 ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклало договір факторингу з ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі якого первісний кредитодавець відступив фактору право вимоги до відповідача.
02.04.2025 року ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу№020425-У. Відповідно до умов договору позивачу відступлено право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 28370,40 грн.
Позивач прохає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 28370,40 грн., витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн. та сплачений судовий збір - 2422,40 грн.
Представник позивача за довіреністю в судове засідання не з'явився, заявивши в позовній заяві клопотання про розгляд справи без його участі, заявлені позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явилася, про місце та час судового розгляду повідомлена належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Судова кореспонденція повернулася без вручення з поміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», а тому вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки. (Пункт 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, Постанови ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17)
Отже, відповідач вважається таким, що про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалась.
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Стаття 1054 ЦК України встановлює, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 уклала з Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» договір кредитної лінії №00-9808856 від 04.06.2024 року, згідно якого встановлено кредитний ліміт в розмірі 12000 гривень. /а.с.52-56/
Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується відповідною довідкою. /а.с.64/
Відповідно до умов договору (п. 1.3) строк дії кредитної лінії становить 360 календарних днів. Позичальник зобов'язаний повернути суму кредиту кредитодавцю в останній день строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 30 травня 2025 року.
Пункт 1.5 договору передбачає два види процентної ставки: стандартну та знижену.
Стандартна процентна ставка складає 1,47 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
Знижена процентна ставка діє як заохочення в разі своєчасної сплати процентів, становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується впродовж 25 днів з першого дня користування кредитом.
Згідно п. 1.6 договору кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10% від суми кредиту, що складає 1200 грн.
Факт надання кредитних коштів у сумі передбаченій договором підтверджується інформаційною довідкою від 23.12.2024 року за вих.№1401/12 ТОВ «Платежі Онлайн» про перерахування коштів через платіжний сервіс «Platon», в тому числі на платіжну картку ОСОБА_1 зазначену у п.2.8 кредитного договору. /а.с.53, 65-66/
Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином та в певний строк відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після розстрочення.
Відповідач порушив умови кредитного договору, покладені на нього обов'язки щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків належним чином не виконував.
Починаючи з 04.06.2024 і станом на 17.12.2024 року, з урахуванням погашень, утворилась заборгованість в сумі 28370,40 грн., з яких 13200 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 15170,40 грн. - заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості, та випискою з особового рахунку за кредитним договором. /а.с.17, 18/
Суд враховує, що Закон України «Про електронну комерцію» передбачає можливість укладення електронних договорів. При цьому, згідно ст.12 вказаного Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 ЗУ «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Враховуючи, що кредитний договір підписаний ОСОБА_1 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, такий правочин слід вважати укладеним.
Про допустимість такої форми укладення правочинів також зазначено у численних правових позиціях Верховного Суду, зокрема, у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 234/7163/20,у постанові від 12 червня 2023 року у справі №263/3470/20.
В подальшому, ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (фактор) 17.12.2024 уклало договір факторингу з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» (клієнт), на підставі якого фактор отримав право вимоги до ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором. /а.с.19-23/
02.04.2025 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» уклало договір факторингу з ТОВ «Юніт Капітал», на підставі якого останнє отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором. Придбана сума грошової вимоги склала 28370,40 грн. /а.с.30-36, 37-38/
Подібне відступлення права вимоги відповідає положенням чинного цивільного законодавства, зокрема, статті 1077 ЦК України, згідно якої за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Таким чином, ТОВ «Юніт Капітал» на законних підставах набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Заборгованість залишається непогашеною.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за наданим кредитом є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи викладене, те, що відповідач в добровільному порядку не погашає заборгованість, розмір заборгованості підтверджено документально, заперечень проти її розміру не надійшло, позов слід задовольнити.
Судовий збір підлягає стягненню з відповідача у відповідності до положення ст.141 ЦПК України.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000 грн., суд виходить з наступного.
Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження надання правничої допомоги та понесених витрат на правничу допомогу позивачем додано до позову договір про надання правничої допомоги від 07.04. 2025 року, укладений з АБ «Тараненко та партнери», додаткову угоду, довіреність видану адвокату, акт прийому-передачі наданих послуг. /а.с.39,40, 41-42, 43, 44, 45/
З акту прийому-передачі убачається, що вартість складання позовної заяви складає 5000 грн., вартість вивчення матеріалів справи - 1000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів - 500 грн.
Частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно частини 6 вказаної статті обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі №530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.
Враховуючи наведене, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, суд звертає увагу на той факт, що поданий позов про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором не представляє значної складності, є типовим та має шаблонний характер. Про вказане, зокрема, свідчить додаток до договору про надання правничої допомоги АБ «Тараненко та партнери». У вказаному додатку зазначено 100 боржників ТОВ «Юніт Капітал», щодо яких адвокатське бюро зобов'язалося надавати юридичну допомогу. За таких обставин суд доходить висновку про неспівмірність заявленої вартості витрат на правову допомогу і вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ТОВ «Юніт Капітал», з 7000 грн. до 3000 грн.
Керуючись ст.ст.4-13, 141, 174-181, 209-250, 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 28370 гривень 40 копійок заборгованості за кредитним договором №00-9808856 від 04.06.2024 року, укладеним з ТОВ «МАКС КРЕДИТ».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» 2422 грн. 40 коп. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на правничу допомогу в сумі 3000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження - місто Київ, вулиця Рогнідинська, 4-А, офіс 10, ЄДРПОУ 43541163;
відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Алексашина Н.С.